Постанова 4856 № 120/1834/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1834/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 30 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника позивача - Бойко Д.В. представника відповідача - Лавренюка А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : В квітні 2020 року ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сенс ЛТД" звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Хмельницькій області від 02.04.2020 року № 0001763201. Обгрунтовуючи протиправність прийнятого податковим органом повідомлення-рішення, позивач відзначив факт відсутності повноважень у Головного управління ДПС у Хмельницькій області на проведення фактичної перевірки дотримання суб`єктами господарювання норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Окрім того, позивач відмічає про наявність суперечностей між змістом Акту фактичної перевірки та самим податковим повідомленням - рішенням. При цьому, заперечуючи факт продажу нафтопродуктів у період з 01.07.2019 року по 22.08.2019 року позивач зазначив, що мало місце лише передача нафтопродуктів власникам за їх вимогами, що, на переконання позивача, не підпадає під дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Основним аргументом, який на переконання скаржника, свідчить про протиправність рішення суду першої інстанції, є факт відсутності повноважень у відповідача на перевірку суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на торгівлю пальним, а також та обставина, що товар знаходився на відповідальному зберіганні у позивача та передавався власникам за їх вимогами. При цьому, всі інші доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи наведені скаржником у позовній заяві, які викладені в призмі висновків суду першої інстанції. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, як такої, що не містить жодних аргументів в підтвердження наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому, відповідач відзначив, що в апеляційній скарзі позивач, висвітливши власну позицію по суті даної справи, жодним чином не зазначав в чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального права. В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи та вислухавши пояснення учасників справи, прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як встановлено з матеріалів справи, 02.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято наказ №654 про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" з питань дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів і палива" з 04.03.2020 року тривалістю 10 діб за період з 01.04.2019 року по 13.03.2020 року. 02.03.2020 року відповідачем, на виконання наказу №654 від 02.03.2020 року, видано направлення на перевірку №№ 678, 679, 680 ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, с.Дубіївка, вул. Миру, 1А тривалість 10 діб. 04.03.2020 року посадовими особами контролюючого органу складено акт про відмову посадових осіб позивача від підпису у направленні на перевірку. 04.03.2020 року посадовими особами контролюючого органу складено акт фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним №0064/22-01-32-01/24898/70, в якому зафіксовано порушення вимог ч. 20 ст. 15 Закону України № 481 /95-ВР (із змінами і доповненнями). Цього ж дня, посадовими особами контролюючого органу складено акт про відмову від підпису акту фактичної перевірки. В подальшому, на підставі акту фактичної перевірки №0064/22-01-32-01/24898/70 від 04.03.2020 року, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2020 року №0001763201, яким до ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250000 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосування відповідачем до позивача санкції у розмірі 250 000 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, оскільки виявлені порушення, які були відображені в акті фактичної перевірки позивача, в ході розгляду справи не спростовані. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відзначає наступне. Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) в редакції Закону України від 23.11.2018 № 2628-VIII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Статтею 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 5 серпня 2015 року, в редакції станом на 01.07.2019. видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального, віднесено до повноважень територіальних органів ДФС. Згідно частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень (ст. 17 Закону № 481/95-ВР). Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Хмельницькій області реорганізовано шляхом його приєднання до відповідного територіального органу Державної податкової служби Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Наказом ДПС України №36 від 28.08.2019 року, у серпні 2019 року розпочато виконання першою функцій і повноважень ДФС України. Наказом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 29.08.2019 №7 розпочато виконання ГУ ДПС у Хмельницькій області повноважень ГУ ДФС у Хмельницькій області, що припиняється. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України. Підпунктом 27 пункту 4 цього Положення визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Наказом Державної Податкової Служби України від 12.07.2019 року №14 затверджено Положення "Про Головне управління ДПС у Хмельницькій області". Пунктом 3 цього Положення визначено, що основними завданнями ГУ ДПС (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій) є: забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682, Державною податковою службою України видано наказ від 28.08.2019 № 36, згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України (ДПС) функцій і повноважень Державної фіскальної служби України (ДФС), що припиняється. Згідно з п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі Порядок № 1074), права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі поділу органу виконавчої влади до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу. Відповідно до п. 12-14 Порядку № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Таким чином судом встановлено, що функції і повноваження Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, які припиняються, передані до Державної податкової служби України та її територіальних органів, які розпочали свою діяльність Підпунктом 22 пункту 4 Положення визначено, що ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує роботу, пов`язану із здійсненням ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним, зберігання пального та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, зберігання пального. Відповідно до статті 16 Закону України № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Таким чином, на дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області було органом ліцензування роздрібної торгівлі пальним до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування роздрібної торгівлі пальним. Наказом Державної фіскальної служби України № 513 визначено, що у зв`язку із запровадженням з 01 липня 2019 року ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним внесено зміни до додатків 1-5 до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС». У додатку 2 Зміст функцій та процедур, які здійснюють структурні підрозділи територіальних органів ДФС функцію 1.123 процедури викладено у такій редакції: Ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.123.1 організація видачі та видача суб`єктам господарювання ліцензій та додатків до них на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.123.5 здійснення контролю за своєчасністю та повнотою сплати платежів суб`єктами господарювання за отримані ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.123.6 моніторинг надходжень до бюджету від сплати за ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пальним; оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним; роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та пального, зберігання пального; 1.124.12 здійснення контролю за наявністю ліцензій на виробництво спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального; ліцензій на оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним; ліцензій на зберігання пального; та доповнити новою процедурою такого змісту 1.123.7 формування та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України). Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Як підстава для проведення перевірки у наказі від 02.03.2020 №654 зазначені п.п.80.2.2., п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Аналіз наведених законодавчих положень свідчить про те, що наказ прийнято на підставі та у спосіб, передбачений законом та з метою реалізації наданих повноважень у сфері королю за дотриманням законодавства в частині ліцензування окремих видів господарської діяльності, оскільки ДФС України вказала на необхідність перевірити суб`єктів господарювання на предмет реалізації пального виключно на підставі відповідної ліцензії. Наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому його правомірність не піддається сумніву. Крім того, судом встановлено, що позивачем фактично допущено посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки. Фактична перевірка позивача реально проведена та за її результатами складено акт. Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки. Указана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17. Враховуючи наведені обставини справи та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДФС у Хмельницькій області на момент проведення фактичної перевірки позивача, так і на момент винесення оскаржуваного рішення володіло необхідним комплексом повноважень на проведення такої перевірки щодо наявності ліцензій на роздрібну торгівлю пальним та застосування заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу за здійснення роздрібної торгівлі пальним за відсутності відповідної ліцензії. Отож, суд відхиляє наведені позивачем доводи про протиправність проведення фактичної перевірки, як підстави скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення. Щодо предмету виявлених порушень та правомірності застосування штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини урегульовано Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481). Статтею 15 Закону №481 установлено, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до статті 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. З приводу доводів апелянта про те, що продаж товару та перехід права власності від ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" до покупців відбувся до 01.07.2019, а в період з 01.07.2019 по 22.08.2019 товар знаходився на відповідальному зберіганні у позивача та передавався власникам за їх вимогами, як наперед оплачений товар, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 № 1442 із змінами та доповненнями (надалі - Постанова № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (пункт 10 Постанови № 1442). Державний реєстр РРО містить окремий розділ «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС)». Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій визначені в додатку № 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 №

13. Так, Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій встановлюють перелік додаткових вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій - спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами (далі - ЕККА), що призначені для реєстрації на автозаправних станціях продажу пального (бензину, дизельного пального, скрапленого газу тощо), супутніх товарів і послуг. Пунктом 16 Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій встановлено, що при попередній оплаті друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в ПРК). У разі якщо при відпусканні пального за попередньою оплатою з будь-яких причин пальне було отримано не в повному обсязі, ЕККА повинен забезпечувати обов`язкове друкування видаткового чека встановленої форми. При цьому об`єм фактично недоотриманого пального повинен визначатися як різниця об`ємів попередньо сплаченого і фактично відпущеного пального через даний роздавальний кран ПРК. У разі відпускання пального, яке не є реалізацією та не підлягає фіксуванню за допомогою РРО, як відповідна розрахункова операція, здійснюється друкування чека з відповідною службовою інформацією, наприклад містять відповідні записи «Повірка», «Технологічний пролив». Доказів на підтвердження відвантаження пального у період з 01.07.2019 року по 14.07.2019 року позивачем до матеріалів справи не надано. Натомість, факт здійснення в період з 01.07.2019 по 14.07.2019 року на АЗС, що розташована за адресою: вул. Миру, 1/А, с. Дубіївка, Шепетівський район, Хмельницька область, реалізації пального як у готівковій так і безготівковій формі підтверджується доданим переліком Z-звіту ІВ з ІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО». Крім того, судова колегія зауважує, що взяті позивачем зобов`язання перед іншими суб`єктами господарської діяльності, щодо отримання пального через мережу АГЗП не можуть слугувати підставою для відступу суб`єктом господарювання від вимог Закону та не звільняють платника податків від відповідальності за порушення його вимог. До того ж, твердження апелянта про відсутність пального на АЗС з 22.08.2019 року по 22.01.2020 року, також не спростовують факт реалізації пального, яке відбулось 02.07.2019 року. При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції також щодо оцінки наданої доводам позивача про те, що порушення, зазначені в Акті фактичної перевірки не відповідають порушенням, зазначеним в податковому повідомленні - рішенні. В даному випадку, дійсно окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та її розмір), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми чи змісту спірного рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність з боку позивача порушень норм чинного законодавства України, виявлених під час проведення перевірки податковим органом, а саме реалізації 02.07.2019 року дизельного палива по ціні 25,2 грн./л. на загальну суму 10080 грн., скрапленого газу за ціною 12,90 грн./л. на загальну суму 1548 грн., бензину АN-95 по ціні 29,10 грн./л. на загальну суму 582 грн. та здійснення роздрібної торгівлі пальним у період з 01.07.2019 року по 21.01.2020 року на загальну суму 1046242,82 грн., що в загальному позивачем не спростовано, доводів які б ставили під сумнів наявність даних порушень не наведені, тому податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 року №0001763201 є правомірним та не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 жовтня 2020 року. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.