Постанова 4803 № 201/12911/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5661/20 Справа № 201/12911/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: 27 листопада 2018 року АТ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як до спадкоємця. Просило, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 10691, 06 грн. за кредитним договором № б/н від 18.10.2005 року (а.с.3-5). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року АТ «КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с.133-138). Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов Банку задовольнити (а.с.141-147). Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 договору № 829 від 18 жовтня 2005 року про відкриття карткового рахунку, останній отримав кредитну картку, тип: фінансовий фіксований, сума кредитного ліміту 2000 грн., базова процентна ставка 3 % на місяць із розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.22). В порядку ст. 1281 ЦК України АТ КБ ПриватБанк 07.05.2017 направило претензію кредитора до Першої Дніпровської державної нотаріальної контори (а.с.26). 23.05.2017 Позивачем отримана відповідь Першої Дніпропетровської державної контори, в якій зазначалось, що спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ ПриватБанк (а.с.27). 19.10.2017 Позивач направив на ім`я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_2 , лист-претензію про обов`язок сплати заборгованості перед банком в повному обсязі з комісією та процентами за фактичний строк його користування. Претензія відповідачем була отримана (а.с.28,29). Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог та застосував строк позовної давності. Однак, погодитися з таким висновком суду не можна. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України. Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Разом з тим, суд враховує наступне. Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі (пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором). Аналіз ч. 2 ст.1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку. Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції, відповідно до роз`яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24.10.2008 року, підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, з вище вказаних підстав. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2020 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 08 липня 2020 року. Судді: