Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/611/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/909/26 Справа № 215/611/26 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: секретаря судового засідання Черняєвої С.П., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційну скаргу особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не відомо, громадянина України, місце роботи не повідомив, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн., ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року встановлено, що 27.12.2025 року об 11.18 год. в Дніпропетровській області, м. Кривому Розі, Терніському районі, по вул. Сергія Колачевського, біля буд.87 гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою технічного приладу «Драгер» газоаналізатору «Alkotest 6820», тест №1445, результат огляду позитивний, складає 0,37%, огляд фіксувався на технічний прилад відеозапису, а саме: відеореєстратор Motorola VB 400 №№ 475740, 475859, чим порушив вимогу п.2.9.а ПДР. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне провадження по цій справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що виним себе не визнає. Звертає увагу, що суддею 1-ї інстанції було допущено порушення його права на захист через неналежне повідомлення про розгляд справи. Зазначає, що коли він розписувався в розписці, яка знаходиться в матеріалах справи, то вона не була заповнена секретарем судового засідання. Зауважує, що секретар судового засідання повідомила йому, що йому прийде виклик /повідомлення про наступну дату судового розгляду справи. Звертає увагу, що через сайт Судової влади України він відслідковував рух справи, проте окрім першої дати слухання 28.01.2026 року, іншої інформації не було, з суду ніхто не телефонував. Зазначає, що 10.02.2026 року з відділення Укрпошти йому надійшов заказний лист, в якому була постанова судді 1-ї інстанції від 03.02.2026 року про розгляд справи за його відсутності та притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наполягає, що до суду ніхто його у встановленому законом порядку не викликав, у справі немає жодної інформації про те, що йому була вручена хоч одна судова повістка чи надіслане сповіщення через смс-повідомлення. Звертає увагу, що бажав особисто прийняти участь в судовому засіданні і викласти свої доводи та заперечення з приводу обставин, викладених в протоколі. Вважає, що провадження у цій справі слід закрити, оскільки не доведено його вину належними та допустимими доказами. Окремо звертає увагу, що результат проведеного тесту працівником поліції на місці зупинки транспортного засобу для нього був неочікуваним і несподіваним. Він був дуже вражений, що навіть не зміг чітко пояснити свою незгоду з висновком тесту Драгера. Таку поведінку пояснює фактором несподіваності, що вплинуло на швидкість формулювання та висловлювання своєї думки. Крім того, він є юридично необізнаною людиною. Звертає увагу, що працівником поліції йому було відмовлено в ознайомленні зі Свідоцтвом про повірку Драгера та Сертифікатом відповідності, а лише повідомлено, що Драгер пройшов повірку 29.07.2025 року. Наголошує, що працівником поліції було роз`яснено, що підписи слід проставити за виявлений у нього результат огляду, що склав 0,37%, а не за згоду з таким результатом огляду. Зазначає, що примірник Акту йому вручений не був і можливості ознайомитися з ним він не мав, що є порушенням п.10 розділу 11 Інструкції. Наполягає, що йому взагалі не було роз`яснено можливість проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, у разі незгоди з результатом тесту. Звертає увагу, що просив у поліцейських продути Драгер вдруге, або відвезти його до медзакладу, або викликати адвоката, проте йому було роз`яснено, що огляд вдруге на Драгер не передбачений, і взагалі вони вже склали протокол, а їм морочу голову зі своїми поїздками на ПНД. Вважає, що працівники поліції, з метою приховати факт порушення порядку огляду на стан сп`яніння, усвідомлюючи незаконність своїх дій, відкоригували відеозапис, вирізавши фрагмент його клопотання про проведення такого огляду в медзакладі, оскільки долучений відеозапис має ознаки переривання. Тому такий доказ вважає неналежним та недопустимим. Вважає діє працівників поліції непослідовними, оскільки йому було видано направлення на огляд до медичної установи. Звертає увагу, що такими діями працівники поліції лише підтвердили, що він був не згоден з результатом проведеного огляду. Вважає, що цілком логічним було б його притягнення до відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР, а не за п. 2.9а ПДР. Позиції сторін в суді : В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Висновки суду: Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до наступного висновку. На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскарженою постановою встановлено, що 27.12.2025 року об 11.18 год. в Дніпропетровській області, м. Кривому Розі, Терніському районі, по вул. Сергія Колачевського, біля буд.87 гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою технічного приладу «Драгер» газоаналізатору «Alkotest 6820», тест №1445, результат огляду позитивний, складає 0,37%, огляд фіксувався на технічний прилад відеозапису, а саме: відеореєстратор Motorola VB 400 №№ 475740, 475859, чим порушив вимогу п.2.9.а ПДР. Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР передбачена статтею 130 КУпАП. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби). Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Хоча ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказами, дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, актом огляду на стан сп`яніння, тестом №1445, рапортом працівника патрульної поліції, відеозаписом з боді-камер та іншими матеріалами справи. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 27.12.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку. Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП. Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо. Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт. Навпроти, на відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання. Доводи апелянта, що працівниками поліції було порушено порядок проходження огляду водія на встановлення стану сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не було роз`яснено порядок проведення огляду на встановлення стану сп`яніння, спростовуються дослідженим відеозаписом. З дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував результат встановлений за наслідками огляду на місці зупинки транспортного засобу, тому працівниками поліції не було запропоновано водію пройти такий огляд в медичній установі охорони здоров`я. Навпаки, на запитання працівника поліції самостійно та добровільно декілька разів повідомив, що напередодні увечері вжив дві банки пива (Clip-0, починаючи з 11:20:30). Стверджував, що в день проходження огляду на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, алкогольні напої не вживав (Clip-0, починаючи з 11:20:30, з 11:24:37). Звертаю увагу на те, що згідно п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В силу приписів п. 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апелянта щодо проведення огляду водія ОСОБА_1 несертифікованим приладом «Drager Alcotest 6820», оскільки водію не дали можливості ознайомитися з ним, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Як вбачається з чеку-роздруківки приладу «Drager Alcotest 6820»,останнє калібрування здійснювалось 29.07.2025 року (а.с. 4). Із дослідженого відеозапису встановлено, що на вимоги водія ОСОБА_1 працівником поліції було надано для огляду та ознайомлення відповідний сертифікат на прилад «Drager Alcotest 6820», оголошено строк останнього калібрування та інші необхідні реквізити (Clip-2, починаючи з 11:48:52). Із цього відеозапису встановлено, що працівником поліції було роз`яснено, що оскільки сертифікат є внутрішнім документом, то здійснювати його фотофіксацію забороняється. Проте, вважаючи дії працівника поліції неправомірними, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання. Тож, матеріалами справи підтверджено, що працівниками поліції з дотриманням вищезазначених вимог Інструкцій проведений огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» за добровільною згодою ОСОБА_1 із застосуванням засобів відеофіксації, за результатами проведення якого зафіксований показник 0,37 проміле, про що складений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння. Проти такого результату ОСОБА_1 не заперечував, про що поставив свій підпис в роздруківці чеку з технічного засобу, Акті огляду. Крім того, з відеозапису не було встановлено, що ОСОБА_1 будь-яким чином заперечував результат огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу. Навпаки, з відеозапису встановлено, що дії ОСОБА_1 були направлені саме на уникнення його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він свідомо намагався уникнути відповідальності пропонуючи поліцейським вирішити питання якось без штрафу, що зафіксовано на відеозаписі (Clip-1, починаючи з 11:30:11). Твердження апелянта, що його дії щодо неможливості висловлення незгоди з результатом огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці зупинки, були зумовлені ефектом несподіванки, суд апеляційної інстанції вважає способом захисту для уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Крім того, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року встановлено, що засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016 року. Відповідно до листа (який є публічно доступним) заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ України № 45 від 18.01.2018 року на запит Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, використання медичних виробів «Газоаналізатори Alcotest Drager 6810», які були завезені та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 року по 10.02.2015 року, є можливим, за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання. Зазначена інформація також вказана і в листі в.о. заступника генерального директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 28-10/60 від 04.04.2017 року. Окрім того, порядок ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.07.2016 року № 1161. Згідно з пунктами 3, 4 розділу І цього Порядку формування та ведення Реєстру забезпечуються науковим метрологічним центром державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі ДП «Укрметртестстандарт») шляхом внесення відомостей про затверджені типи ЗВТ та доповнень до них. ДП «Укрметртестстандарт» забезпечує оприлюднення Реєстру на своєму веб-сайті. Інформація в Реєстрі є відкритою і загальнодоступною та розміщується у форматі, придатному для роздрукування. З відомостей із зазначеного Реєстру вбачається, що на сьогодні газоаналізатори Alcotest…, Interlock…, виробництва Drager Safety AG Co… мають сертифікат перевірки типу UA.TR.001 101-17, виданий 05.10.2017 року, та який має строк дії до 05.10.2027 року. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено. Отже, газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, дозволений МОЗ, має сертифікат перевірки зі строком дії до 2027 року та є спеціальним технічним засобом. Доводи апелянта, що працівниками поліції було відмовлено ОСОБА_1 у проведенні огляду в закладі охорони здоров`я після незгоди з результатом, спростовуються дослідженим відеозаписом, долученим до матеріалів цієї справи. ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів на підтвердження своєї версії, тому такі доводи є необґрунтованими. Видача ОСОБА_1 направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я ніяким чином не спростовує встановлений результат огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відсутність висловленої незгоди водія з таким результатом. Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно нього уповноваженою на те особою, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР, спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності. Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Доводи ОСОБА_1 про порушення права на захист, оскільки справу було розглянуто за його відсутності без належного повідомлення, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції та матеріалів справи, розгляд справи було здійснено за відсутності ОСОБА_1 , проте дане питання вирішено судом, з урахуванням того, що ОСОБА_1 було відомо, що працівниками поліції відносно нього складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, розгляд якого буде проводитись в Тернівському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, однак останній в суд не з`явився, розглядом справи не цікавився, більш того, повідомлення про дату, час розгляду справи розміщується на офіційному веб-сайті «Судової влади» і є доступною інформацією для громадян, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило. Поведінку ОСОБА_1 суддя вважав такою, що свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнути відповідальності, натомість справа має бути розглянута вчасно. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким зокрема є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП ), а також завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема щодо своєчасного розгляду справи (ст. 245 КУпАП ). З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення «Пономарьов проти України»), відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суддя вірно виходив з того, що безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в судовому засіданні, мав можливість скористатися наданими йому законом правами та обов`язками, в тому числі надати докази на спростування вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Проте будь-яких нових, додаткових доказів апелянтом суду надано не було. Тож доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими. З урахуванням вищенаведеного, постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та скасування постанови судді 1-ї інстанції немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин