Постанова 4873 № 920/39/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2020 р. Справа№ 920/39/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 (повний текст рішення складено 03.03.2020) у справі №920/39/20 (суддя Резніченко О.Ю.) за позовом керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест", про стягнення 13565 грн 19 коп., УСТАНОВИВ: Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 02 березня 2020 року задоволено частково заяву від 18.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі. З Державної служби України з безпеки на транспорті стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У частині заяви про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" 28000 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити нове рішення у відповідній частині на користь заявника. Заявник вважає вказане додаткове рішення в частині відмови незаконним, однак не наводить будь-яких мотивів і обґрунтувань щодо цих доводів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 01 червня 2020 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (направлений до суду 03.06.2020) заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції досліджено наявні у справі докази та надано їм оцінку, а відповідачем не наведено жодних доводів, у чому полягає незаконність додаткового рішення. Також вказує, що відповідно до приписів п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк подання відзиву вважається незакінченим. Відповідачем були подані заперечення на відзив позивача, у яких він вказує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а позивач ніякого клопотання не заявляв, про неспівмірність доводів не висловлював, однак суд першої інстанції самостійно і безпідставно зменшив розмір заявлених до відшкодування витрат; розмір та вартість наданих адвокатом послуг підтверджується актом приймання-передачі, договором, прибутковими касовими ордерами, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам, тому позивач підтримує апеляційну скаргу. Також вказує, що у зв`язку з розглядом справи має сплатити додаткові судові витрати на професійну правничу допомогу, докази чого будуть подані після ухвалення судового рішення. Судом приймаються до розгляду відзив на апеляційну скаргу та заперечення на відзив, оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень ГПК України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020) окремі процесуальні строки, зокрема, строк подання відзиву, продовжуються на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, який наразі продовжено до 31 липня 2020 року. 06 липня 2020 року від відповідача надійшла заява з процесуальних питань, у якій він просить стягнути з позивача 17500 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Сумської області розглядався спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому він просив суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 13565 грн 19 коп. Рішенням суду від 13.02.2020 у задоволенні позову прокурора було відмовлено. У відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено про попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який складає 31500 грн витрат на професійну правничу допомогу. До відзиву відповідачем був доданий договір про надання правової допомоги від 17.01.2020 з адвокатом Тукманом Є.Г., акт приймання-передачі наданих послуг від 24.01.2020, прибутковий касовий ордер №1-24-01/20 від 24.01.2020 на суму 20000 грн, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю Тукмана Є.Г. (а.с.79-82). 20.02.2020 відповідачем була надана до суду заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, до якої було додано прибутковий касовий ордер №1-18-02/20 від 18.02.2020 на суму 11500 грн (а.с.98-99). Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 було призначено розгляд питання про стягнення витрат на правничу допомогу на 02.03.2020. За наслідками розгляду вказаного питання було винесено оскаржуване додаткове рішення від 02 березня 2020 року, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у решті заяви (28000 грн) відмовлено. Надавши оцінку наданому відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг, суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із складанням адвокатом відзиву, підлягають відшкодуванню, враховуючи доцільність понесених відповідачем витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, суд дійшов висновку про відшкодування на користь відповідача за складання відзиву 3500 грн, щодо інших послуг, вказаних у акті, то вони не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню. Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення вказаних витрат з огляду на наступне. У силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. За вимогами частин 5, 8 зазначеної статті під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного відповідачем із адвокатом Тукманом Є.Г. договору вартість наданої адвокатом правової допомоги становить 3500 грн за годину, а згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 24.01.2020 загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалась правова допомога, становить 9 годин, а саме:

1. Здійснення особистого прийому уповноваженої особи клієнта з питання надання консультацій щодо захисту позиції клієнта - 1 година.

2. Збір та опрацювання позовних матеріалів, а також збір та опрацювання доказових матеріалів на захист позиції клієнта (договору оренди, договору суборенди, рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/1654/19, постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі №480/1654/19) - 3 години.

3. Розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: відзиву на позовну заяву, подання відзиву на підпис уповноваженій особі, оформлення документальних матеріалів додатку відзиву, направлення цих матеріалів сторонам та до суду поштовим відправленням - 4 години.

4. Надання клієнту роз`яснень щодо судової практики по спірним правовідносинам, схожим з предметом спору - 1 година. Позивач не скористався своїм правом подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, хоча копія ухвали про призначення заяви до розгляду була направлена позивачу завчасно. Однак, Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 і від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд також наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. А в постанові від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд дійшов висновку, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Судом першої інстанції при розгляді заяви відповідача про розподіл судових витрат було надано оцінку зазначеному акту приймання-передачі послуг та встановлено, що здійснення особистого прийому уповноваженої особи клієнта та збір і опрацювання позовних матеріалів (п.1 та п. 2) охоплюються пунктом 3 - підготовка відзиву. Подання відзиву на підпис клієнта, оформлення документальних матеріалів до відзиву, направлення матеріалів сторонам і до суду (п.3), надання клієнту роз`яснень щодо судової практики (п.4) не є професійною правничою допомогою, в розумінні зазначених вище норм процесуального права. Крім того, перераховані у п.п. 1-4 види послуг не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи. Також, ряд вказаних у акті послуг, в тому числі направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню. У той же час, витрати на професійну правничу допомогу пов`язані із складанням адвокатом відзиву (на трьох аркушах) підлягають відшкодуванню, враховуючи доцільність понесених відповідачем витрат, з урахуванням складності даної справи (яка є малозначним спором) та обсягу наданої послуги, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування на користь відповідача за складання відзиву 3500 грн (одна година роботи адвоката). Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування додаткового рішення господарського суду першої інстанції. Суд першої інстанції дослідив та правильно оцінив надані відповідачем докази, правильно застосував до них належні норми процесуального права, а тому додаткове рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати, понесені відповідачем (апелянтом) при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронордвест" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02 березня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06.07.2020. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук