Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/9557/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/9557/19 Номер провадження 22-ц/814/2248/20Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкін С.А., Хіль Л.М. секретар Гнатюк О.С. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухвалене 21 серпня 2020 року у складі судді Гольник Л.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. за № 3784, виданого 03 жовтня 2019 року про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № CL-D01/001/2007 від 05 жовтня 2007 року. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 15 жовтня 2014 року закінчився строк дії кредитного договору між нею та ТОВ «ОТП Факторинг України». ТОВ «ОТП Факторинг України» на підставі договору факторингу № 3-09/18 від 17 вересня 2018 року передало всі свої права та обов`язки за кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал». Вважає, що нотаріусом вчинено виконавчий напис після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги, а також за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3784, виданий 03 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № CL-D01/001/2007 від 05 жовтня 2007 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Вердикт Капітал», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № CL-D01/001/2007 на придбання автомобіля VOLKSWAGTN GOLF 5 PLUS, яким визначено строк повернення кредиту 15 жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 39-42). У подальшому Банк перейменований на ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого на підставі Договору про відступлення права вимоги є ТОВ «ОТП Факторинг України». Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 серпня 2011 року у справі № 2/937/11 позов ТОВ «ОТП Факторинг України» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 209 098 грн. 22 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн. (т. 1 а.с. 25-28). Правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «ОТП Факторинг України» на підставі Договору факторингу № 3-09/18 від 17 вересня 2018 року є ТОВ «Вердикт Капітал». 03 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3784, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № CL-D01/001/2007 від 05 жовтня 2007 року за період з 24 вересня 2016 року по 10 вересня 2019 року у розмірі 125 429,88 грн., а також витрати за вчинення виконавчого напису у розмірі 600,00 грн. (т. 1 а.с. 100). Колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів . Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Зазначене повною мірою було враховано місцевим судом, який дослідив поданий нотаріусу розрахунок заборгованості та встановив, що така заборгованість не має безспірного характеру. З матеріалів справи вбачається, що із наданих ТОВ «Вердикт Капітал» доказів не вбачається за можливе встановити правову підставу нарахування заборгованості ОСОБА_1 . Апелянт вказує виключно на відповідність додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Проте, ТОВ «Вердикт Капітал» не надає доказів того чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. При цьому, відповідність дій нотаріуса формальним ознакам не є підставою для відмови у задоволенні вимог боржника про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Звертаючись із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню боржник здійснює захист своїх цивільних прав у правовідносинах зі стягувачем, а не з нотаріусом. За таких обставин, місцевим судом правомірно надано аналіз безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі наявності правових підстав для її нарахування. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль