Постанова 4857 № 260/1729/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1729/19 пров. № А/857/3300/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М., з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року (суддя першої інстанції Маєцька Н.Д., м. Ужгород, повний текст складено 17.02.2020), В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002604001 від 22.07.2019 на суму 250000 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що 20 серпня 2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним. За результатами перевірки складено акт (довідку) № 002038 від 20 серпня 2019 року, яким встановлено факт реалізації (зберігання) позивачем пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. 11 вересня 2019 року ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000241405 про застосування до позивача штрафних санкцій за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії. Однак відповідач не мав повноважень на перевірку суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на торгівлю пальним, а також щодо накладення штрафів за відсутність таких ліцензій, що свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2019 року. Також зауважив про неспівмірність застосованих штрафних санкцій в порівнянні з розміром реалізованого пального. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання представники сторін не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать телефонограма від 30 червня 2020 року на зазначений позивачем у позовній заяві телефон та повістка-повідомлення від 30 червня 2020 року, яка була надіслана на електронну адресу відповідача. Також представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване продовженням карантинних заходів. Разом з тим, таке не підлягає задоволенню, оскільки карантинні заходи, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 не перешкоджають відповідачу, як суб`єкту владних повноважень забезпечити явку представника у судове засідання в разі, якщо він вбачає в цьому потребу. При цьому, Восьмим апеляційним адміністративним судом вжито заходів для убезпечення учасників процесу, зокрема забезпечено проведення засідань з участю осіб, які забезпечені засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками. Отже, перешкоди для відвідування суду відсутні. Тому з метою дотримання строків розгляду справи і забезпечення прав осіб на своєчасний розгляд судового спору, ухвалено про розгляд справи за відсутності представників сторін, оскільки відсутні обставини, які б об`єктивно перешкоджали сторонам забезпечити явку представників у судове засідання. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, є зареєстрованим як юридична особа, основний вид діяльності якого є оптова торгівля паливом і подібними продуктами. Згідно направлень ГУ ДФС України у Закарпатській області від 20 серпня 2019 року № 1973, № 1974, № 1975 посадовими особами ГУ ДФС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС, що розташована за адресою: Іршавський район, с. Довге, вул. Перемоги, буд.

206. За результатами перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області складено акт (довідку) від 20 серпня 2019 року № 002038. У пункті 1.6 вказаного акту зазначено, що перевірка проведена в присутності ФОП ОСОБА_1 . Згідно акту перевіркою встановлено факт реалізації 01.07.2019 бензину А-95 5 літрів на суму 140 грн та дизельного палива 10 літрів на суму 270 грн без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Загальна сума продажу пального - 410 грн. 11 вересня 2019 року ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000241405, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250000 грн. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про законність оспорюваного рішення з таких підстав. Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) в редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 5 серпня 2015 року в редакції станом на 01.07.2019 видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС. Згідно частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень (ст. 17 Закону № 481/95-ВР). Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області перебуває у стані припинення. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 зареєстровано юридичну особу Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області. Підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Таким чином, на дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області було органом ліцензування роздрібної торгівлі пальним до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування роздрібної торгівлі пальним. Наказом Державної фіскальної служби України № 513 визначено, що у зв`язку із запровадженням з 01 липня 2019 року ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним внесено зміни до додатків 1-5 до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС». У додатку 2 Зміст функцій та процедур, які здійснюють структурні підрозділи територіальних органів ДФС функцію 1.123 процедури викладено у такій редакції: Ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.123.1 організація видачі та видача суб`єктам господарювання ліцензій та додатків до них на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.123.5 здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати платежів суб`єктами господарювання за отримані ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.123.6 моніторинг надходжень до бюджету від сплати за ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пальним; оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним; роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.124.12 здійснення контролю за наявністю ліцензій на виробництво спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального; ліцензій на оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на зберігання пального; та доповнити новою процедурою такого змісту 1.123.7 формування та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України). Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Як підстава для проведення перевірки у наказі від 04.07.2019 №1286 зазначені п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Аналіз наведених законодавчих положень свідчить про те, що наказ прийнято на підставі та у спосіб, передбачений законом та з метою реалізації наданих повноважень у сфері королю за дотриманням законодавства в частині ліцензування окремих видів господарської діяльності, оскільки ДФС України вказала на необхідність перевірити суб`єктів господарювання на предмет реалізації пального виключно на підставі відповідної ліцензії. Наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому його правомірність не піддається сумніву. Крім того, судом встановлено, що позивачем фактично допущено посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки. Фактична перевірка позивача реально проведена та за її результатами складено акт. Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки. Указана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17. Враховуючи приведені обставини справи та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДФС у Закарпатській області на момент проведення названої фактичної перевірки позивача, так і на момент винесення оскаржуваного рішення володіло необхідним комплексом повноважень на проведення такої перевірки щодо наявності ліцензій на роздрібну торгівлю пальним та застосування заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу за здійснення роздрібної торгівлі пальним за відсутності відповідної ліцензії. Отож, суд відхиляє приведені позивачем доводи про протиправність проведення фактичної перевірки, як підстави скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення. Також, колегією суддів враховано, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року. Відтак, для здійснення такого виду господарської діяльності як роздрібна торгівля пальним, позивач був зобов`язаний завчасно, тобто до 1 липня 2019 року отримати відповідну ліцензію. Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку. Відтак, у період з 01.07.2019 роздрібна торгівля пальним здійснюється за наявності ліцензії, однак як свідчать матеріали справи позивач під час його фактичної перевірки ліцензії щодо роздрібного продажу пального не мав. Згідно абзацу 31 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміни «система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» і «контролюючий орган» для цілей цього Закону вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України. Зміст інформації зазначеної у фіскальному чеку (копія чеку реєстратора розрахункових операцій) під час проведення кожної розрахункової операції на реєстраторі розрахункових операцій (надалі РРО) автоматично направляється на сервер податкової служби України «Податковий блок» «Інформація» «фіскальні чеки». Відповідно до підпунктів 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Згідно підпункту 72.1.14 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій. Згідно пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 № 1442 із змінами та доповненнями (далі - Постанова № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (п. 10 Постанови № 1442). Державний реєстр РРО містить окремий розділ «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС)». Факт реалізації пального з видачею чеків на вказані відповідачем суми позивачем не оспорюється. Отже, вчинення порушення позивачем є доведеним. Щодо доводів апелянта про не співмірність застосованих санкцій апеляційний суд зазначає, що розмір таких законодавчо визначений в сумі 250000 гривень (ст. 17 Закону № 481/95-ВР). Отже, відповідач прийняв рішення у відповідності до норм чинного законодавства і межах наданих йому повноважень. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень (в частині задоволення позовних вимог). Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді М. П. Кушнерик Д. М. Старунський Повний текст постанови складено 10 липня 2020 року.