Постанова 4824 № 755/18969/19
від 18.05.2020 ·Справа №755/18969/19 Головуючий в суді І інстанції - Яровенко Н.О. Провадження №33/824/1274/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Білецького П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винуватим вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп. на користь держави. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.11.2019 року о 01 год. 45 хв. в м. Києві по просп. Миру, 5, керував автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: порушення координації рухів, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційні скарги, у яких він просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2020 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що він не згодний з рішенням суду у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через те, що ним було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не встановлено чи уповноваженою особою було запропоновано йому пройти огляд у медичному закладі. Необґрунтованим апелянт також вважає твердження про те, що він відмовився від проходження огляду, оскільки він неодноразово проходив тестування за допомогою приладу «Драгер», однак який був результат, ні йому, ні свідкам не показали. Також, працівниками поліції не було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та не зазначено в протоколі, які саме дії вчиняв водій при відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно, якщо в протоколі ці дії не зазначені, то відмови не було, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Апелянт також звертає увагу на те, що свідками підписані пояснення у яких заздалегідь віддруковані обставини, які ще не настали при їх друкуванні, отже це свідчить про необ`єктивність та обвинувальний ухил, а зібрані докази є неналежними та недопустимими. Відсутність процедури складання поліцейськими направлення на огляд водія до медичного закладу на відеозаписі свідчить про те, що ОСОБА_1 не пропонувалось, як того вимагає закон пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На думку апелянта, також не доведено що саме він керував транспортним засобом. Водія не відсторонили від керування, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст.130 КУпАП. На думку ОСОБА_1 , судом першої інстанції було порушено вимоги ч.1 ст.286 КУпАП, оскільки він неодноразово подавав клопотання про перенесення слухання справи через свого захисника, в зв`язку з перебуванням його на лікарняному, однак суд відмовляв йому та слухав справу. Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та його захисника Білецького П.І. на підтримку поданих апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 заперечував щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказав, що він не керував транспортним засобом, а за кермом був ОСОБА_2 . Крім того, працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Вказані пояснення він також підтримав і в суді апеляційної інстанції. Його захисник у суді апеляційної інстанції зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП. Однак, доводи ОСОБА_1 та його захисника Білецького П.І. оцінюються апеляційним судом критично, адже вони повністю спростовуються матеріалами провадження. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №173911 від 15.11.2019, ОСОБА_1 15.11.2019 року о 01 год. 45 хв. в м. Києві по просп. Миру, 5, керував автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: порушення координації рухів, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1). При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 15.11.2019 (а.с.3). Доводи апелянта про недопустимість, як доказів пояснень свідків через те, що вони викладені на бланку, а не написані власноруч, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказані пояснення були прочитані свідками та підписані власноручно, а також містять всі необхідні реквізити. В суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1 з кінця вересня 2019 року. Вночі 15.11.2019 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та знайомий ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , завозили речі на Троєщину. Свідок ОСОБА_2 попросив ОСОБА_1 проїхати на його автомобілі. Коли вони їхали з вул. Будівельників по просп. Миру. Під час руху, свідок в дзеркало заднього виду побачив автомобіль служби охорони. Вони зупинилися та ОСОБА_2 з ОСОБА_1 помінялися місцями, оскільки у свідка не було з собою посвідчення водія. До автомобіля Volkswagen підійшли працівники служби охорони та повідомили, що вони проїхали на жовтий сигнал світлофору. А також задній державний номерний знак не підсвічується. Пізніше під`їхав автомобіль патрульної поліції, які не повідомили причини та не з`ясувавши обставини справи, попросили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Працівником патрульної поліції було зупинено автомобіль в якому перебувало двоє дівчат. В присутності двох свідків, ОСОБА_1 декілька разів дув в прилад Драгер, однак результат не задовольняв працівників патрульної поліції, що в результаті призвело до того, що ними самими було сказано, що правопорушник відмовився від проходження огляду. Пройти медичний огляд у лікаря-нарколога працівниками патрульної поліції не було запропоновано. Весь цей час свідок ОСОБА_2 був поруч, на відстані близько 2 метрів. Також повідомив, що ОСОБА_1 алкоголь не вживав та в той день був за кермом з 11 години дня. Однак, суд апеляційної інстанції оцінює критично такі пояснення, оскільки вони спростовуються наступними доказами. Зокрема, допитаний в судовому засіданні заступник командира роти №3 батальйону №3 полку №2 Управління патрульної поліції в м. Києві ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснив, що екіпаж 451 «Рубін» перебував на чергуванні та по радіо звернулась служба охорони та повідомила, що ними був виявлений автомобіль та водій перебував у стані алкогольного сп`яніння. Після приїзду екіпажу, працівником патрульної поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Коли ОСОБА_1 дув в прилад Драгер, він всіляко намагався зробити видих в сторону, у зв`язку з чим прилад не показував результат. Тому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі. Зазначив також, що водій поводив себе зухвало, весь час висловлювався нецензурною лайкою. На запитання захисника Білецького П.І., ОСОБА_6 зазначив, що не бачив, хто керував автомобілем, оскільки вони приїхали на виклик служби охорони, коли вже автомобіль було зупинено. Також, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Під час проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер працівник поліції неодноразово звертав увагу ОСОБА_1 , що оскільки він видихає повітря носом, то прилад не показує результат та просив пройти вказаний огляд належним чином. Однак ОСОБА_1 не реагував на його зауваження та висловлювався нецензурною лайкою. Після чого, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, проте він відмовився. В зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Доказів на спростування висновків місцевого суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто. Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль