Постанова 4854 № 420/1339/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1339/20 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту 11.03.2020р.) про повернення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И В: 15.02.2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову №ОМС-ОД1229/938/НП/АВ/ІП/ФС від 28.12.2018 року про притягнення її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 372 300 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є неправомірною, оскільки була прийнята з грубими порушенням процесуальних норм законодавства та на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки. Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року вказаний позов залишено без руху. Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 -Басан Ю.В. 13.04.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права та просив скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року та направити справу для продовження її розгляду по суті. 16.04.2020 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2020р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення. Так, розглядаючи матеріали справи та приймаючи спірну ухвалу від 11.03.2020р. про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 , суддя окружного суду виходив з того, що позивачка без поважних причин пропустила встановлений процесуальним законом строк на оскарження постанови №ОМС-ОД1229/938/НП/АВ/ІП/ФС від 28.12.2018р. Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне. Як слідує зі змісту положень ч.ч.1,2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. А згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом 10-ти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. У відповідності ж до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом 10 (десяти) днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Разом з тим, відповідно до положень ч.ч.1,3,4 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Також, при цьому необхідно одночасно вказати, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Так, процесуальний закон визначає, що «строк звернення до адміністративного суду» - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. При чому, днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність відповідача (суб`єкта владних повноважень), внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Так, як встановлено з матеріалів справи судом 2-ї інстанції, позивач фактично оскаржує постанову УДАБК ОМР №ОМС-ОД1229/938/НП/АВ/ІП/ФС від 28.12.2018р. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 372300 грн. Як вбачається з матеріалів справи, заяви про поновлення строку звернення до адм. суду, змісту позову та доданих до нього документів, копію оскарженої постанови від 28.12.2019 року позивачка по пошті фактично не отримувала (на офіційному сайті Укрпошти дані про таке відправлення відсутні), а з нею реально ознайомився лише її представник 05.02.2020р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП №60007178 (а.с.41). Окрім того, при цьому також слід звернути увагу й на той факт, що як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивачка фактично не була своєчасно та належним чином повідомлена відповідачем про час, дату та місце розгляду справи про дане адміністративне правопорушення. Так, як свідчать матеріали справи, позивачка фактично отримала від відповідача по пошті повідомлення про розгляд справи тільки 04.01.2019р., хоча останній був призначений на 28.12.2018р. і саме за його результатами й було ухвалено оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивача, передбачених ст.268 КУпАП, в тому числі і право на захист. Отже, враховуючи вищевказані обставини, судовою колегією беззаперечно встановлено, що позивачка, дізнавшись про наявність спірної постанови від свого представника 05.02.2020р., реально звернулася до окружного суду із даним позовом про її скасування по пошті - 15.02.2020 року, т.б. у передбачений законом 10-денний строк, встановлений для звернення до адміністративного суду із цими позовними вимогами. Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивачем, в даному випадку, не було пропущено строк звернення до суду із даними позовними вимогами, в зв`язку із чим, у суду 1-ї інстанції, відповідно, не було достатніх і беззаперечних підстав для повернення цього адміністративного позову. До того ж, при прийнятті остаточного рішення по даній апеляційній скарзі, судова колегія також вважає за необхідне зазначити й про те, що відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду. Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950р., ратифікована Законом України від 17.07.1997р. №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». А у справі «Bellet v. Frаnсе» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких - є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція ЕСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Також, слід зазначити й про те, що аналогічні положення фактично містяться і в ч.ч.1,6 ст.5 КАС України, зі змісту яких слідує, що кожна особа має паво в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому, відмова від права на звернення до суду є недійсною. Аналогічні положення з цього приводу містяться і в ст.55 Конституції України, якою, в свою чергу, передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Окрім того, суд звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала судді окружного суду від 11.03.2020 року про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 з підстав пропуску нею встановлених законом строків є необґрунтованою, передчасною та підлягає скасуванню. Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, на підставі вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку про порушення судом 1-ї інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, а тому, відповідно до ст.320 КАС України, дане судове рішення (ухвала) підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті. Керуючись ст.ст.308, 309, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасувати та направити дану справу №420/1339/20 до суду 1-ї інстанції - для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 20.05.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко