Постанова 4824 № 364/1139/19

Справа № 364/1139/19 Провадження №22-ц/824/8602/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Володарської районної державної адміністрації Київської області про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 05.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області. В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Позивач ОСОБА_1 разом з дочкою проживають в АДРЕСА_1 . Позивач має постійне місце роботи, в її власності знаходиться квартира розташована за адресою : АДРЕСА_2 , транспортний засіб - автомобіль Фольксваген (Volkswagen ) державний номерний знак НОМЕР_1 . Дочка навчається в загальноосвітній середній школі «Патарі-Родарі». Також зазначено, що після розірвання шлюбу батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дочки, не забезпечує її матеріально, байдуже відноситься, рідко телефонує, створив нову сім`ю, в якій у нього народився син. Тому, просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) гривень, але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1109 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 вересня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні заявлених вимог про визначення місця проживання дитини - відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 . та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 2027 гривень, але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів позивача, обмежився лише формальними висновками про те, що відсутній спір між сторонами та не врахував думку дитини, яка досягла десятирічного віку, що є підставою для його скасування. 19 червня 2020 року адвокатом Горецькою М.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , була подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Zoom (пошук за обліковим записом « ІНФОРМАЦІЯ_7 »). На подану заяву була направлена відповідь відповідно до приписів 1, 8 Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом ДСУ №196 від 23 квітня 2020 року. 26 червня 2020 року надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника Служби у справах дітей та сім`ї Володарської районної державної адміністрації Київської області. Відповідач у справі до суду не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що у справі є докази. 30 червня 2020 року в судовому засіданні адвокатом Горецькою М.В., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , було заявлене клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було залишене без розгляду з тих підстав, що така заява була подана після закінчення процесуальних строків, передбачених статтею 212 ЦПК України. Крім того Горецькою М.В. було заявлено клопотання про виклик в судове засідання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для надання пояснень по справі, у задоволенні яких було відмовлено, оскільки суд не визнавав обов`язковою явку відповідача та доньки позивачки і відповідача, а Горецькою М.В. не були наведені підстави, які свідчать про необхідність виклику указаних осіб у судове засідання. У задоволенні заявленого клопотання Горецької М.В. про оголошення перерви, з метою досягнення мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , також було відмовлено, оскільки провадження у справі було відкрито у грудні 2019 року, тому на думку суду було достатньо часу для укладення мирової угоди між сторонами, однак суду не були надані докази, що сторонами вчинялися дії для укладення мирової угоди. Крім того, укладення мирової угоди можливо на будь-якій стадії процесу. Клопотання Горецької М.В. про відкладення розгляду справи з метою прибуття позивачки в судове засідання також було залишене без задоволення, оскільки інтереси позивачки представляє адвокат, яка з`явилась в судове засідання та підстави, які унеможливлюють розгляд справи без особистої участі позивачки зазначені не були. Інші клопотання про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви були також залишені судом без задоволення, оскільки заявлялись з підстав необхідності досягнути сторонами домовленості, з приводу чого апеляційним судом вже були вирішені ідентичні клопотання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позивача про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1109 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу пред`явлення позовної заяви до суду, до досягнення дитиною повноліття. Щодо вимог в частині визначення місця проживання дитини суд зазначав, що дитина проживає з матір`ю, батько зі свого боку не чинить жодних перешкод для її проживання та навчання, тобто інтереси дитини дотримуються в повній мірі. Протилежних доказів позивач суду не надала. Відповідач не порушує законні права та інтереси позивача та дитини, а відтак відсутні підстави для задоволення позовної заяви в частині визначення місця проживання дитини у судовому порядку. Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей. Згідно із частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За умовами частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до вимог статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Судом встановлено, що 05 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області. В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Позивач ОСОБА_1 разом з дочкою проживають в АДРЕСА_1 . Позивач має у власності квартиру, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2 , транспортний засіб - автомобіль Фольксваген (Volkswagen ) державний номерний знак НОМЕР_1 . Дочка навчається в загальноосвітній середній школі «Патарі-Родарі». ОСОБА_1 має постійне місце роботи в комплексі харчування при обласній адміністрації «Пекко» . Також судом встановлено, що відповідач після розірвання шлюбу зі ОСОБА_1 створив нову сім`ю, в якій у нього народився ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_5 . Вирішуючи спір про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини суд першої інстанції дослідив обставини, які мають значення для визначення розміру аліментів, а саме наявність на утриманні у відповідача іншої дитини та розмір його доходів, та вирішив задовольнити частково позов і стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1109 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 вересня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття. У доводах апеляційної скарги представник позивачки указує на необхідність врахування судом при вирішенні спору щодо визначення розміру аліментів наявності у відповідача нерухомого майна та усіх доходів. Однак такі доводи не можна визнати обґрунтованими, оскільки суду першої інстанції докази на підтвердження указаних обставин додані не були. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення розміру присуджених аліментів апеляційний суд виходить із встановлених судом першої інстанції обставин на підставі наданих суду доказів. Позивачем розмір отримуваних доходів у суді першої інстанції не спростований. Позивач не зверталась до суду першої інстанції з вимогами про витребування доказів, які не могли бути нею отримані самостійно. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази на підтвердження наявності у відповідача нерухомого майна та додаткових доходів були надані до апеляційної інстанції без обгрунтування виключних обставин, які перешкоджали надати ці докази до суду першої інстанції. Отже, з урахуванням частини 3 статті 367 ЦПК України підстави досліджувати докази, які без зазначення поважних причин не були надані до суду першої інстанції відсутні. А відтак доводами апеляційної скарги не спростовані висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1109 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується також із висновком суду про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини, зокрема зазначає, що судом не враховано всіх фактичних обставин справи та не повно з`ясовано обставини справи. А саме, не встановлено обставин та не зазначено, про те що, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак їй виповнилось повних 10 (десять) років та в розумінні частини 2 статті 1 СК України суд був зобов`язаний врахувати думку дитини; що ОСОБА_3 народилась у м. Катандзаро, Італійська Республіка, що підтверджується Свідоцтвом про народження виданим Муніципалітетом Сеттинджано, офіційний переклад якого доданий до позов заяви; що ОСОБА_3 зареєстрована громадянкою України, що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянки України №536-409 від 08 вересня 2009 року; що ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , в Італіїї з дня свого народження, а 05 грудня 2014 р. їй видано Дозвіл довгострокове перебування (проживання) на території Європейського союзу на необмежений термін, і що ОСОБА_3 ніколи не проживала на території України на постійній основі; що ОСОБА_3 , окрім загальноосвітньої середньої школи «Патарі -Родарі» відвідує різноманітні гуртки та секції, в тому числі, курси журналістики, за дитиною здійснюється фаховий медичний догляд; не зазначено про Довідку, видану керівником загальноосвітньої середньої школи «Патарі-Родарі», де зазначається, що ОСОБА_3 поводить себе спокійно відповідально, підтримує порядок у вивченні шкільного матеріалу та є пунктуальною підтримує любов зі сторони її матері, яка бере активну участь у навчальному процес соціалізації учениці; враховано наданий позивачем звіт з соціальної поведінки неповнолітньої ОСОБА_3 , складений соціальним працівником Док . ОСОБА_6 від 30 липня 02019 року; не зазначено про Висновок психотерапевта Док. ОСОБА_7 від 09 серпня 2019 р. щодо ОСОБА_3 , відповідно до якого, їй поставлений діагноз психологічно здорова. Дівчинка проявляє свою набуту врівноваженість у всіх сферах: акт сфера, когнітивна сфера, сфера стосунків. Психотерапевт робить висновок, що ОСОБА_3 щаслива, амбіційна дитина, з сильним особистим «я», має великі мрії та знає як їх реалізовувати. Колегія апеляційного суду з такими доводами апеляційної скарги погодитись не може, оскільки місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом у разі спору. Позивачка помилково вважає, що наведені обставини не були враховані судом. Указані обставини є визнані та не оспорюються відповідачем, тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Позивачкою не наведено обставин, які свідчать, що право її доньки на проживання разом з матір`ю порушується відповідачем. Стаття 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частини 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання. Аналіз наведених норм права та встановлені судом обставини справи вказують, що дитина проживає з матір`ю, а батько зі свого боку не чинить жодних перешкод для її проживання та навчання, тобто інтереси дитини дотримуються в повній мірі. Протилежних доказів позивач суду не надала. Відповідач не порушує законні права та інтереси позивача та дитини, а відтак наразі відсутні підстави для задоволення позовної заяви в частині визначення місця проживання дитини у судовому порядку. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія апеляційного суду дійшла висновку, що вони не спростовують викладених у рішенні суду висновків. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 06 липня 2020 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба