Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/340/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/340/20 Номер провадження 33/814/507/20Головуючий у 1-й інстанції Струков О. М. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В. Категорія ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Маліченко В. В., з участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю. І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. на користь держави. Постанову мотивовано тим, що 07 січня 2020 року ОСОБА_1 близько 00 години 29 хвилин, керуючи т.з. «ЗАЗ Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 рухався в м. Полтава по вул. Гаражна, 5, в порушення п.2.9а ПДР, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився, у встановленому законом порядку в ПОНД у лікаря-нарколога. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 цього кодексу, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З рішенням районного суду не погоджується, так як останнє прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду є незаконною та непоґрунтованою. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці він не відмовлявся, а вимагав здійснити такий огляд в присутності двох свідків. Проте працівниками поліції були грубо порушені вимоги ч.2 ст.266 КУпАП, п.п.6,7 розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ, МВС від 09.11.2015 №№1452/735, які проявилися зокрема у тому, що його не перевірили одразу на місці зупинки а одразу ж доставили до Полтавського обласного наркологічного диспансеру, хоча він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки. На переконання апелянта, не дотримання працівниками поліції встановленої процедури проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції призводить до недійсності такого огляду. Зазначає, що висновок лікаря не доводить його вину, оскільки прилад «Драгер» після продування кілька разів показував різний результат (від 0 до 0,46 проміле). А на його прохання здати для дослідження зразки крові, слини та сечі йому було безпідставно відмовлено працівниками поліції, чим порушено цілий ряд пунктів зазначеної вище Інструкції. Тому відповідно до п.22 Розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складений з порушенням вимог цієї інструкції, вважається недійсним Також вказує, що працівники поліції доставили його до транспортного засобу та в порушення порядку відсторонення від керування відпустили його і дозволили керувати транспортним засобом. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Подія адміністративного правопорушення за ч.1ст.130 КУпАПта вина особи яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується дослідженими районним судом та наведеними у постанові суду доказами, які були перевірені судом апеляційної інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №305848 від 07.01.2020, яким встановлено факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 (а.с. 1); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , відповідно до якого встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а. с. 2); відеозаписом з місця події, (а. с 3). Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини адміністративного правопорушника у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Октябрського районного суду Полтавської області від 02 березня 2020 року. Твердження апелянта, що він не погоджується з висновком приладу Драгер та висновком лікаря-нарколога щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння з тих підстав, що його не перевірили одразу на місці зупинки а одразу ж доставили до Полтавського обласного наркологічного диспансеру, хоча він не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки є безпідставними та спростовуються наступним. Так, спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 розділу І цієї Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (п.2 розділу І цієї Інструкції). Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, має підстави вважати, що особа за певними вказаними в п.3 розділу І Інструкції ознаками перебуває у стані сп`яніння. Відповідно до п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров`я. Тобто, аналіз положень п.6 розділу І Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп`яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентується обов`язковість проведення огляду на стан сп`яніння лише у закладі охорони здоров`я. Отже, поліцейський роти 3 батальйону УПП в Полтавській області ДПП ОСОБА_2 після зупинки транспортного засобу ЗАЗ Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , мав право, за відповідних виявлених ним ознак алкогольного сп`яніння та обґрунтованості встановлення даних про керування ОСОБА_1 вказаним вище транспортним засобом, запропонувати останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, за допомогою пристрою алкотестер або в медичному закладі, на що останній погодився і згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 07 січня 2020 року ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Отже, проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а не на місці не суперечить цій Інструкції та ст. 266 КУпАП, тому доводи апеляційної скарги, що працівники поліції повинні були провести огляд апелянта на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у присутності свідків із застосуванням спеціального технічного засобу є необґрунтованими. Доводи апелянта про безпідставну відмову працівниками поліції йому в здачі для дослідження зразку крові, слини та сечі після його незгоди з результатами алкотестеру є неспроможними з огляду на норми п.п. 7,8 Розділу IIІ Інструкції №1452/735, згідно яких проведення лабораторних досліджень є обов`язковим лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, з метою виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп`яніння. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недійсність результатів його медичного огляду через порушення вимог Інструкції №1452/735 слід визнати безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим, дослідивши матеріли справи, було встановлено, що розгляд справи було здійснено без участі правопорушника чи його захисника, а в матеріалах справи відсутнє будь яке належне підтвердження, того що суд повідомляв ОСОБА_1 про призначення судового розгляду справи на 02 березня 2020 року о 08 год 30 хв. оскільки всі повідомлення про судові засідання направлялись йому на адресу м. Полтава, вул. І. Мазепи, 5 (а.с.7,12,16), хоча в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №305848 від 07.01.2020 вказана інша адреса: м. Полтава, вул. В. Козака, 5, яку також зазначено і в заявах представника ОСОБА_1 адвоката Кузя О.М. про ознайомлення з матеріалами справи від 12.02.2020 (а.с.11) та про відкладення розгляду справи від 18.02.2020 (а.с.14). Отже, доводи апелянта щодо розгляду судом першої інстанції справи без його участі, як на одну з підстав для скасування постанови від 02 березня 2020 року, є слушними, оскільки належним чином про дату та час розгляду справи його повідомлено не було, а розгляд здійснено без його участі, а тому зазначене порушення є істотними, та суперечить вимогам ст. 268 КУпАП. Таким чином, судом першої інстанції не було виконано обов`язок щодо забезпечення кожному учаснику реального доступу до правосуддя, що вимагаєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що тягне за собою безумовне скасування постанови суду першої інстанції. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке було вчинене 07 січня 2020 року, суд доходить висновку, що на теперішній час закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, які встановленост.38 КУпАП. Вищевказані обставини свідчать про наявність підстав для закриття провадження по справі відповідно до вимог п.7 ч.1ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Враховуючи наведене апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.130 КУпАП і закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Керуючись ст. 294 КУпАП суддя,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1ст.130 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 130 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає Суддя В.В. Маліченко