Постанова Миколаївський апеляційний суд № 476/510/23

01.02.24 33/812/51/24 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 476/510/23 Головуючий у місцевому судді Чернякова Н.В. Провадження № 33/812/51/24 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2024 року Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Темнікової В.І., за участю секретаря - Ковальського Є.В. захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності Усікова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Усікова Олексія Віталійовича на постанову судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,- в с т а н о в и в: Відповідно до постанови судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року, ОСОБА_1 19 червня 2023 року о 16:39 годині по автомобільній дорозі Р-55 керував автомобілем «ВАЗ 21104» н/з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка річ, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням технічного приладу алкотест Драгер чи в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн в дохід держави. Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник Семоненка А.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду від 19 грудня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Так, 19 червня 2023 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які запропонували йому пройти тест на алкоголь за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810». В ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 пояснив, що він алкоголь не вживав, і в нього відсутні такі ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини роту. Натомість в транспортному засобі є ємкість із спиртним засобом, що може бути причиною ймовірного запаху алкоголю. Захисник вважає, що пропозиція поліцейського пройти "тест на алкоголь" є незаконною у зв`язку із тим, що «Drager Alcotest 6810» не є сертифікованим технічним приладом. Посилається на те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, оскільки Конвенція та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції. Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року). ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»). Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб. Отже, у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція). Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Розділу II Інструкції, поліцейськими при огляді на стан сп`яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до даних Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, розміщеного на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України технічний пристрій газоаналізатор «Drager Alcotest - 6810» не внесений в перелік спеціальних технічних засобів, дозволених для використання на території України відповідно до свідоцтва №14455/2014 затвердженого Наказом Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів». При цьому, свідоцтво про державну реєстрацію №7261/2007 щодо приладу електродіагностичного - газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», згідно Наказу МОЗ від 10.02.2010 року №95, було дійсне тільки до 10.02.2015 року. Також захисник вказує, що в загальному доступі в мережі Інтернет є копія відповіді заступника Міністра охорони здоров`я України від 31.01.2018 року №18-04/53/60-18/2813 на адресу Адвоката Мороза С.С., технічний пристрій газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» не внесений в перелік спеціальних технічних засобів, дозволених для використання на території України, який затверджений Наказом Держлікслужби України від 29.12.2014 року №1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів». Крім того, відповідно до відповіді на адвокатський запит Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками вбачається, що в Державному реєстрі, який зберігала Держлікслужба відповідно до наказу № 533 «Про затвердження Порядку зберігання Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення», була відсутня інформація щодо «газоаналізатору Drager Alcotest 6810». Строк дії свідоцтва про державну реєстрацію на вказаний прилад вичерпаний 10.02.2015 року. За таких обставин, на думку апелянта, використання Drager Alcotest 6810 не є дозволеним. Така позиція, зокрема, міститься в Постанові Київського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 759/21201/19. Враховуючи викладене та відеозапис, захисник вважає, що ОСОБА_1 ставив під сумнів об`єктивність показань приладу Drager Alcotest 6810, тому не повинен був виконувати незаконну пропозицію поліцейського пройти «тест на алкоголь». Також зазначає, що як вбачається із відеозапису, працівники поліції не вимагали від водія пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а лише запропонували йому пройти "тест на алкоголь". Різниця між пропозицією та вимогою полягає в тому, що пропозиція дозволяє особі діяти на власний розсуд, в той час як вимога поліцейського зобов`язує до вчинення певних дій. Відсутність вимоги працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується також відсутністю в матеріалах справи відповідного направлення до медичного закладу. Також захисник вказує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від пропозиції поліцейських пройти тест на алкоголь, проте вимагав спочатку скласти на нього протокол за порушення правил дорожнього руху, за які він начебто був зупинений. Така поведінка ОСОБА_1 неправомірно була розцінена як відмова. Крім того, в порушення положень вищевказаної інструкції, при незгоді ОСОБА_1 , проходити огляд за допомогою приладу Alkotester 6810, поліцейським йому не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Стверджує, шо при складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не роз`яснювались його права передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у тому числі, право на адвокатську допомогу, що є порушенням його конституційних прав та права на захист. Роз`яснення його прав було лише при повідомленні працівника поліції, щодо нього буде складена постанова про порушення ним правил ПДР, а саме за те, що він їхав будучи не пристебнутим ременем безпеки. Також протокол про адміністративне правопорушення містить недостовірні дані, зокрема протокол складено на ОСОБА_2 , відтак протокол є недопустимим доказом. В порушення Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та ст. 266 КУпАП протокол складено без присутності двох свідків. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Наявні в матеріалах справи докази, на думку апелянта, не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. З огляду на вказані обставини, у зв`язку з порушенням працівниками патрульної поліції процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що потягло за собою відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП визнання його недійсним, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, можна прийти до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно пункту 2.9-А Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно диспозиції якої адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно постанови судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність, як уже зазначалося раніше, настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Аналогічні вимоги містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція). Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 104540/1017 від 19 червня 2023 року та доданими до протоколу відеозаписами, копією постанови про накладення адміністративного стягнення, поясненнями ОСОБА_1 , довідкою про отримання посвідчення водія. Так, згідно положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреса свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інше. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідками та потерпілими. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 104540/1017 від 19 червня 2023 року, дані, відображені в якому, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, є доказом, 19 червня 2023 року о 16 год. 39 хв. в с. Дружилюбівка по автодорозі Р-55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, невнятна річ. Від проходження тесту на предмет вживання алкоголю на місці зупинки за допомогою технічного засобу газоаналізатору видихів парів «Alcotest Drager Aram 6810» або проїхати до КНП «Єланецька лікарня» відмовився під відеозапис. Вказаними діями, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність. Отже, в протоколі зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Мітить протокол про адмінправопорушення і відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено що адміністративна справа буде розглядатись 06.07.2023 о 9:00 год. в Єланецькому районному суді. Також в протоколі зазначено, що у водія ОСОБА_1 посвідчення водія не вилучалось та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним не видавався. ОСОБА_1 ознайомився та підписав протокол про адміністративне правопорушення без будь-яких застережень щодо його змісту. Таким чином, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом скористався та надав письмові пояснення по суті порушення на окремому аркуші, в яких зазначив, що 19 червня 2023 року о 16 год. 36 хв. керував своїм транспортним засобом «ВАЗ 21104» по автодорозі Р-55 та біля с. Дружелюбівка був зупинений працівниками поліції за те, що не користувався ременем безпеки, з даним порушенням згоден, так як забув скористатись ременем безпеки. Потім працівники виявили в нього запах алкоголю з порожнини рота, на що він відповів, що алкоголь не вживав та запаху не має. Також зазначив, що нічого не порушив крім того, що не скористався ременем безпеки та не повинен проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів. Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. З відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 давала обґрунтовані підстави для підозри, що він перебуває в стані сп`яніння. Поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 , що у нього виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, після чого, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Таким чином, поліцейським обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №439396 від 19 червня 2023 року, встановлено факт того, що водій ОСОБА_1 19 червня 2023 року о 16 год. 39 хв. на автодорозі Р-55 с. Дружелюбівка керував транспортним засобом «ВАЗ 21104» будучи не пристебнутим ременем безпеки. Факт відмови на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі підтверджений дослідженим судом відеозаписом, проведеним працівниками поліції, на якому зафіксовано як працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, на що він відповів відмовою. Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 за порушення правил ПДР, а саме: порушення правил користування ременем безпеки. Під час розмови з водієм працівник поліції запитав чи вживав він алкоголь, на що останній повідомив, що «ні». Після чого працівник поліції повідомив ОСОБА_1 що від нього чути запах алкоголю, що це ознака алкогольного сп`яніння та запропонував пройти тест на вживання алкоголю на місці зупинки за допомогою технічного засобу газоаналізатору видихів парів «Alcotest Drager Aram 6810» або проїхати до найближчої лікарні - КНП «Єланецька лікарня». Також роз`яснив, що він має право відмовитись від проходження огляду. ОСОБА_1 спочатку чіткої відповіді не надавав, заперечував наявність запаху алкоголю, сперечався з працівниками поліції та поводив себе агресивно, просив скласти спочатку документ та висував свої вимоги, зокрема, пройти тест також працівникам поліції. Працівники поліції неодноразово роз`яснювали причину його зупинки, виявлені ознаки сп`яніння та положення п. 2.5 ПДР України. На чергову пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою (16:49). Після чого знов почав сперечатись з працівниками поліції. Поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з ним працівників поліції протягом тривалого часу свідчила про небажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, що працівниками поліції правомірно було розцінено як відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та роз`яснив йому права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (16:59). Також працівник поліції повідомив що на ОСОБА_1 буде складена постанова за ч. 5 ст. 121 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 ознайомлено із складеними відносно нього постановою за ст. 121 КУпАП та протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повідомлено що його відсторонено від керування транспортним засобом. Отже, відеозапис підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Зазначені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 . Щодо твердження в апеляційній скарзі, що працівники поліції не вимагали від водія пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а лише запропонували йому пройти «тест на алкоголь», спростовується вищеназваними доказами та фактично є суб`єктивним тлумаченням захисника подій, відображених на відеозаписі. При цьому, апеляційний суд зауважує, що поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог пп.«а» та пп.«б» п.2.9 Правил дорожнього руху, а водій відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції беззастережно пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Учасники дорожнього руху згідно з п. 1.3. ПДР України зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання. За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. На думку апеляційного суду, відеозапис події містить достовірні дані про відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та щодо неодноразово та категорично висловленоїполіцейським вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також складання протоколу, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст.251 КУпАП. При перевірці доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення містить недостовірні дані, зокрема його складено на « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_1 », судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дійсно містяться виправлення в зазначенні прізвища правопорушника. Згідно з п. 7 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 № 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Переглянутим відеозаписом встановлено, що виправлення в написанні прізвища є лише опискою, дані виправлення, посвідчені особою, яка складала протокол, та були внесені у протокол у присутності особи, відносно якої складався протокол, до його підписання ОСОБА_1 . Отже дані обставини не призвели і не могли призвести до перешкоди встановлення особистості особи, яка вчинила правопорушення, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 104540. При цьому апеляційний суд враховує, що фактично ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях та його захисник в апеляційній скарзі не заперечують, що саме ОСОБА_1 19 червня 2023 року о 16 год. 39 хв. на автодорозі Р-55 с. Дружелюбівка керував транспортним засобом «ВАЗ 21104» будучи не пристебнутим ременем безпеки, та був зупинений працівниками поліції, які відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП та постанову про притягнення до відповідальності зач.5 ст.121 КУпАП. Обставини керування ОСОБА_1 19 червня 2023 року о 16 год. 39 хв. на автодорозі Р-55 біля с. Дружелюбівка транспортним засобом «ВАЗ 21104», будучи не пристебнутим ременем безпеки, підтверджуються також постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №439396 від 19 червня 2023 року, згідно якої водій ОСОБА_1 19 червня 2023 року о 16 год. 39 хв. на автодорозі Р-55 с. Дружелюбівка керував транспортним засобом «ВАЗ 21104» будучи не пристебнутим ременем безпеки. Приймаючи рішення у справі, апеляційний суд виходить також з того, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. При цьому порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело. Розглядаючи справу, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей. У даній справі виправлення в протоколі про адміністративне правопорушення в написанні прізвища правопорушника не вплинуло на можливість встановлення особи, яка скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення. Те, що працівником поліції під час спілкування з правопорушником озвучена вимога пройти «тест на алкоголь», а не вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, також не впливає на можливість встановлення фактичних обставин скоєного правопорушення та не свідчить про порушення порядку огляду, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі та скасування постанови суду. Враховує апеляційний суд також практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Хан проти Сполученого Королівства», ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то навіть отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними. Не можуть бути прийняті апеляційним судом і доводи апелянта про те, що відсутність направлення на проходження медичного огляду до закладу охорони здоров`я, свідчить про відсутність вимоги працівника поліції пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таке направлення оформлюється у випадку, коли особа погодилась пройти огляд в медичному закладі і фактично направляється на його проходження. Обов`язковість оформлення направлення у разі відмови від проходження огляду вказаною Інструкцією не вимагається. Щодо твердження в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не відмовлявся від пропозиції поліцейського пройти тест на алкоголь, а вимагав спочатку скласти на нього протокол за порушення ПДР, за які він був зупинений і така поведінка неправомірно була трактована як відмова, слід зазначити, що зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 , правильно працівниками поліції, а також судом першої інстанції була розцінена як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі з підстав, зазначених в тексті даної постанови. Не є підставою для скасування постанови суду також посилання в апеляційній скарзі на те, що з метою фіксації не залучались свідки. Так, Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Такі ж зміни були внесені в п.4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 808 від 05.11.2021р. та в Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду № 1103, постановою КМУ № 57 від 20.01.2023р., яка набрала чинності 25 січня 2023 року. При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП та зазначений підзаконних актів дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп`яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп`яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису. Таким чином, залучення свідків до огляду на стан сп`яніння є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису. Фіксація правопорушення ОСОБА_1 проводилась з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису, а тому участь свідків не була обов`язковою. Щодо доводів апеляційної скарги, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, то вказане спростовується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№104540/1017 від 19.06.2023 та переглянутим відеозаписом, з якого вбачається, що в 16:59 год. працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 його права у відповідності до ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також роз`яснено, що дії працівників поліції можуть бути оскаржені ним у суді. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження захисника з приводу того, що «Drager Alcotest 6810» не є сертифікованим технічним приладом в даному випадку не має значення, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу так і в закладі охорони здоров`я і тому даний прилад фактично не застосовувався працівниками поліції. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння пов`язувалася ОСОБА_1 з не бажанням проходити тест саме за допомогою «Drager Alcotest 6810». Не вимагав він працівників поліції надати йому для ознайомлення свідоцтво на вимірювальний засіб «Drager Alcotest 6810» з результатами його останньої повірки. Як убачається з зафіксованих на відеозаписі обставин, ОСОБА_1 висловлював сумніви в об`єктивності показань будь-яких приладів, які знаходяться у поліцейських, не зважаючи на їх кількість (три чи більше) чи марку, так як вважав, що вони всі показують необ`єктивні дані. При цьому, апеляційний суд все ж вважає необхідним зазначити, що згідно із положеннями Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо врегульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 ст. 17 закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавались Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 р. Пунктом 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» становить 1 рік. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається», встановлені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 р. № 1747 і становить 1 рік. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №412 від 05 квітня 2022 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Тобто, у кожному випадку використання зазначеного приладу слід перевіряти коли було проведене останнє калібрування приладу. У даній справі прилад не використовувався за призначенням, тому неможливо стверджувати, що термін дії свідоцтва на вимірювальний засіб «Drager Alcotest 6810» станом на 19 червня 2023 року закінчився. Отже, при розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надав аналіз всім наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторони захисту та постановив законну та обґрунтовану постанову. З урахуванням встановлених фактичних обставин даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також кваліфікація його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП є доведеною «поза розумним сумнівом». Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Слід зазначити, що у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. При накладенні стягнення на ОСОБА_1 за правопорушення, вчинене 19 червня 2023 року, визначенні його виду та розміру, місцевим судом дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33 КУпАП. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП. Тому підстав для скасування постанови судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Усікова Олексія Віталійовича залишити без задоволення. Постанову судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням керування транспортним засобом строком на один рік залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.І. Темнікова