Постанова 4855 № 320/6302/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6302/19 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 №0140435404. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" є юридичною особою, ідентифікаційний код 30367782, юридична адреса: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд.

1. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №13831221 Серії НВ №052367 від 06.04.1999, позивач має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності Товариства за КВЕД, згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання звіту про суми податкових пільг ТОВ "Васт-Транс" за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, за результатами якої складено Акт від 28.08.2019 №2710/10-36-54-05/30367782. Згідно з висновками Акта, перевіркою встановлено неподання ТОВ "Васт-Транс" звіту про суми податкових пільг за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, чим порушено вимоги пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України. На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 №0140435404 (форми "ПС"), яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн. Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з адміністративним позовом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України). Згідно з п. 30.6 ст. 30 ПК України, суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 (далі - Порядок №1233), суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком. Пунктом 3 Порядку №1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається. Згідно з п. 8 Порядку №1233, податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства. Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Як слідує зі змісту Акта від 28.08.2019 №2710/10-36-54-05/30367782, під час проведення камеральної перевірки відповідачем не було досліджено питання користування ТОВ "Васт-Транс" податковими пільгами за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року, зокрема, в Акті не визначено якими видами податкових пільг відповідно до Довідника пільг користувався позивач, внаслідок чого фактично не вбачається можливим встановлення обов`язку подання звіту про суми податкових пільг. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права. Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не встановлено та не доведено під час проведення камеральної перевірки факту користування позивачем податковими пільгами, який є необхідним для встановлення відповідного обов`язку щодо подання звіту про суми податкових пільг, передбаченого Порядком №1233, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 120.1 ст. 120 ПК України та п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1233 в частині не подання до контролюючого органу звіту про суми податкових пільг за звітний період за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року є необґрунтованими та безпідставними. Водночас, згідно з п. 30.9 ст. 30 ПК України, податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору. Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У свою чергу, ст. 195 ПК України визначає операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, серед яких пп. 195.1.3. п. 195.1 цієї статті виокремлюється постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. Судом встановлено, що на виконання п. 9 Порядку №1233, який встановлює, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном, розроблено Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2011 р. за №483/19221, який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин (далі - Порядок № 167). Порядок №167 передбачає розрахунок сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг виключно за операціями, які здійснюються на митній території України. Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, що відповідає КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Позивач зазначив, що підтвердженням надання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом є єдиний міжнародний перевізний документ міжнародна товарно-транспортна накладна, в якій наявні відмітки митних органів про надання послуг за межами митної території України. Таким чином, позивач не отримував пільги в оподаткуванні за операціями, що здійснювались на митній території України, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до операцій, що здійснювались за межами митної території України та оподатковувались у відповідності до ставок, встановлених країнами отримувачами послуг, вимог Порядку №1233 та здійснення розрахунку таких операцій за положеннями Порядку №167. Крім того, у листі Державної податкової служби України від 24.01.2012 №1556/6/15-3315 за наслідками розгляду звернення підприємства стосовно пільг з ПДВ, згідно з якими нульова ставка ПДВ при експорті товарів не є податковою пільгою, оскільки не є особливістю, що характеризує певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат, а залежить виключно від напрямку постачання товару (на експорт). При цьому у вказаному листі зазначено, що ПДВ є внутрішнім непрямим податком на споживання та справляється із операцій з постачання товарів/послуг, які споживаються на митній території України. При здійсненні експортних операцій ПДВ справляється країною - отримувачем таких товарів/послуг, що відповідає загальноєвропейським правилам та вимогам справляння непрямих податків та не залежить від видів діяльності платника податків. Таким чином, застосування нульової ставки ПДВ за експортними операціями здійснюється з метою уникнення подвійного оподаткування операцій з постачання товарів/послуг у митному режимі експорту. Наведеними положеннями ст. 193 ПК України не встановлено переваг для жодної із вказаних ставок податку. База оподаткування, визнання права на податковий кредит, порядок ведення податкового обліку та заповнення податкової звітності для них також визначаються відповідними статтями Кодексу за однаковими принципами. Тому ставки податку у розмірі 17% (до 2014 року - 20%) та 0% при експорті є двома основними рівнозначними ставками, які застосовуються залежно від напрямку постачання. Такий підхід, як зазначено у листі ДПС України, відповідає терміну "податкова пільга" та підставам для її надання, встановленим п. 30.1 та п. 30.2 ст. 30 ПК України згідно з якими податкова пільга надається конкретному платнику податків або групі платників податків. Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (наприклад, ст. 197 або розділ XX "Перехідні положення" Кодексу). У листі ДПС України також зауважено на тому, що постановою КМ України від 27.12.2010 №1233 затверджено Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг. При цьому відповідно до п. 2 постанови її норми поширюються на операції, які здійснюються на митній території, України. Відповідно до п. 2 постанови Державна податкова служба України забезпечує облік сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, за операціями, що здійснюються на митній території України. Облік пільг здійснюється згідно з Довідником пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків та зборів, який щоквартально затверджується відповідним наказом ДПСУ. При цьому в Довіднику пільг експортні операції обліковуються як переваги в оподаткуванні, що за економічною сутністю не є пільгами, не є фінансовою підтримкою платника та не є втратами бюджету. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку подавати звіти про суми податкових пільг з ПДВ за І квартал 2019 року та І півріччя 2019 року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 №0140435404 є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя В.В.Файдюк суддя Є.В.Чаку