Постанова Донецький апеляційний суд № 2-з-55/2009

Єдиний унікальний номер 2-з-55/2009 Номер провадження 22-ц/804/242/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Мірути О.А., суддів: Канурної О.Д., Кішкіної І.В., за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 2-з/55/2009 за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 жовтня 2009 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: 12 жовтня 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», яке діє в інтересах Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Донецьк (далі ПАТ «ОТП Банк») звернулося до Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачці ОСОБА_1 та про тимчасове обмеження права виїзду ОСОБА_1 за межі України мотивуючи тим, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 жовтня 2009 року заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про забезпечення позову задоволено частково, а саме тимчасово обмежено право виїзду за межі України відповідачу ОСОБА_1 . У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 відмовлено. На вказану ухвалу суду відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій вона просить поновити строк для оскарження та скасувати ухвалу суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України. Обгрунтовує свою скаргу тим, що 24 вересня 2019 року їй було відмовлено у перетині державного кордону України у пункті пропуску «Київ» (Жуляни) у зв`язку з наявністю в базі даних державної прикордонної служби України відомостей, що її 21.10.2009 року на підставі ухвали Кіровського районного суду Донецької області тимчасово обмежили у праві виїзду за межі України. Звертає увагу, що суд не перевірив всі обставини кредитних відносин між сторонами, задовольнивши клопотання в частині лише тимчасового (на 10 років) обмеження її права виїзду за межі України. На її думку суд порушив ст. 33 Конституції України. Додає, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, відкрито апеляційне провадження та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 жовтня 2009 року до надходження відновленого судового провадження. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 травня 2020 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 жовтня 2009 року про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Підготовчі дії по справі закінчено та справу призначено до розгляду у судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступними підставами. Судом встановлено, що відповідно до ухвали Кіровського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2009 року до суду звернулося з позовною заявою ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, одночасно було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачці ОСОБА_2 та про тимчасове обмеження права виїзду ОСОБА_1 за межі України, мотивуючи вимоги тим, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливе виконання рішення суду. Вказаною ухвалою заяву ПАТ «ОТП Банк» про забезпечення позову було задоволено частково та з метою забезпечення позову тимчасово обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1 Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 квітня 2010 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 достроково суму заборгованості 1769853, 47 грн., несплачені проценти за користування кредитом 428224, 09 грн., а всього 2198077, 56 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 89000,55 грн., а також понесені судові витрати: судовий збір у сумі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 2288898, 11 грн. Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151,152,153 Цивільного процесуального кодексу України") інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову. Згідно з ч. 3 ст.151 ЦПК України (у редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зі змісту п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Згідно з частиною першою статті 152 ЦПК України (в редакції 2004 року) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Серед видів забезпечення ст.152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України. Отже, відсутні правові підстави щодо ототожнення питання тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, оскільки повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі щодо вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно зі ст.6 цього Закону передбачено, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає право кожної людини покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом посягань ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті. Відповідно до ч. 2-3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. В цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України (в редакції 2004 року), застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову. Матеріали справи не містять жодного доводу, який би свідчив про ефективність застосування у даній справі такої процесуальної дії з метою забезпечення позову, як обмеження ОСОБА_1 у реалізації конституційного права на свободу пересування. Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові ВС вд 27 грудня 2019 року по справі № 368/519/18, в якому вказано, що декілька підстав та умов, за яких можливе обмеження права громадянина України на виїзд за кордон, серед яких відсутня така підстава як забезпечення позову у цивільній справі. У статті 150 ЦПК України також відсутній такий вид забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано зазначений спосіб забезпечення позову, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про те, що суд вийшов за межі процесуальних повноважень. Враховуючи вищевикладене та вимоги п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені заяви ПАТ «ОТП Банк» від 21 жовтня 2009 року про забезпечення позову у зазначений спосіб. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 жовтня 2009 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» про забезпечення позову шляхом обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: