Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3307/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3307/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020р. про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування висновку, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просив визнати протиправним дії дисциплінарної комісії, в особі голови дисциплінарної комісії та членів дисциплінарної комісії, щодо складання та підписання висновку "службового розслідування за фактом внесення в ЄРДР та повідомлення помічнику начальника ГУ НП в Одеській області полковнику поліції ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України" від 27.09.2019р. та визнати протиправним даний висновок. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020р. відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, а саме у зв`язку зі тим, що даний позов не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати, та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження в даній адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний висновок службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки сам по собі не може порушувати права, свободи або законні інтереси ОСОБА_1 , а тому не підлягає окремому судовому оскарженню, як і дії дисциплінарної комісії щодо складання даного висновку. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Положеннями ч.1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), серія А № 18, п.28- 36). При цьому, ст.6 Конвенції не гарантує безумовного доступу до суду, ЄСПЛ звертав увагу, що застосування §1 ст.6 можливе лише для захисту у цивільних правовідносинах, залежить від наявності "спору", спір має стосуватися "прав та обов`язків", які хоча б суперечливо мають визнаватися національним законодавством; ці "права та обов`язки" мають бути "цивільними" згідно з Конвенцією (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, § 81). Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору (Алавердян проти Вірменії, § 35). Як вбачається із матеріалів позовної заяви, що підставою для звернення в суд є незгода позивача з діями голови та членів дисциплінарної комісії щодо службового розслідування відносно полковника поліції ОСОБА_1 за фактом внесення до ЄРДР та повідомлення про підозру у вчиненні кримінально правопорушення. Так, у відповідності до ч.1,2 ст.19 ЗУ "Про Національну поліцію" від 2.07.2015р. №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Положеннями ст.14 ЗУ "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006р. №3460-IV встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 7.11.2018р. за №1355/32807, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018р. за №1355/32807 (надалі - Порядок №893). Відповідно до приписів п.1,2 та 4 розділу II цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку. У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо). Відповідно до п.1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Положеннями п.4 розділу V Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно до п.1,2,7,9 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує дисциплінарна комісія та підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. За приписами розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Апеляційний суд зазначає, що системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що висновок службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути самостійним предметом спору. Суд може надати правову оцінку як обґрунтованості такого висновку так і діями/бездіяльності членів дисциплінарної комісії за умови реалізації службового розслідування застосування дисциплінарного стягнення. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010р. у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011р. № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України). Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції наявність підстав про відмову у відкритті провадження згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки в даному випадку висновок службового розслідування та дії/бездіяльність членів дисциплінарної комісії щодо складання та підписання висновку не створюють правових наслідків для позивача, тому не можуть бути самостійним предметом судового розгляду. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують ґрунтуються на помилковому розумінні норм прав. За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 316, 321, 325 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020р. про відмову у відкритті провадження залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв