Постанова 4803 № 200/8181/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5937/20 Справа № 200/8181/19 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: 28 травня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останніх заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.01.2011, яка становить 6471,42 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн. (а.с.1-4). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с.78-79). Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов Банку задовольнити (а.с.85-88). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, заявили про відмову від прийняття спадщини, відповідачі таких доказів не містять. Доказів, що відповідачі не проживали разом із Позичальником на день його смерті матеріали справи також не містять, отже відповідачі вважаються такими, що фактично прийняли спадщину. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору №б/н від 25.01.2011, ОСОБА_3 отримала кредит у АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 6500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом нарахованих на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов договору, ОСОБА_3 зобов`язання за договором №б/н від 25.01.201 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість, яка становить 6471,42 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. 21.04.2017 АТ КБ «ПриватБанк» до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори направлено претензію кредитора у відповідності до вимог ст. 1281 ЦК України. Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою претензія АТ КБ «ПриватБанк» прийнята та долучена до спадкової справи №270/2017. Також Банк було повідомлено, що у зв`язку з несплатою державного мита, відсутня можливість, на їх запит, надати витяг зі Спадкового реєстру. 25.02.2019 АТ КБ «ПриватБанк» направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-претензію, яким Банк пред`явив свої вимоги щодо погашення заборгованості за договором №б/н від 25.01.2011. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Однак погодитися з таким висновком суду не можна. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України. Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Разом з тим суд враховує наступне. Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі (пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором). Аналіз ч. 2 ст.1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку. Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції, відповідно до роз`яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24.10.2008 року, підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, з вище вказаних підстав. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 29 липня 2020 року. Судді: