Постанова 4818 № 2-5784/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Харків Справа № 2-578/11 Провадження № 22-ц/818/1192/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоХорощевського О.М. суддівКіся П.В., Яцини В.Б., секретаря Брулевича В.В., Учасники справи : Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», Відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справуза позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року про забезпечення позову постановлену суддею Шестак О.І., в с т а н о в и в : У червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Разом із позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти, рухоме та не рухоме маймо, яке належить ОСОБА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити: його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Комінтернівським РВ УМВС України в Харківській обл. видачу ОСОБА_1 паспорта/проїзного документа; Адміністрації Державної прикордонної служби України, вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у Відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2011 року клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено. Вжити заходи по забезпеченню позову публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом: накладання арешту у межах суми позовних вимог в розмірі 13.455,14 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), заборонивши будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями ст. 151-153 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення ухвали) та положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. А ні заява про забезпечення позову, а ні ухвала суду першої інстанції є необґрунтованими, не містять жодних доводів стосовно застосування саме таких заходів забезпечення. Крім того, судом вжито заходи забезпечення позову які є неспівмірними, в заяві відсутні будь-які доводи щодо ризиків неможливості виконання рішення суду. Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходило. Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 13455,14 грн. До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій з посиланням ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», та на те, що відповідач своєчасне не виконує взятих на себе зобов`язань, не погашає щомісячні платежів по кредиту, тому неприйняття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 13455,14 грн., судовий збір в сумі 134,55 грн., витрати на інформаційне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120,00 грн. Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України (у редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зі змісту п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України (2004 року) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Згідно з частиною першою статті 152 ЦПК України (2004 року) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Серед видів забезпечення ст. 152 ЦПК не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України. Отже, відсутні правові підстави щодо ототожнення питання тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, оскільки повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваженнями щодо вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно зі ст. 6 цього Закону передбачено, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. В цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України (2004 року), застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково застосував зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції повністю, то судова колегія зазначає наступне матеріали справи не містять даних щодо виконання рішення суду першої інстанції в частині погашення заборгованості по кредитному договору, тому судова колегія позбавлена можливості вирішити питання щодо доцільності скасування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту у межах суми позовних вимог в розмірі 13455,14 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Заходи забезпечення позову продовжують свою дію до виконання рішення суду. Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом скасування її в частині обмеження у праві виїзду за межі України в іншій частині ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2011 року змінити, скасувавши її в частині обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" в цій частині відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.М. Хорошевський Судді П.В. Кісь В.Б. Яцина повний текст постанови складено 31 січня 2020 року