Постанова 4852 № 160/5103/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5103/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №160/5103/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 03 червня 2019 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в якому просила - визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиконанні обов`язку із затвердження протягом встановленого вимогами законодавства строку для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1224 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів); - зобов`язати затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1222384000:01:002:1224 для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки позивачем були виконані вимоги Земельного кодексу, а саме: у встановленому законом порядку отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, розроблено проект землеустрою, який погоджено відповідно до вимог чинного законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 р. у справі № 160/5103/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність, щодо затвердження протягом встановленого вимогами законодавства строку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1224 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1224 для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів) від 07.05.2019 року. В іншій частині позовних вимог-відмолено. Судом встановлено, що позивачем розроблено проект землеустрою земельної ділянки та отримано відповідний експертний висновок. Своєчасно позивач звернулась за затвердження вказаного проекту. Разом з тим, у затвердженні відповідачем відмовлено з підстав відсутності погодження з об`єднаною територіальною громадою, а також агрохімічного паспорту поля. На підставі дослідження встановлених по справі матеріалів суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності обставин, що є підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Також суд першої інстанції надавав оцінку аргументам відповідача щодо передачі земельних ділянок, і зокрема тієї, на яку претендує і позивач, та зазначив, що на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1222384000:01:002:1224 та розгляду відповідачем вказаних заяв, вказана земельна ділянка до комунальної власності передана не була. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 р. у справі № 160/5103/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд втрутився у виключну дискрецію суб`єкта владних повноважень зобов`язавши відповідача переглянути повторно заяву ОСОБА_1 . В жодне із судових засідань, призначених судом апеляційної інстанції, позивач не з`явилась. Представник відповідача в першому судовому засіданні, яке суд відклав з огляду на неявку позивача та відсутність доказів сповіщення останньої, доводи апеляційної скарги підтримала. Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. До судового засідання не з`явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників позивача суду не повідомлені. З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез`явлення в судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів. 16.11.2018 року видано висновок експерта державної експертизи Головного управління Держеокадастру у Харківській області № 11307/82-18 згідно якого зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні та надано підсумкову оцінку проекту землеустрою " погоджується". 21.12.2018 року позивач звернулась до Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів) площею 2,00 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1224. Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь 26.12.2018р. № Д-9153/0-6070/0/20-18, у якій відмовлено в затвердженні проекту з землеустрою та зазначено, що Личківська сільська рада увійшла у Личківську сільську об`єднану територіальну громаду та відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами. Також Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено про відсутність агрохімічного паспорта поля. 07.05.2019 року позивач вдруге звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 14.05.2019 року відповідачем надано відповідь № Д-2442/0-1613/0/20-19, у якій відмовлено в затвердженні проекту землеустрою та запропоновано позивачу звернутись до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження. Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернулася до суду. Дослідивши обставини по справі, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Приписами ст.186 Земельного кодексу України встановлений порядок затвердження землевпорядної документації. Відповідно до ч. 6 та ч.7 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк. Приписами ч. 2 ст. 50 Закону України Про землеустрій передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відповідно до ч.3 ст.50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою. Відповідно до ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до ч.10 ст. 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Отже, з вищенаведеного вбачається, що законодавством України встановлений чіткий порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. На виконання отриманого дозволу позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Даною нормою не вказана обов`язкова наявність агрохімічного паспорту поля. Крім того, питання агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення визначені Указом Президента України від 02.12.1995 року № 1118 "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" та наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536 "Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки". Указ Президента України від 02.12.95 року № 1118 "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення" та наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536 "Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки" не покладає обов`язок виготовлення агрохімічного паспорту земель сільськогосподарського призначення на осіб, які бажають отримати їх у власність. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що право позивачки на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність не може бути поставлене в залежність від наявності агрохімічного паспорту, оскільки позивач не є тим суб`єктом який повинен забезпечити агрохімічну паспортизацію відповідної земельної ділянки, власником якої він ще не став. Також, агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та його відсутність не може бути підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Щодо доводів апеляційної скарги про втручання в дискреційні повноваження відповідача суд зазначає наступне. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Відповідно до пункту 1 Положення № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Підпунктом 13 пункту 4 Положення № 333 передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і підстави для відмови у наданні такого дозволу. З огляду на положення ч.4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд може зобов`язати відповідача прийняти відповідне рішення щодо заяви позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В даному випадку суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відповідності поданого позивачем на затвердження проекту відведення земельної ділянки вимогам законодавства, а тому відповідач, помилково вважаючи свої повноваження дискреційними, не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зобов`язаний затвердити проект землеустрою, при умові, що для цього затвердження немає передбачених законодавством перешкод. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачем надано до суду рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019, яким спірну земельну ділянку надано під громадське пасовище. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою, та на момент розгляду справи судом першої інстанції даної передачі земельної ділянки ще не було здійнсено. А отже, в межах апеляційного перегляду правомірності та обґрунтованості судового рішення на момент його прийняття, колегія суддів не вбачає підстав вважати оскаржуване судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, визначені відповідачем аргументи щодо передачі земельних ділянок в комунальну власність, оцінені судом першої інстанції і цьому доводу надана оцінка, тому зазначене не може бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 р. у справі № 160/5103/19 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 р. у справі № 160/5103/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко