Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4375/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/4375/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 160/4375/21 за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якому просив: визнати протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1025-20/VII, прийняте 14 вересня 2020 року, яким позивачеві відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації; зобов`язати Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розробивши та погодивши у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак останній оскаржуваним рішенням відмовив у затвердженні проект землеустрою, зазначивши мотиви, які не узгоджуються з приписами законодавства. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження, а не затвердженні такого проекту. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за №1025-20/VII, прийняте 14 вересня 2020 року, яким відмовлено позивачеві в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. Зобов`язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Суд за встановлених обставин справи, враховуючи наявність висновок експерта державних експертиз про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.11.2018 №16798/82-18, дійшов висновку, що Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, відмовивши у задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність діяла всупереч вимогам чинного законодавства. В той же час, суд зобов`язав відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність позивача, зазначивши, що вирішення цього питання знаходиться у площині дискреційних повноважень відповідача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки. Скаржник зазначає, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, адже він не мав іншого альтернативного варіанту поведінки, після того як позивачем виконано усі передбачені земельним законодавством дії для приватизації спірної земельної ділянки. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та доводів і вимог, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині задоволення позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.06.2018 №4-2169/15-18-СГ позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) для особистого селянського господарства. В пункті 2 цього наказу вказано, що розроблений землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад». За заявою позивача та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою ТОВ «ГЕОЛЕНД-2000» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка, що вилучається площею 2,00 га (пасовища) віднесена до земель сільськогосподарського призначення - землі запасу Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Згідно висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.11.2018 №16798/82-18 підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується. Проект землеустрою в повній мірі відповідає чинному законодавству, встановленим стандартам, н6ормам та правилам. 14.12.2018 Відділом у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 1222384000:01:002:1229 у Державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.15), згідно якому цільове призначення земельної ділянки - 16.00 землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, площа 2,00 га зареєстрована 14.12.2018, форма власності державна. 21.12.2018 та 07.05.2019 позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів) площею 2,00 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1229. За результатами розгляду заяв Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листами від 26.12.2018 №Д-9147/0-6070/0/20-18, від 13.05.2019 №Д-2450/0-1613/0/20-19, відповідно, надало відповідь, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Одночасно Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області запропонувало позивачу звернутися до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання відповідного погодження і повторно надати проект землеустрою для його затвердження. 10.10.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1222384000:01:002:1229. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності (а.с.69) земельна ділянка, кадастровий номер 1222384000:01:002:1229, дата державної реєстрації земельної ділянки 14.12.2018, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.10.2019 передана у комунальну власність, власник виконавчий комітет Личківської сільської ради. 01.07.2020 позивач звернувся до Личківської сільської ради із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації. 14.09.2020 Личківською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області прийнято рішення «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність» №1025-20/VII, яким відмовлено позивачеві в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради в зв`язку з тим, що: - дозвіл на розроблення документації із землеустрою наданий Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області був наданий без погодження сільської ради, не враховуючи звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ; - розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки співпало із земельною ділянкою, яка передбачена для громадських пасовищ; - бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене заявником в клопотанні та проекті землеустрою, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку Личківської територіальної громади, зокрема: захисту і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища (яким вони добросовісно, відкрито і безперервно користувалися більше 15 років); збереження та примноженні поголів`я худоби на території громади; стимулюванні створенню, розвитку та діяльності сімейних ферм. З огляду на встановлені обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. В спірному випадку доводи позивача полягають в тому, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті рішення відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою. Затвердження проекту землеустрою є єдиним правомірним рішенням в розумінні ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України. Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення із видом угідь «пасовища» можуть бути передані у власність громадянам для ведення особистого селянського. У свою чергу, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України). Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Виходячи з наведених правових норм, твердження позивача, що затвердження проекту землеустрою є єдиним правомірним рішенням в розумінні ч. 9 ст.118 ЗК України, є помилковим. Отримавши від особи погоджений проект землеустрою, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у законодавчо встановлений строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. При цьому підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Відповідно до ч.6 ст.186 ЗК України в редакції на час розроблення позивачеві проекту землеустрою проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч.15 ст.186 ЗК України). Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст.186-1 ЗК України). Відповідно до ч.6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Виходячи з наведених правових норм суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», на яке посилалося Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відповіді від 13.05.2019 №Д-2450/0-1613/20-19, наданій позивачу, яке діяло до 17.11.2020 і втратило чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. слід забезпечити: формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ). Отже, приймаючи до уваги, що на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення ця земельна ділянка перебувала у державній власності, відповідно, повноважним органом щодо передачі земельної ділянки у власність згідно ст.122 ЗК України було Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, суд апеляційної інстанції вважає, що вирішення питання щодо передачі такої земельної ділянки у власність, затвердження проекту землеустрою, вимагало погодження з відповідною об`єднаною територіальною громадою, в даному випадку Личківською сільською об`єднаною територіальною громадою. Передача означеної земельної ділянки у комунальну власність (дата реєстрації права власності 10.10.2019), не перериває законодавчо визначену процедуру безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян за проектом землеустрою, який був розроблений до такої передачі. Таким чином, за встановлених у справі обставин, відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень відповідача, як розпорядника відповідними землями комунальної власності, належить прийняття рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відмовляючи позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1229, фактично не розглянув та не надав оцінки поданому позивачем розробленому проекту землеустрою, зокрема, в частині його погодження в установленому порядку. Посилання на той факт, що дозвіл на розробку документації із землеустрою наданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області без погодження Личківської сільської ради та без врахування звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ є безпідставним, оскільки діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містило норм, які б зобов`язували ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області погоджувати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, по-перше з сільською радою, а крім того, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Дослідження питання погодження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в період наявності у нього відповідних повноважень, передачі у власність бажаної позивачем земельної ділянки з об`єднаною територіальною громадою - Личківською сільською об`єднаною територіальною громадою, а після передачі земельної ділянки у комунальну власність відповідним органом місцевого самоврядування відповідачем в оскаржуваному рішенні не відображено. З огляду на зміст та підстави прийняття оскаржуваного рішення відповідача №1025-20/VII від 14 вересня 2020 року, яким позивачеві відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1229, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за результатами розгляду справи належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1229, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківськой сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства. Суд апеляційної інстанції з цього приводу вважає також за необхідне зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Суд першої інстанції правильно застосував Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, згідно яким під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, за встановлених у справі обставин, враховуючи повноваження відповідача щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягають. Разом з тим, щодо висновків суду першої інстанції, які мають бути враховані відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці висновки не узгоджуються з наведеними вище нормами законодавства. В даному випадку висновок суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, діяв всупереч вимогам чинного законодавства, зроблений, виходячи з наявності висновку експерта державних експертиз про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.11.2018 №16798/82-18, в якому зазначено про відповідність проекту вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а підсумкова оцінка проекту землеустрою: "погоджується". Втім, за наведеного вище правового регулювання ці, встановлені судом першої інстанції обставини, ніяким чином не свідчать про погодження поданого позивачем на затвердження проекту землеустрою в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Виходячи з наведеного, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині з огляду на те, що воно прийняте по суті правильно але, крім того, з інших мотивів, які суд апеляційної інстанції вважає невідповідними. Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі № 160/4375/21 змінити в його мотивувальній частині. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко