Постанова 4824 № 686/32822/19

Справа №686/32822/19 Головуючий в суді І інстанції - Бабайлова Л.М. Провадження №33/824/1441/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп. на користь держави. Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 30.11.2019 року о 00 год. 18 хв. керував автомобілем «KIA» д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Миру, 54 в м. Хмельницькому з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду, відповідно до встановленого порядку, на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, скасувати її та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнята із значним порушенням процесуальних норм. Матеріали справи не містять допустимих доказів того, що у нього були наявні ознаки сп`яніння. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання не подавав. Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справах «Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003). Із огляду на зазначене, апеляційний суд також враховує вимоги п.п.4, 6 ст.294 КУпАП щодо строків апеляційного перегляду та необов`язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленої особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направлено апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції 20 лютого 2020 року, тобто в строк передбачений для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. З огляду на це, підстави для поновлення вказаного строку відсутні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що за викладених в протоколі обставин знаходився в м. Хмельницькому в гостях, керував автомобілем в тверезому стані. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився, оскільки злякався їх. Самостійно огляд на стан сп`яніння не проходив. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП також підтверджується наступними доказами дослідженими судом першої інстанції. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №309308 від 30.11.2019 року, ОСОБА_1 30.11.2019 року о 00 год. 18 хв. керував автомобілем «KIA» д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Миру, 54 в м. Хмельницькому з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). Факт роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 підтвердив власним підписом (а.с.1). При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.11.2019 (а.с.4, 5). У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими. Оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилання апелянта на відсутність у його діях складу вказаного правопорушення із огляду на те, що він був тверезий суперечать вимогам закону. Крім того, з відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що працівниками поліції у ввічливій формі, в присутності двох свідків, було запропоновано ОСОБА_1 у встановленому порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він відмовився. Будь-які докази вчинення протиправних дій працівниками поліції у відношенні ОСОБА_1 відсутні. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова районного суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль