Постанова Харківський апеляційний суд № 619/911/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» липня 2020 року м. Харків справа № 619/911/20 провадження № 22ц/818/3568/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б. учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріна В.В., приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2020 року в складі судді Овсяннікова В.С. в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріна Вікторія Вікторівна, приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олена Миколаївна про визнання спадкового договору розірваним та просила визнати спадковий договір від 21 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений 21 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3398, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , розірваним у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покладених на них зобов`язань за договором; викликати свідків; вирішити питання щодо судових витрат. Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці. Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказала, що з урахуванням того, що недоліки, про які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, усунуті нею частково, суд безпідставно не продовжив строк для повного усунення недоліків і передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції скасувати. Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що позивачкою не в повному обсязі усунено недоліки, про які вказано в ухвалі суду від 18 березня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається. Проте, з таким висновком суду судова колегія не погоджується, виходячи з наступного. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріна В.В., приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. про визнання спадкового договору розірваним. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду її копії, квитанцію про сплату судового збору та додатки копії документів і два компакт-диски. Перелік додатків до позовної заяви складається з 22 пунктів. Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі невідповідності вимогам статтям 175, 177 ЦПК України та запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду додатки до позовної заяви відповідно до кількості учасників судового розгляду для їх направлення сторонам; викласти обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, і зазначити докази, що підтверджують порушення її прав. На виконання ухвали судді 31 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій виклала обґрунтування порушення її прав. Вказала, що є спадкоємцем другої черги після смерті свого брата ОСОБА_5 , який за життя уклав оскаржуваний нею спадковий договір з відповідачами. У зв`язку з цим, частина майна, що мала входити до спадкової маси, відчужена, чим порушено її права як спадкоємця. Разом з уточненою позовною заявою позивачка надала до суду чотири її копії. Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці, оскільки нею не в повному обсязі виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме не надано копій документів, що додаються до позовної заяви відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб. Такий висновок судова колегія вважає передчасним, виходячи з наступного. Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175,177 ЦПК України. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Частинами 1, 5 статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно частини 1 статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею185 ЦПК України. Частини 1, 2, 3 статті 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободмістить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подала разом з позовною заявою додатки до неї, однак всупереч вимогам частини 1 статті 177 ЦПК України не надала їх копії відповідно до кількості учасників справи. На виконання ухвали судді про залишення її позовної заяви без руху позивачка надала до суду уточнену позовну заяву та чотири її копії, проте так і не надала копій доданих письмових матеріалів у відповідній кількості. Разом з тим, зазначені обставини є формальною підставою для залишення позовної заяви без руху та в подальшому її повернення, що за відсутності інших недоліків само по собі не може бути підставою для позбавлення позивачки права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК Українивстановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд першої інстанції, встановивши, що позивачкою лише частково усунуто недоліки позовної заяви, не врахував положення статті 127 ЦПК Українита не надав можливості особі, яка звернулася з позовом, усунути вказані недоліки в повному обсязі. Аналогічного по суті висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 635/1259/19, провадження № 61-489св20. Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд не повернув позивачці оригінал позовної заяви з додатками, а залишив його в матеріалах справи, що не відповідає вимогам статті 185 ЦПК України. Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права. За таких обставин відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 березня 2020 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено «09» липня 2020 року.