Ухвала КАС ВС № 400/1794/19

УХВАЛА 08 липня 2020 року Київ справа №400/1794/19 адміністративне провадження №К/9901/12507/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №400/1794/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ВЕКТОР ЛТД» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Миколаївській області 08.05.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Враховуючи вимоги пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає, що касаційну скаргу подано в межах встановленого процесуальним законодавством строку. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору, та визначено заявнику строк на усунення виявлених судом тривалістю п`ять днів з моменту закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 18.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху на адресу суду 30.06.2020 надійшло клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги щодо надання платіжного документа. Вказане клопотання мотивовано неможливістю своєчасного виконання вимог ухвали, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху у зв`язку з тимчасовою відсутністю на рахунку відповідача бюджетних асигнувань на даний вид видатків про що свідчить копія службової записки від 25.05.2020 №172/14-29-13-01-05. Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд зазначає наступне. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України. Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Статтею 330 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ. Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору. Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору. Проте, податковим органом не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону, зокрема, з моменту виникнення права на касаційне оскарження, стосовно форми і змісту касаційної скарги. Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем у клопотанні обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. В той же час, 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо. Розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до абзацу другого якого строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків касаційної скарги, надавши скаржнику строк тривалістю п`ять днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема щодо сплати 38420,00грн суми судового збору за подання касаційної скарги у даній справі. Керуючись статтями 121, 169, 248, 332, 359 КАС України, суд - у х в а л и в: Продовжити Головному управлінню ДПС у Миколаївській області строк на усунення недоліків касаційної скарги у справі №400/1794/19 на п`ять днів з моменту закінчення строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ............................ І.Я. Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова Судді Верховного Суду