Постанова 4824 № 755/4621/20

Справа № 755/4621/20 Головуючий в суді І інстанції - Іваніна Ю.В. Провадження № 33/824/2156/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 гривень 40 копійок. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.02.2020 року об 11 год. 15 хв. у м. Києві по просп. Соборності, 7, керував транспортним засобом «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд за згодою водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КМНКЛ «Соціотерапія», за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця,

20. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12.05.2020 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Мотивуючи свої вимоги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями та безпідставно, а висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи. На думку апелянта було порушено порядок огляду, передбачений ст.266 КУпАП, оскільки свідки його відмови від проходження огляду на місці відсутні. Крім того, в матеріалах справи відсутнє направлення для проходження огляду. Його не відсторонили від керування транспортним засобом, а фактично просто відпустили. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правовими положеннями ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. У суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину не визнав та посилаючись на доводи аналогічні мотивам апеляційної скарги, просив закрити провадження у справі, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені показання ОСОБА_1 оцінюються апеляційним судом критично, адже вони спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне та повністю спростовуються матеріалами провадження. У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №068763 від 28.02.2020, ОСОБА_1 28.02.2020 року об 11 год. 15 хв. у м. Києві по просп. Соборності, 7, керував транспортним засобом «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд за згодою водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КМНКЛ «Соціотерапія», за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця,

20. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України (а.с.1). ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких заперечень з приводу порядку проходження огляду на стан сп`яніння він не зазначив. Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Київської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 05.03.2020 вбачається, що об 11 год. 30 хв. 28.02.2020 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (0,42 ‰) (а.с.2). Твердження апелянта про проведення огляду на визначення стану сп`яніння з порушенням порядку, визначеного ст.266 КУпАП, не підтверджено жодними доказами, а отже не може впливати на законність постанови та спростовувати порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 "а" ПДР України за наявності у справі вищевказаних належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою, та повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Що стосується направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, то закон не вимагає його долучення до матеріалів справи. Враховуючи те, що ОСОБА_1 був доставлений поліцейськими до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, відсутність цього направлення ніяким чином не впливає на правильність прийнятого суддею рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оскільки в самому протоколі міститься запис зробленим ним особисто про те, що він зобов`язується не керувати автомобілем протягом 24 годин. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Отже, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, із врахуванням зазначеного вище, приходить до переконання, що викладені у тексті оскаржуваного рішення висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП та необхідності накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є обґрунтованими. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Попри доводи апеляційної скарги, зазначені вимоги закону суддею, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення були дотримані у повній мірі. Посилання апеляційної скарги на невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та істотні порушення закону під час винесення оскаржуваної ухвали, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Із огляду на вищезазначене постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль