Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/24430/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 607/24430/19 пров. № А/857/7230/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М. суддів Кухтея Р.В., Носа С.П. розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року (рішення ухвалене у м. Тернополі, судом під головуванням судді Черніцькою І.М., в порядку спрощеного провадження, повний текст рішення суду складено 31 березня 2020 року) у справі № 607/24430/19 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, суд,- В С Т А Н О В И В: І. ОПИСОВА ЧАСТИНА 15.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просила: поновити строк звернення до суду з цим позовом; скасувати постанову відповідача в справі про порушення митних правил №2359/20900/19 від 03.09.2019 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим з неправильним встановленням обставин справи, що мають значення для вирішення справи, порушенням норм матеріального права, ОСОБА_1 оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року та задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржувана постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей, взятих з баз даних єдиної автоматизованої системи ЄСІС, на підставі аналізу переміщень за даним ФМ «Пасажирський пункт пропуску», ФМ «Диспетчер зони митного контролю» АСМО «Інспектор». Докази, передбачені ст.495 МК України, на основі яких встановлено вину у вчиненні інкримінованого їй порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, відсутні. Сам факт ввезення нею транспортного засобу на митну територію України відповідачем не підтверджено належними доказами. Апелянт стверджує, що автомобіль Seat Alhambra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код № НОМЕР_2 не ввозився нею на територію України і вона не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення, у даному автомобілі вона перебувала виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав водій даного неї не було. Відповідачем подано письмові пояснення з приводу обставин пропуску транспортного засобуна митну територію України. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронні пошти зазначених учасників справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули. Клопотань про відкладення слухання справи учасники справи не направляли. Галицька М.К. була повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на номер телефону, зазначений даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибула, про причини неприбуття не повідомила. Клопотань про відкладення слухання справи не направляла. З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що 04.06.2019 державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного посту «Мостиська» Львівської митниці ДФС Муляр Н.С. складено протокол №2359/20900/19 про порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України. Копію протоколу по справі по порушення митних правил було вручено ОСОБА_1 04.06.2019 та одночасно її повідомлено про розгляд справи. Постановою в справі про порушення митних правил №2359/20900/19 від 03.09.2019 заступника начальника Львівської митниці ДФС України начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_2 . ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Із постанови про порушення митних правил вбачається, що 04 червня 2019 року о 05 годині 23 хвилин в зону митного контролю по смузі руху «Зелений коридор» пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС прибув транспортний засіб «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому громадянка України ОСОБА_1 слідувала як пасажир. В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України спрацювала АСАУР (коди 401-1, 804-1 «По даній особі наявна інформація про внесення у попередніх періодах інших т.з. по яких відсутні відомості щодо подальшого вивезення»). Встановлено, що 06.11.2017 ОСОБА_1 ввезла на територію України через митний пост «Мостицька» Львівської митниці ДФС автомобіль марки «Seat Alhambra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN код № НОМЕР_2 , без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст.95 МК України. Одночасно було встановлено відсутність у АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 04.06.2019 року. Отже, пропуск 06.11.2017 року на митну територію України автомобіля марки «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_4 , VIN-код № НОМЕР_2 здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381 МК України в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб). ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вчиняла триваючі дії по не вивезенню транспортного засобу за межі митної території України, починаючи з часу ввезення його на митну територію України 6 листопада 2017 року по 04 червня 2019 року, тобто по час виявлення вчинення нею порушення митних правил. Після виявлення та по час накладення стягнення 03.09.2019, в подальшому і по час розгляду справи продовжувала вчиняти дії по не вивезенню транспортного засобу за межі митної території України. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність порушення строків транзитного переміщення транспортного засобу. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до частини першої статті 90 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Частиною 1 ст.458 Митного кодексу України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Із змісту ч.3 ст.470 Митного кодексу України видно, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.1 ст.95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Частиною 1 ст.460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених ч.3 ст.469, ст.470, ч.3 ст.478, ст.481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. У ст. 95, ст. 192 Митного кодексу України передбачено, що до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної сили. Пунктом 5 розділу VIII наказу Міністерства фінансів № 657 від 31 травня 2012 року «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981 передбачено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Таким чином, законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події. Однак, позивач всупереч ст. 77 КАС України не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів які свідчать про те, що останній в межах десятиденного строку, з часу ввезення транспортного засобу, звертався до митного органу із письмовою заявою та подавав інформацію про обставини аварії, непереборної сили тощо. Щодо доводів позивача, що він не переміщував через державний кордон України транспортний засіб «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_4 , VIN-код № НОМЕР_2 , а переміщувався в даному транспортному засобі як пасажир, колегія суддів вважає зазначити наступне. Так, ст. 495 МК України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є, зокрема, інші документи (належним чином завірені їх копії або витяги з них) та інформація, у тому числі ті, що перебувають в електронному вигляді. Зокрема, встановлення факту ввезення вищевказаного транспортного засобу на митну територію України позивачем відбулось за допомогою електронних баз даних «Інспектор» та ЄАІС ДФС, що підтверджується відповідним витягом та є безспірним фактом. Відповідно до п. 7 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. № 1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно п. 9 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. № 1118, не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Пунктом 34 ч.1 ст.4 МК України визначено, що перевізник особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення. Із змісту п. 2 ч.2 ст.191 МК України видно, що перевізники зобов`язані: у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них. Таким чином, враховуючи, що транспортний засіб ввезено на митну територію України позивачем, обов`язок вивезення такого покладено на нього та, відповідно, в нього наявні документи на право користування цим транспортним засобом. При цьому, виготовлення копій документів (свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, доручень на користування ними, паспортів громадян тощо) та зберігання їх у справах митних органів нормативно-правовими актами чи питань державної митної справи не передбачено. Тобто, безпідставними є доводи позивача щодо його перебування у транспортному засобі лише в якості пасажира, оскільки у відомості з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Департаменту митної справи ДФС України вноситься інформація стосовно особи, яка керувала автомобілем, а не перебувала у ньому в якості пасажира. Пунктом 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012р. № 451 передбачено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю: - перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; - митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян); - усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; - облік автомобільних транспортних засобів і товарів; - взяття проб (зразків) товарів; - використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю; - подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам. Пунктом 2 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. № 1118 визначено терміни, що вживаються в цих правилах, а саме: - вантажна митна декларація - використовується як ДКД у разі переміщення ТЗ, нового або знятого з реєстраційного обліку у відповідних підрозділах реєстраційних органів України або іноземної держави, транзитом через митну територію України. Згідно п.6 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 визначено: - квитанція МД заст.осовується при внесенні грошової застави в сумі податків і зборів, що підлягають сплаті при ввезенні ТЗ на митну територію України з метою вільного обігу, в разі транзиту, як гарантія доставки ТЗ до митного органу призначення або прийняття ТЗ митним органом на зберігання. В п.3.1 розділу IV «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 р. № 1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі. Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу. При цьому, згідно з гл. 55 розділ XII МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов`язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо). Аналіз вказаних норма дає підстави дійти висновку, що виготовлення копій документів (свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, доручень на користування ними, паспортів громадян тощо) та зберігання їх у справах митних органів нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено. При цьому, пропуск даного транспортного засобу відбувається після перевірки в усній формі контролюючим органом документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), оскільки саме їх відсутність передбачає відмову у пропуску через державний кордом на територію України. Крім того, п.2.3.2.17 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів і вантажів у міжнародному автомобільному пункту пропуску через державний кордон України передбачено, що митний контроль здійснюється посадовою особою митного органу шляхом візуального огляду транспортного засобу, перевірку документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб (користування ним), реєстраційних (технічних) документів, документів, що підтверджують постійне місце проживання особи, а також внесення відповідного електронного журналу відомостей про модель та місце проживання водія та інші дані транспортного засобу. В силу п. 1.7. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року № 1066, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 року № 2120/22432, для здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення і виявлення фактів їх недоставлення до митниці призначення використовується Єдина автоматизована інформаційна система митних органів України (далі ЄАІС). З огляду на вказане, колегія суддів вважає зазначити, що у базу даних митниці не вноситься інформація про пасажирів транспортних засобів, а тому з врахуванням п.2.3.2.17 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів і вантажів у міжнародному автомобільному пункту пропуску через державний кордон України у базу даних внесено саме дані позивача, як особу відповідальну за ввезення транспортного засобу на митну територію України. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. Натомість позивач не довів належними доказами обставин з приводу того, що він не переміщував через державний кордон України транспортний засіб «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_4 , VIN-код № НОМЕР_2 , а переміщувався в даному транспортному засобі як пасажир. Згідно з ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень, а тільки вказує на деякі з них. Суд апеляційної інстанції зазначає, що триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб`єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д. Статтею 487 МК передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Так, за фактом перевищення встановленого ст. 95 МК України транзитного строку перевезення автомобіля марки «SEAT ALHAMBRA», р.н. НОМЕР_4 , VIN-код № НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем, більш ніж на десять діб, відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №2359/20900/19 від 04.06.2019. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із нормами ч.2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч.1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України. Разом з тим, ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов`язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу. Зазначена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. У відповідності до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події. Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 № 1669/21981 (далі Порядок), визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили. Пунктом 2 розділу VIII Порядку визначено, що обставини непереборної сили надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових дії особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Отже, обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої. Крім того, відповідно до п.5 розділу VIII Порядку якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. В супереч ст.192 МК України ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку транзиту не зверталася. Також, позивачем будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, до митного органу подано не було. З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заступник начальника Львівської митниці ДФС України начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скромний Я.І. при винесенні постанови у справі про порушення митних правил №2359/20900/19 від 03.09.2019 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та притягненні її до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил є безпідставними, та правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції. Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2020 року у справі № 607/24430/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 09.07.2020.