Постанова 4855 № 640/14224/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14224/19 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМБОТРАНС Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМБОТРАНС Україна» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.05.2019 року № 038151201. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМБОТРАНС Україна» до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не встановлено та не доведено факту користування позивачем податковими пільгами, який є необхідним для встановлення відповідного обов`язку щодо подання звіту про суми податкових пільг, передбаченого Порядком №1233, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності подання/неподання Звіту про суми податкових пільг (форма 1-ПП) ТОВ «ЮМБОТРАНС Україна», за результатами якої складено акт від 10 квітня 2019 року №1593/26-15-12-00-20/01-38444303. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЮМБОТРАНС Україна» підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме граничних термінів подання податкової звітності за ІІІ-IV квартали 2017 року. На підставі висновку акта перевірки, 13 травня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0386151201, яким до ТОВ «ЮМБОТРАНС Україна» застосовано штрафні санкції у сумі 2 040,00 грн. За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України 18 липня 2019 року №33872/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2019 року, а скаргу позивача - без задоволення. Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним, звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У відповідності до підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: податкові агенти. Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Положеннями підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання, що не сплачують податків і зборів у зв`язку з отриманням податкових пільг, зобов`язані вести облік сум таких пільг і подавати до контролюючих органів відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку з отриманням таких пільг, і напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, які надаються в разі використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Податкова пільга - передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку й збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності певних підстав. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування чи характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункти 30.1, 30.2 статті 30 Податкового кодексу України). Пунктом 30.9 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) установлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору. Облік податкових пільг ведеться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 «Про порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг» (далі - Порядок №1233). Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг. Пунктом 3 Порядку №1233 передбачено, що звіт про суми податкових пільг подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається. Згідно із пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом вказано про подання ТОВ «ЮМБОТРАНС Україна» податкової декларації з ПДВ за червень 2017 року, в якій задекларовано суму 582 932,00 грн. (рядок 3 Декларації), у зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про обов`язок товариства подавати звіт про суми податкових пільг. Відповідно до статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Згідно п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що оскільки пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість у розмірі 20% визначена як основна, тому нульова ставка є зниженою. З наданих позивачем доказів вбачається, що останнім подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виплавлених помилок за червень 2017 року, яким виправлено рядок 3 Декларації із зазначенням «-», а різницю вказано «-582 932,00 грн.». Як вірно зазначено судом першої інстанції, єдиною підставою для висновку податкового органу про обов`язок ТОВ «ЮМБОТРАНС Україна» подавати звіт про суми податкових пільг було визначення останнім суми, яка підлягала декларуванню у рядку 3, яка у свою чергу скорегована останнім, згідно поданого уточнюючого розрахунку, підстави для подання відповідного звіту у товариства відпали. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів, з яких можливо встановити якими видами податкових пільг користувався позивач, внаслідок чого фактично не вбачається можливим встановлення обов`язку подання звіту про суми податкових пільг. Апеляційна скарга відповідача містить лише цитування норм Податкового кодексу України без зазначення обґрунтування в чому саме полягає порушення вчинені позивачем, без надання доказів, які б це підтверджували. Оскільки, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не встановлено та не доведено факту користування позивачем податковими пільгами, який є необхідним для встановлення відповідного обов`язку щодо подання звіту про суми податкових пільг, передбаченого Порядком №1233, вірним є висновок суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, за змістом пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України штраф у розмірі 1020,00 грн. застосовується за повторне неподання протягом року звіту про суми податкових пільг, однак, відповідач не зазначає, а матеріали справи не містять доказів того, що до позивача протягом року було застосовано штраф за таке порушення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 272, 286, 311, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст рішення складено 14 червня 2022 року.