Постанова 4855 № 640/22536/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22536/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Маруліна Л.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Горяіновій Н.В. за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Іванець І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року про повернення позовної заяви в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної установи «Харківське СІЗО №27» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року повернуто позовну заяву позивачці. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та представника відповідача в режимі відеоконференції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Державної установи «Харківське СІЗО №27», в якому просила:

1. Визнати протиправними дії та рішення ДУ «Харківське СІЗО №27» щодо відмови в видачі дубліката діючої довіреності та оформлення і посвідчення нової довіреності від імені ОСОБА_1 , що виразилися в неправомірному затягуванні часу при наданні відповідей на звернення, неправомірній відмові у видачі дубліката, неправомірній вимоги щодо отримання дозволу на видачу довіреності, бездіяльності щодо погодження посвідчення довіреності, неправомірній відмові у отриманні та посвідченні нової довіреності.

2. Зобов`язати ДУ «Харківське СІЗО №27» видати позивачу дублікат довіреності від 13.08.2018 року на ім`я ОСОБА_2 та оформити і посвідчити нову довіреність від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 з правом передоручення.

3. Визнати неправомірною бездіяльність держави Україна в особі Міністерства юстиції України щодо забезпечення прав позивача та фактичної виплати справедливої компенсації за рішення Європейського Суду з прав людини. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовними вимогами до судді Харківського апеляційного суду Савенка М.Є. Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її поданням без додержання вимог статей 5, 94, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, судом зазначено, що позивачем надано до суду не завірені належним чином копії доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги як для суду так і відповідача, позовні вимоги у частині визнання неправомірною бездіяльність держави Україна в особі Міністерства юстиції України щодо забезпечення прав позивача та фактичної виплати справедливої компенсації за рішення Європейського Суду з прав людини не відповідають приписам процесуального законодавства. В свою чергу, судом запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали. На виконання вимог суду, 02.01.2019 року від ОСОБА_1 найшла уточнена позовна заява з додатками до неї відповідно до кількості учасників справи (а.с.20-28). У вищезазначеній уточненій позовній заяві позивач просила суд:

1. Поновити строк на усунення недоліків на подання уточненої позовної заяви, в зв`язку з його пропуском по поважним причинам.

2. Пункт Б прохальної частини позовної заяви від 04.11.2019 року викласти в наступній редакції: «визнати неправомірною бездіяльність держави Україна в особі Міністерства юстиції України щодо забезпечення прав позивача та фактичної виплати справедливої компенсації за рішення Європейського Суду з прав людини та зобов`язати відповідача-1 забезпечити права позивача на отримання справедливої компенсації від 06.06.2019 року в межах його повноважень у визначеному законом порядку».

3. Витребувати оригінали, доданих до позовної від 04.11.2019 року в якості документальних доказів, документів за місцем їх знаходження: - із Харківського апеляційного суду клопотання про додання до матеріалів справи рішення ЄСПЛ від 06.06.2019 року та надання дозволу на видачу довіреності від 11.09.2019 року, запит, що потребує негайного розгляду від 07.10.2019 року, запит від 17.10.2019 року; - із ДУ «Харківське СІЗО №27» заяви позивача від 25.09.2019 року, від 30.09.2019 року, від 27.10.2019 року, від 03.11.2019 року, від 07.11.2019 року та відповіді-листи ДУ «Харківське СІЗО №27» від 30.09.2019 року №12/12-18060/Ма, від 04.10.2019 року №12/5-1016.

4. В іншій частині позовну заяву від 04.11.2019 року залишити без змін. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що в уточненій позовній заяві позивачем в якості відповідача повторно визначено суддю Харківського апеляційного суду Савенка М.Є., тобто, в уточненому позові залишено позовні вимоги заявлені до судді Харківського апеляційного суду Савенка М.Є., що в свою чергу породжує нові недоліки позовної заяви. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 утримується Державній установі «Харківське СІЗО №27», тобто має статус ув`язненої. Як вже зазначалося, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року про залишення без руху позовної заяви, 02.01.2019 року від ОСОБА_1 найшла уточнена позовна заява з додатками до неї відповідно до кількості учасників справи (а.с.20-28). Дослідивши уточнену позовну заяву, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем дійсно уточнено позовні вимоги та повторно зазначено в якості відповідача суддю Харківського апеляційного суду Савенка М.Є., між тим, в цій частині судом вже було відмовлено у відкритті. Між тим, судом першої інстанції не досліджено в повній мірі питання чи було відомо позивачці, станом на момент усунення недоліків позовної заяви про відмову у відкритті в цій частині позовних вимог та прийняте судом рішення від 12.12.2019 року, адже в уточненій позовній заяві останньою про це не зазначено. У свою чергу, отримання представником позивачки ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог до судді Харківського апеляційного суду Савенка М.Є. (а.с.19, отримано Кулаевим) не свідчить про обізнаність саме ОСОБА_1 про прийняте судом в цій частині рішення. Крім того, уточнена позовна заява з додатками до неї відповідно написана позивачкою власноруч та надіслана на адресу суду особисто, а не через представника (а.с.28). Також, під час отримання уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , судом першої інстанції не взято до уваги, що остання скористалася своїм процесуальним правом уточнення позовних вимог, відповідно до чинних норм адміністративного судочинства. Відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (ч.3 ст. 47 КАС України). У даному випадку позивачкою в межах строків визначених адміністративним судочинством, подано уточнену позовну заяву. Щодо підстав на які посилається суд першої інстанції, що після уточнення позовних вимог позивача породжено нові недоліки позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановлено судом апеляційної інстанції, даний адміністративний позов подано з додержанням вимог, передбачених КАС України і він підлягає розгляду, а у разі якщо суду не зрозумілі окремі частини адміністративного позову, то він може встановити (уточнити) під час розгляду справи або у судовому засіданні, з огляду на заявлене Некрасовою Т.О. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції для належного захисту її прав та доступу до правосуддя. Таким чином, враховуючи вище викладене та обставину, що необізнаність позивача, про те що, позовна заява не може містити вимоги до судді Харківського апеляційного суду Савенка М.Є., не повинні створювати штучні перешкоди для позивачки стосовно її доступу до правосуддя в адміністративній справі для захисту своїх прав, свобод та інтересів. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що в даному випадку суд першої інстанції, отримавши уточнену позовну заяву позивачки від 02.01.2020 року, не був позбавлений можливості продовжити останній строк для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до частини 1 ст. 121 КАС України. Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 було подано уточнюючу позовну заяву, в межах наданого судом строку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для повернення позову. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу суду. З урахуванням вищезазначених правових норм та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі. У зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу судді суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 06.07.2020 року