Постанова 4855 № 640/7228/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7228/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Президента України, Офісу Генерального Прокурора, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб: Президента України, Офісу Генерального Прокурора, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України № 175 від 03.03.2020 року «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Водночас, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Офісу Генерального прокурора, комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України, будь-яким третім особам вживати заходи щодо ліквідації Національної академії прокуратури України, зокрема, заборонити звільнення працівників НАПУ, передачу майна НАПУ Тренінговому центру прокурорів України чи іншим суб`єктам, перерозподіл коштів, виділених для функціонування НАПУ у нинішньому бюджетному році. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Як вбачається з матеріалів справи, необхідність забезпечення позову заявником обґрунтовується тим, що оскаржувана постанова КМУ очевидно протиправна, оскільки змінює, відміняє, скасовує, зупиняє дію Указу Президента України, та перешкоджає його дії, у порушення правил співвідношення нормативно-правових актів за юридичною силою. Жодного Указу Президента України щодо ліквідації НАПУ не видано; Постанова КМУ від 25.10.2002 № 1582, якою утворена НАПУ є чинною, тому оскаржувана постанова КМУ від 03.03.2020 № 175 суперечить раніше прийнятій постанові, чим штучно створюються умови правової невизначеності з метою рейдерського захоплення НАПУ групою зацікавлених осіб; Кабінетом Міністрів України у процесі прийняття оскаржуваної постанови порушено регламент КМУ, зокрема, щодо погодження із заінтересованими органами; у порушення норм ст. 105 ЦК України КМУ не призначило ліквідаційну комісію, її голову або ліквідатора; Офіс Генерального прокурора, якому делеговано повноваження здійснювати заходи з ліквідації НАПУ, не є органом виконавчої влади, у той час як КМУ здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації; оскаржуваною постановою передбачено надання Тренінговим центром прокурорів України платних послуг, що суперечить його статусу бюджетної установи, що корелює з його неприбутковістю; у порушення ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" Тренінговий центр прокурорів України утворено без передбаченого штатного науково-викладацького складу; звернення Генерального прокурора, з яким погодився КМУ в оскаржуваній постанові, містить посилання на неіснуючу норму щодо ліквідації НАПУ; оскаржуваною постановою не передбачено трудові гарантії, зокрема, працевлаштування науковців та викладачів НАПУ; Офісом Генерального прокурора протиправно вчиняються дії щодо припинення НАПУ, а більшість її працівників, не зважаючи на впровадження загальнодержавних заходів запобігання поширенню хвороби COVID-19, отримали повідомлення про звільнення. З огляду на перелічене, позивач вважає, що оскаржувана постанова є очевидно протиправною, а продовження здійснення ліквідації НАПУ може істотно ускладнити виконання рішення суду по даній справі. Водночас, предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови КМУ 03.03.2020 № 175, а тому завданням суду в даній адміністративній справі є надання оцінки правомірності або протиправності оскаржуваній постанові, за наслідком чого - вирішення питання щодо її протиправності. При чому, вирішуючи поставлені питання, керуючись нормами Конституції України та КАС України, суд позбавлений права вирішувати питання конституційності оскаржуваної постанови, а виходячи з мотивувальної частини позову, з`ясуванню та оцінці підлягає порядок прийняття такої постанови та порядок ліквідації НАПУ, який, одночасно із делегуванням повноважень, встановлений постановою КМУ №

175. Таким чином, предметом спору, по суті, є оцінка дотримання регламенту Кабінету Міністрів України та співвідношення прийнятої постанови нормам чинного законодавства, зокрема, нормам, на реалізацію яких спрямована така постанова. Оскільки для можливості вирішення заявленого питання необхідно дослідити велику кількість документів, спеціальних нормативно-правових актів та заслухати пояснення учасників справи, оскаржувана постанова на думку суду не містить ознак очевидної протиправності. У той же час, кваліфікувати оскаржувану постанову як правомірну або протиправну суд може лише за наслідками розгляду справи по суті. Водночас, заборона Офісу Генерального прокурора та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо ліквідації НАПУ лише опосередковано стосується оскаржуваної постанови, а тому заявлений спосіб забезпечення позову має безпосереднє відношення до дій Офісу Генерального прокурора, оцінка яким може бути надана в межах окремої адміністративної справи з відповідними вимогами та предметом. Таким чином, забезпечення позову, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії можливе лише за умови безпосереднього співвідношення предмета позову із заявленим заходом забезпечення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має перевірити, чи не виходить воно за межі повноважень, передбачених КАС України, з урахуванням особливостей конкретної справи. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк