Постанова 4855 № 640/19083/18
від 20.05.2020 ·ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19083/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Фортуна-банк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0757721208 від 30.10.2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року позовні вимоги задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.76.1 ст.7б Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N» 2755-VI (зі змінами та доповненнями) головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Солодовпіковою Ж.В. проведена камеральна перевірка з питання своєчасності подання (неподання) підприємством AT "ФОРТУНА-БАНК" , код ЄДРПОУ 26254732 звіту про суми податкових пільг (ф. І-ПП) Перевіркою встановлено, що платник порушив приписи пп.49.18.2, п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині граничних термінів подання (неподання) податкової звітності за І квартал 2018 року про що складено акт камеральної перевірки від 05.10.2018 №7421/26-15-12-08-20/26254732. 16.10.2018 року Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" подано заперечення на акт податкової перевірки вих. №478/07, в якому останній проти акту заперечив, посилаючись на те, що згідно Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233 що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається. Враховуючи те, що позивач, як суб`єкт господарювання не користувався податковими пільгами, то і звіт останнім не подавався. 26.10.2018 року Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві надано відповідь на заперечення №90060/10/26-15-12-08-14 згідно якого вбачається, що 03.05.2018 року AT «ФОРТУНА-БАНК» було подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року (від 03.05.2018 №9082324925) і задекларовано фінансовий результат до оподаткування (р.2 декларації) в сумі 7035034 грн., який зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років - 1068297662 грн. Отже, підприємство скористалося пільгою 11020301 «Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення" цього Кодексу», відповідно до Довідника №86/2 інших податкових пільг (станом на 01.01.2018). Таким чином, підприємство повинно подати звіт про суми податкових пільг за три місяці 2018 року до 10.05.2018 року ( граничний термін подання ). Оскільки Кодексом передбачено подання відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг), у вигляді звіту про суми податкових пільг, то за неподання або несвоєчасне подання звіту про суми податкових пільг застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 120.1 ст. 120 Кодексу. 30.10.2018 року Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі акту камеральної перевірки від 05.10.2018 №7421/26-15-12-08-20/26254732 винесено податкове повідомлення рішення №0757721208, яким застосовано до Публічного акціонерного товариства "Фортуна-банк" штрафні санкції у сумі 170, 00 грн. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. За змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України). При цьому, згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, то відповідно до п. 1260.1 ст. 120 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За визначенням, наведеним у п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. У відповідності до п. 30.2, 30.5, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору. Також у п. 30.6. ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ДФС України кожного кварталу затверджує довідники пільг. Так, у Довіднику №85/2 інших податкових пільг станом на 31.12.2017, затвердженого ДФС України 29.12.2017, у розділі «Інші пільги з податку на прибуток» передбачена пільга з кодом 11020301, зміст якої полягає у тому, що «Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу» Аналогічна норма міститься у Довіднику № 86/2. Судом першої інстанції встановлено, що у зазначеному довіднику під кодом 11020301 розміщено таку пільгу як "фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років". Таким чином, відповідач вважає, що від`ємне значення податку на прибуток, задеклароване позивачем за І квартал 2018 року є податковою пільгою, користування якою передбачає подачу окремого звіту. Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення даного пункту застосовуються з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу. Зазначену різницю суб`єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №
879. В податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2018 року №9082324925 позивачем задекларовано фінансовий результат до оподаткування (р.2 декларації) в сумі 7035034 грн., який зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років - 1068297662 грн. Таким чином, від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток не підлягає обкладенню цим податком. Це є загальним правилом, а не спеціальною нормою, якими є положення про податкові пільги. Отже, оскільки жодного нарахування податку не відбувається, відсутні підстави для висновку про існування спеціального правила, яке звільняє від сплати податку. Так, облік податкових пільг ведеться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 №1233 "Про порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг" (далі - Порядок №1233). Згідно пункту 2 Порядку № суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком. Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається. Згідно пункту 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства. Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Таким чином, від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток не підлягає обкладенню цим податком. Це є загальним правилом, а не спеціальною нормою, якими є положення про податкові пільги. Отже, оскільки жодного нарахування податку не відбувається, то підстави для висновку про існування спеціального правила, яке звільняє від сплати податку відсутні. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не користується податковою пільгою у розумінні Податкового кодексу України, оскільки від`ємне значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років не є такою пільгою, а відтак застосування до нього штрафу в розмірі 170,00 грн. є протиправним, у зв`язку з чим, оскаржувати податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Черпіцька Л.Т.