Постанова 4824 № 759/3001/20

Справа №759/3001/20 Головуючий в суді І інстанції - Бабич Н.Д. Провадження №33/824/2439/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Каплі А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Каплі А.С., на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп. на користь держави. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 09.02.2020 року о 15 годині 12 хвилин керував транспортним засобом марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по просп. Перемоги, 81, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_1 - адвокатом Каплею А.С. подано апеляційну скаргу, у якій вона просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2020 року, скасувати вказане рішення суду, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що причини неявки в судове засідання 16.04.2020 року були поважними та давали суду першої інстанції процесуальні підстави для відкладення судового розгляду, а тому апелянт стверджує, що постанова суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, оскільки суд всупереч вимогам ч.1 ст.268 КУпАП за наявності клопотання про відкладення розгляду справи з поважної причини, суд розглянув справу за відсутності особи, щодо якої складено протокол. Обставина, яка завадила ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу у передбачений законом десятиденний строк, було хронічне захворювання, що підтверджується наданими ОСОБА_1 медичними довідками №1497 та №1519. Постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшовши формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав. Зокрема при перегляді фрагменту відеозапису під №3 із відео файлу DSJ 0000572 000572, який розпочався о 16 год. 50 хв. вбачається, що поліцейський інформує, що запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд буде тоді, коли будуть зупинені свідки, о 16 год. 55 хв. поліцейський шукає свідків, о 16 год. 56 хв. був зупинений автомобіль першого свідка, вказане свідчить про те, що свідків працівники поліції запросили вже після того, як був складений протокол про адміністративне правопорушення. Разом з тим, поліцейський повинен був встановити факт відмови від проходження медичного огляду в присутності двох свідків, а вже потім оформити протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ст.256 КУпАП в присутності свідків, що і є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Більш того, станом на 17 годину 00 хвилин ОСОБА_1 пояснював поліцейським, що двогодинний строк з моменту коли поліцейські його зупинили і пред`явили ознаки наркотичного сп`яніння, а це було о 15 голині 12 хвилин спливали, а тому працівники поліції не встигли б забезпечити проведення огляду в медичному закладі протягом 2 годин, однак дана розмова була вирізана працівниками поліції з відеозапису та зазначено все так, що він відмовився проходити медичний огляд. Крім того, згідно протоколу місце вчинення правопорушення зазначено м. Київ пр. Перемоги, 81, коли відповідно до пояснень свідків місцем вчинення правопорушення є пр. Перемоги,

79. Однак суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини. Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та його захисника Каплі А.С., на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній під час ухвалення оскаржуваного рішення та його копію отримав 23.04.2020 року. Крім того, в період з 18.04.2020 року по 24.04.2020 року в нього погіршився стан здоров`я в зв`язку з чим, він був змушений звернутися до лікаря, що підтверджується довідками №1497 та №1519 виданими Центральною районною лікарнею Києво-Святошинського району. За таких обставин та з метою забезпечення права на захист, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити захиснику Білошапки П.М. - адвокату Каплі А.С. строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2020 року. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі. Його захисник у суді апеляційної інстанції повідомила, що зазначені у протоколі відомості не відповідають фактичним обставинам справи. Однак, зазначені показання ОСОБА_1 та його захисника оцінюються апеляційним судом критично, адже вони повністю спростовуються матеріалами провадження. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №073978 від 09.02.2020, ОСОБА_1 09.02.2020 року о 15 годині 12 хвилин керував транспортним засобом марки «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по просп. Перемоги, 81, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків (а.с.1). Факт роз`яснення йому права та обов`язків, передбачених ст.63 Конституцією України та ст.286 КУпАП ОСОБА_1 підтвердив власним підписом. У наданих до протоколу письмових поясненнях він не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. При цьому відмова ОСОБА_1 він проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.02.2020 року (а.с.3). З відеозапису з нагрудної камери поліцейського також вбачається, що ОСОБА_1 було неодноразово чітко роз`яснено порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та зазначено, що вказаний огляд можливо пройти в м. Києві лише в КМНКЛ «Соціотерапія». На що ОСОБА_1 , посилаючись на свою зайнятість, в присутності двох свідків, відмовився від проходження медичного огляду. Будь-яких обставин, що свідчили б про вчинення неправомірних дій працівниками поліції на вказаному відеозаписі не зафіксовано. Доводи зазначені в апеляційній скарзі не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою, та повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Захиснику ОСОБА_1 - адвокату Каплі Аліні Степанівні поновити строк на оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Каплі Аліни Степанівни залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль