Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/1649/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1649/17 Номер провадження 22-ц/814/891/20Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження (із повідомленням учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 07 квітня 2020 року, постановлену суддею Чувановою А.М., у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: 03.04.2020 приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду шляхом заборони перетину державного кордону України до виконання нею своїх зобов`язань. Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває ВП №60918393 з примусового виконання виконавчого листа №554/1649/17, виданого 17.04.2017 Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» (правонаступник стягувача ТОВ «Вердикт Капітал») заборгованості за кредитним договором. Постановами приватного виконавця від 20.12.2019 відкрито виконавче провадження №609183935 та накладено арешт на все майно, що належить боржнику. В межах виконавчого провадження вжито низку заходів щодо примусового виконання виконавчого листа, однак боржником не вчинено жодних дій спрямованих на погашення боргу, не надано декларацію про «доходи та майно» зокрема про майно, яким вона володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. При цьому, ігноруючи виклики та вимоги виконавця, вона неодноразово перетинала державний кордон України. Оскільки до теперішнього часу боржником рішення суду не виконується, просить вирішити питання про тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 07.04.2020 у задоволенні подання приватного виконавця відмовлено за недоведеністю. Стягувач ТОВ «Вердикт Капітал» із ухвалою районного суду не погодився та оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу районного суду та прийняти постанову, якою тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 . Як на підставу своїх вимог посилається на те, що боржник суму боргу на користь стягувача до цього часу не сплатила, жодних дій для виконання виконавчого документа не вчинила, що вказує на її ухилення від виконання рішення суду. Вжитими приватним виконавцем заходами встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно, належне їй на праві власності, на яке можливо звернути стягнення; коштів на виявлених банківських рахунках в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача - не достатньо. Разом із цим, боржник систематично перетинає державний кордон України, що у сукупності з її бездіяльністю в напрямку погашення існуючої заборгованості, дає підстави зробити висновок про відсутність наміру виконання рішення суду. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини у справах «Чіжов проти України», «Агрокомплекс проти України», «Іванов проти України» та рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, доводить обов`язковість судового рішення, а встановлення обмеження боржника у праві виїзду за кордон вважає єдиним способом його виконання. Вважає, що районний суд не взяв до уваги копії документів виконавчого провадження №60918393 та тривалість не виконання судового рішення, починаючи із дати його постановлення - 11.07.2017. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. В судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходили. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Із матеріалів справи убачається, що на виконанні у приватного виконавця перебуває ВП №60918393 з примусового виконання виконавчого листа №554/1649/17 від 17.04.2017, виданого Октябрським районним судом м.Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості./а.с.5-6/ Постановами приватного виконавця від 20.12.2019 ВП №60918393 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №554/1649/17, 17.04.2017 виданого Октябрським районним судом м.Полтави, відносно боржника ОСОБА_1 та накладено арешт на належне їй майно./а.с.9-10,0 11/ Приватним виконавцем встановлено майновий стан боржника: - згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за боржником нерухоме майно не зареєстровано/а.с.12-12/; - згідно відповіді з ПФУ боржник не є отримувачем пенсії, відомості про останнє місце роботи відсутні./а.с.14,15/; - згідно відповіді з ДФС встановлено наявність відкритих розрахункових рахунків боржника, на які постановою від 24.12.2019 накладено арешт./а.с.16/; - на підставі відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлено відсутність у боржника сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів та інших самохідних машин./а.с.24/; - на підставі відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку боржник значними пакетами акцій емітентів (10% і більше статутного капіталу) не володіє./а.с.25/; - на підставі відповіді з Управління Держпраці у Полтавській області встановлено, що великотоннажний та інший технологічний транспорт не реєструвався за боржником. Дозволи на виконання будівельних робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавалися./а.с.31/; - згідно відповіді Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на відповідний, боржник не зареєстрована, як власниця тварин./а.с. 29/; - на підставі відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України встановлено відсутність записів про суден, власником або судновласником яких є боржник./а.с.30/ За повідомленням Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області боржник документований 14.08.2013 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 , орган видачі - 5301 та серії НОМЕР_2 від 09.08.2019./а.с.26/ Згідно відповідей із Державної прикордонної служби України боржник у період з 01.01.2019 по теперішній час перетинала державний кордон 02.01.2020, 07.01.2020 ./а.с.28/ Відмовляючи у задоволенні подання, районний суд виходив із того, виконавцем не подано доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань за виконавчим провадженням. Державний виконавець посилається лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобов`язань. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням суду та переоцінки доказів. За змістом статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Так, в пункті 5 статті 6 указаного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів Згідно із пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Таким чином, ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 81 ЦПК України). Отже, за змістом наведених норм права, обов`язковою обставиною, яка підлягає встановленню судом першої інстанції, є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань та доведення цього факту виконавцем в порядку, встановленому статтею 81 ЦПК України. Перевіривши надані приватним виконавцем докази, колегія суддів вважає, що в розпорядженні суду першої інстанції не було достатніх даних про ухилення боржника від виконання фінансових зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, оскільки на момент звернення з поданням факт такого ухилення боржника повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Згідно статті 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Таке право віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують природне існування фізичної особи. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Наведене відповідає практиці Європейського суду з прав людини «Гочев проти Болгарії», «Напияло проти Хорватії», «Луордо проти Італії», справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини», «Рінер проти Болгарії», яка містить висновок, що навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу. Із матеріалів справи убачається, що приватним виконавцем вказано лише про обов`язок боржника сплатити суму заборгованості, однак не визначено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання покладених на неї зобов`язань виконавчим документом. При цьому долучені до подання письмові матеріали факту умисного ухилення боржника від погашення кредитної заборгованості не підтверджують, зокрема приватним виконавцем долучено лише копії заяви стягувача, виконавчого листа, постанов та інших матеріалів виконавчого провадження, натомість не надано будь-яких доказів про те, що боржник в будь-який спосіб отримував кореспонденцію від виконавця, у тому числі постанову про відкриття виконавчого провадження, уникав виклику чи не виконував вимоги виконавця, приховував майно, змінив місце проживання чи роботи з метою ухилення від сплати коштів. Оскільки така кореспонденція не була вручена адресату з підстав «закінчення строку зберігання» вона не є доказом обізнаності боржника про вжиті заходи виконавчого провадження. Щодо доводів апеляційної скарги, що боржник неодноразово перетинала державний кордон, що у сукупності з її бездіяльністю в напрямку погашення існуючої заборгованості, дає підстави зробити висновок про відсутність наміру виконання рішення, колегія суддів зазначає. Судом не встановлено та не доведено стягувачем, що боржником вчинюються дії направлені на ухилення від виконання судового рішення, а з урахуванням того, що у поданні приватного виконавця не зазначено конкретного правового обґрунтування з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про те, що боржник має намір виїхати за межі України з метою уникнення від сплати заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання. Саме по собі самостійне невиконання боржником зобов`язань протягом встановленого строку, про що вказує приватний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від сплати заборгованості, а як наслідок підставою для застосування санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 07квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08.07.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська