Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 501/536/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 501/536/20 Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Пушкарський Д. В. Час і місце ухвалення: 11:40 год,м. Іллічівськ Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на окрему ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними та такими, що ускладнюють виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по справі №501/536/17 та порушують права позивача, відповідно до вимог ст. 383 КАС України., В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить суд: - визнати дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, протиправними та такими, що ускладнюють виконання судового рішення по адміністративній справі №501/536/17 від 27.04.2018 року та Ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 року по адміністративній справі №501/2675/18 і порушують права Позивача; - зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення суду по адміністративній справі N° 501/536/17 від 27.04.2018 року та ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 року по адміністративній справі N501/2675/18, а саме: вжити необхідних заходів щодо виконання посадовцями Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року в частині вирішення питання щодо відновлення провадження судом України у зв`язку з виключними обставинами, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.361 КАС України по справі № 2а- 5830/10/1570 (справа ВАСУ К/9991/12464/11); - зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у встановлений судом строк, подати звіт про виконання рішення суду. Окремою ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, протиправними та такими, що ускладнюють виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі №501/536/17 та порушують права Позивача, - задоволено. Визнано протиправними, та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі № 501/536/17, дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо повернення стягувачу виконавчого листа без прийняття до виконання, в порушення вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчу службу», відповідно до повідомлення № 60687067/20.1/22 від 25.11.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі №501/536/17. Надіслано окрему ухвалу на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі №501/536/17. Зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили, повідомити Іллічівським міський суд Одеської області про вжиті, на виконання вимог окремої ухвали, заходи. Не погодившись з окремою ухвалою першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на висновки викладені в рішенні Верховного суду у справі № 242/4807/17, зазначає, що в окремій ухвалі має бути зазначений закон чи інший нормативно правовий акт вимоги якого порушено та в чому саме полягає порушення. При цьому з посиланням на відповідні докази вказує на дотримання строків винесення повідомлення про повернення виконавчого листа стягувану без прийняття до виконання. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 року за позовом ОСОБА_1 про невиконання рішення національного суду, порушення розумних строків розгляду справи та стягнення моральної шкоди було постановлено затвердити мирову угоду з урядом держави Україна. На підставі службової записки в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 04.01.2016р. №704/12.0.1-48-16, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. 20.01.2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання рішення №64511/12 яке видано 19.11.2015 р. Європейським судом з прав людини Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2018 року був задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 , а саме: визнані протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. щодо внесення відомостей до Вимоги державного виконавця №467/23 від 23.08.2016 р. про встановлення розміру заборгованості перед ОСОБА_2 та скасовано Вимогу державного виконавця №467/23 від 23.08.2016 р. про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду та Постанову від 13.09.2016 р. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №49868375. 05.11.2019 року Іллічівським міським судом Одеської області розглянуто та задоволено в повному обсязі скаргу ОСОБА_2 (справа № 501/2675/18) на бездіяльність державної виконавчої служби щодо виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі №501/536/17. Іллічівським міським судом Одеської області видано виконавчий лист по адміністративній справі № 501/2675/18 який, 03.04.2019 року, із відповідною заявою було направлено до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до виконання, тобто пред`явлено до виконання. Відповідно до даного виконавчого листа, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов`язано вжити необхідних заходів щодо виконання посадовцями Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року в частині вирішення питання щодо відновлення провадження судом України у зв`язку з виключними обставинами, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.361 КАС України по справі №2-а-5830/10/1570. 26.04.2019 року Позивачем отримано повідомлення з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 16.04.2019 року № 58905342/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що «у виконавчому документі, що надійшов на примусове виконання, відсутнє повне ім`я та по батькові посадової особи, яка його видала». 06.05.2019 року вдруге видано виконавчий лист по адміністративній справі № 501/2675/18, який 13.05.2019 року направлено до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до виконання. 20.07.2019 року Позивачем з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано повідомлення від 05.07.2019 року № дв/2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що «у виконавчому документі, пред`явленому на виконання, не зазначено інформацію про ідентифікаційний код суб`єкта господарювання - боржника» тобто, про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який не змогли знайти посадовці відділу примусового виконання рішень цього ж Департаменту. 24.07.2019 року в третє виконавчий лист по адміністративній справі № 501/2675/18 із відповідною заявою направлено до виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 22.08.2019 року Позивачем з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано повідомлення № дв/2 від 09.08.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що у виконавчому документі «не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання», хоча виконавчий лист надруковано на стандартному бланку, який затверджено відповідним чином. 03.09.2019 року в четвертий раз виконавчий лист по адміністративній справі № 501/2675/18 направлено до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання із відповідною заявою. 08.10.2019 року Позивачем в четвертий раз з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано повідомлення №60106949/6-20.1 від 19.09.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що «згідно пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб …юридичну особу Департамент державної виконавчої служби за кодом ЄДРПОУ 33743494 припинено». Дата отримання повідомлення підтверджується інформацією на поштовому конверті та роздруківкою із офіційного сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження посилок та поштових відправлень. 16.10.2019 року в п`яте позивач отримав виконавчий лист по адміністративній справі № 501/2675/18, який 05.11.2019 року направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання із відповідною заявою тобто, пред`явлено до виконання. 02.12.2019 року Позивачем в п`ятий раз з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано повідомлення №60687067/20.1/22 від 25.11.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що у виконавчому документі не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Позивач вважаючи дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними та такими, що ускладнюють виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по справі №501/536/17 та порушують права позивача,звернувся до суду з заявою відповідно до вимог ст. 383 КАС України. Суд першої інстанції, приймаючи окрему ухвалу виходив з того, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року в повному обсязі не виконав рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2018 року по справі №501/536/17, що підтверджується наданими позивачем доказами, а відтак така бездіяльність є перепоною у завершені судового провадження і в реалізації ОСОБА_1 його гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, у зв`язку з чим дійшов висновку, що дана заява обґрунтована та підлягає задоволенню. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Статтею 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Згідно ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.ст. 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Необхідність їх винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій. Слід зазначити, що суд має право, але не зобов`язаний, постановляти окрему ухвалу. Проте, виходячи з особливого статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо). Як вбачається з матеріалів справи, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2018 року по справі №501/536/17 та ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 року по адміністративній справі №501/2675/18 залишаються невиконаним. Так, колегією суддів встановлено, що відповідачем неодноразово, з різних причин, виконавчий документ повертався стягувачу без прийняття до виконання. Колегія суддів зауважує, що ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вимоги до виконавчого документа. При пред`явлені виконавчого документа до виконання виконавець перевіряє відповідність такого документу вимогам вищезазначеної статті та у разі його невідповідності нормам даної статті повертає його без прийняття до виконання. Водночас, дослідивши виконавчі листи, які містяться в матеріалах справи та повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, колегія суддів зазначає, що відповідач отримавши вперше виконавчий лист повинен був перевірити його на відповідність всім вимогам зазначеним у ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» та встановивши всі наявні невідповідності повернути його без прийняття до виконання вказавши про наявність одразу всіх невідповідностей, натомість таких дій відповідач не вчинив, що вказує на грубе нехтування відповідачем своїми обов`язками. Крім того, позивач зазначає, що Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашова А.М. повернула стягувачу виконавчий лист без прийняття до виконання, в порушення вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчу службу», а саме з порушенням триденного строку з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання. Як вбачається з матеріалів справи, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, заява про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2019 року, отримана уповноваженою особою 08.11.2019 року. Натомість повідомлення про повернення виконавчого документа прийнято 25.11.2019 року. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про дотримання строків повернення виконавчого листа стягувану без прийняття до виконання, з посиланням на дату (21.11.2019 року) надходження на розгляд до державного виконавця заяви про відкриття виконавчого провадження, оскільки нормами ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно п. 31.2. Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 № 973/5, встановлено, що документи, що отримані до 16:00, реєструються, обробляються і доставляються за призначенням у той же день або на наступний. Документи, отримані після 16:00, - на другий день, термінові - негайно. Пунктом 31.10. вищезазначеної інструкції встановлено, що структурний підрозділ чи посадова особа, визначена у резолюції, одержує документи у день їх реєстрації або на наступний день. Термінові документи передаються негайно. Отже, враховуючи норми законодавства та дату пред`явлення виконавчого листа до виконання (08.11.2019 року), колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем рішення прийнято з порушенням строків встановлених законодавством, оскільки таке рішення приймалось протягом 17 днів з моменту отримання виконавчого листа, що вірно встановлено судом першої інстанції, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині задоволення заяви про визнання протиправними, та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі № 501/536/17 та ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 року по адміністративній справі №501/2675/18 дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо повернення стягувачу виконавчого листа без прийняття до виконання, в порушення вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчу службу», відповідно до повідомлення № 60687067/20.1/22 від 25.11.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Що стосується вимог заявника про зобов`язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення суду по адміністративній справі №501/536/17 від 27.04.2018 року та ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 року по адміністративній справі №501/2675/18, а саме: вжити необхідних заходів щодо виконання посадовцями Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини № 64511/12 від 19.11.2015 року в частині вирішення питання щодо відновлення провадження судом України у зв`язку з виключними обставинами, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.361 КАС України по справі № 2а- 5830/10/1570 (справа ВАСУ К/9991/12464/11); то колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Згідно ч.4 ст.249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено і в чому саме полягає порушення. Як вже зазначалося, судом першої інстанції на виконання вимог ст. 249 КАС України, визнано протиправними, та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі № 501/536/17, дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо повернення стягувачу виконавчого листа без прийняття до виконання, в порушення вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчу службу», відповідно до повідомлення № 60687067/20.1/22 від 25.11.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, тобто вказано норми закону, які порушено відповідачем та вказано в чому саме полягає порушення, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними Натомість, колегія суддів зазначає, що вимога заявника про зобов`язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення суду не може бути задоволена, так як процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень належним чином виконати рішення суду. А тому, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та відмові в задоволенні вимог заявника. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції частковому скасуванню. Керуючись ст.ст.241,249, 308, 311, 315, 317, 321, 370, 383 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково. Окрему ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2020 року скасувати в частині зобов`язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 року по адміністративній справі №501/536/17 та в цій частині у задоволенні заяви відмовити. В решті окрему ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 07 липня 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова