Постанова 4808 № 351/1531/19

Справа № 351/1531/19 Провадження № 22-ц/4808/769/20 Головуючий у 1 інстанції Калиновський М. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Снятинського районного суду, ухвалене суддею Калиновським М.М. 2 березня 2020 року в м. Снятин, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.06.2018 року близько 13:20 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці в напрямку м. Стрий, що між с. Устя та с. Будилів Снятинського району Івано-Франківської області. Крім водія у салоні автомобіля знаходилась пасажир ОСОБА_3 . В цей час у зустрічному напрямку по своїй смузі рухався автомобіль марки ВАЗ 211440 р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача, в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_4 . При наближенні транспортних засобів водій ОСОБА_2 не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не справився з керуванням, перетнув зустрічну смугу, виїхав на ліве узбіччя дороги, а звідти почав повертати у праву сторону та знову виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 211440 під керуванням позивача. За вищезазначеним фактом було відкрите кримінальне провадження і висунуто підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 , однак закрито у зв`язку зі смертю останнього. Цивільно-правову відповідальність власника наземного транспорту автомобіля марки ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідач до цього часу не відшкодував позивачу понесені ним витрати у зв`язку із даним ДТП. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому грудини, 4-го ребра зліва, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, у зв`язку з чим перебував на лікуванні з 25.06.2018 року по 02.08.2018 року. Згідно наданих до матеріалів справи чеків, які підтверджують витрати на лікування позивача, та з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача на його користь 8352,56 грн. матеріальної шкоди. Окрім цього, внаслідок ДТП позивачу завдано моральної шкоди, яка виявилася у негативних переживаннях та спогадах, важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксованості уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживанні фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасовій відірваності від активного соціального життя. Також у позивача досі проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних головних болів, існує необхідність дотримання дієти, обмеження фізичної активності. Згідно довідки №19 від 21.02.2019 року за другий квартал 2018 року, який передував кварталу, в якому було вчинено ДТП, позивачем отримано заробітну плату в розмірі 10789,20 грн., однак в подальшому він її не отримував у зв`язку із знаходженням на листку непрацездатності. З огляду на викладене позивач оцінює моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. Крім того просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 6000,00 грн. Рішенням Снятинського районного суду від 2 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 8352,56 грн. матеріальної шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди, а також 6000,00 грн. судових витрат за надання правової допомоги. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» в дохід держави 840,80 грн. судового збору за позовні вимоги майнового характеру та 840,80 грн. судового збору за позовні вимоги немайнового характеру. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» подало апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року по справі №910/7449/17 та від 11 грудня 2019 року по справі №465/2487/15, вважає, що позивач звернувся до суду з позовом передчасно. Так 06.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування без надання документів, які передбачені ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згодом ним було долучено до вищевказаної заяви певні документи із загально необхідного пакету, а саме: копію акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25.06.2018 року о 13:40 год. від 31.07.2018 року, листок непрацездатності серії НОМЕР_3 , листок непрацездатності серії НОМЕР_4 , копії фіскальних чеків. Інших документів із загально необхідного пакету позивачем надано не було. Водночас, за приписами даного закону у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Позивачу було повідомлено про відсутність необхідних документів для розгляду заяви та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, однак останній не було надано необхідних доказів, у зв`язку з чим виникла неможливість розгляду заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто, рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті відповідачем не приймалось, а заява від 06.02.2019 року по суті не розглядалась. З огляду на наведене вважає, що ненадання ОСОБА_1 належних документів до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» в досудовому порядку призвело до передчасного звернення позивача до суду з необґрунтованими позовними вимогами до відповідача. Крім того, вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на необхідність придбання лікарських засобів, а також проведення процедур, які вказані у долучених позивачем фіскальних чеках, а ті лікарські препарати, які було призначено згідно листа призначень від 06.07.2018 року не були придбані за даними фіскальними чеками. Препарати ж придбані за долученими до матеріалів справи фіскальними чеками за своїм призначенням не мають жодного відношення до тих тілесних ушкоджень, які отримані позивачем внаслідок ДТП 25.06.2018 року. Більше того, деякі з наданих чеків нечитабельні, тому в розумінні ЦПК Україні не являються доказами. Що стосується стягнення моральної шкоди, то зазначає, що за приписами ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Оскільки відповідачем не було належним чином доведено факту завдання йому матеріальної шкоди у зв`язку з ДТП від 25.06.2018 року, то і стягнення моральної шкоди є необґрунтованим. Разом з тим суд першої інстанції, стягуючи 5000,00 грн. моральної шкоди, жодним чином не обґрунтував та не вказав на підставі яких нормативно-правових актів було вирішено стягнути вказану суму. Також апелянт вважає безпідставним стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги, оскільки позивачем на підтвердження понесення таких витрат в порушення норм ЦПК України було надано тільки копію квитанції №343202 від 15.11.2019 року. З огляду на вищенаведені обставини просить скасувати рішення Снятинського районного суду від 2 березня 2020 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що розмір заподіяних збитків був більший, ніж у прохальній частині позовної заяви, оскільки на лікування позивача пішло значно більше коштів, але до позовної заяви було долучено лише ті чеки та квитанції, які були подані до страхової компанії. Препарати, які придбано згідно фіскальних чеків, використовуються при лікуванні травм, які були у позивача, та при подальшій реабілітації. Зазначає, що відповідач замовчує в апеляційній скарзі, що небажання виплачувати страхове відшкодування він проявив і до іншої потерпілої сторони в даному ДТП - дружини померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 . Щодо тверджень про те, що позивачем не вживались заходи досудового регулювання спору, то вказує, що останній вчасно звернувся із заявою щодо страхового відшкодування і на вимогу представників страхової компанії висилав всі необхідні документи, що підтверджується скріншотами переписки. Вважає, що позивачем доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. З огляду на наведене просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25.06.2018 року о 13 год. 40 хв., від 31.07.2018 року та Акту №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, від 31.07.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виконуючи посадові обов`язки, рухаючись на автомобілі ОСОБА_4 , потрапили у ДТП, внаслідок якої ОСОБА_4 загинув, а ОСОБА_1 отримав травми. Даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та взято на облік підприємством, складено акти форми Н-1 на кожного потерпілого (а.с. 10-14, 15-18). Згідно повідомлення прокуратури Івано-Франківської області №04/2/4-699-18 від 26.09.2018 року та постанови від 26.09.2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018090000000547 від 25.06.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку зі смертю підозрюваного ОСОБА_2 (а.с. 19, 20-23). Встановлено також, що 06.02.2019 року ОСОБА_1 подано заяву до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на виплату страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого (а.с. 24). На підтвердження таких витрат позивач долучив фіскальні чеки (а.с. 25-27). Також позивачем долучено скріншоти переписки у мобільному додатку «Viber» з працівниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» щодо страхової виплати (а.с. 55-64). Відповідно до Довідки №19 від 21.02.2019 року про заробітну плату та інші доходи за 2 квартал 2018 року, виданої ТзОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Тріумф», загальна сума доходів ОСОБА_1 за квітень-червень 2018 року становила 10789,20 грн. (а.с. 28). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджена вина застрахованої особи, а ДТП, що сталася 25.06.2018 року, є страховим випадком, внаслідок якого у відповідача настає обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування, що згідно наданих позивачем доказів становить 8352,56 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходив з характеру та обсягу страждань позивача, і вважав за необхідне стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн. моральної шкоди. Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно зі статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування, застрахованій або іншій третій особі. Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про відшкодування зі страхової компанії, яка здійснила страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, шкоди, заподіяної життю та здоров`ю, а також відшкодування моральної шкоди, завданої ДПТ. Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно ст. 6 даного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Пунктом 24.1 ст. 24 Закону передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів (п. 24.2 ст. 24 Закону). Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті (п. 24.3 ст. 24 Закону). Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 25.06.2018 року по 05.07.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні у Снятинській ЦРЛ з діагнозом: закрита тупа травма органів грудної клітки, закритий перелом II, III, IV, V ребр зліва, закритий перелом грудини, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана нижньої губи, множинні садна, гематоми тулуба, правої верхньої кінцівки; з 25.06.2018 року по 02.08.2018 року знаходився на листку непрацездатності. Під час лікування позивачем за власні кошти придбані необхідні медикаменти та вироби медичного призначення, оплачено діагностування. На підтвердження вказаних витрат позивачем було представлено виписки з медичної карти та фіскальні чеки. Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8352,56 грн. матеріальної шкоди. Посилання сторони відповідача на те, що частина придбаних за долученими до матеріалів справи фіскальними чеками препаратів та оплачених процедур не мають жодного відношення до тих тілесних ушкоджень, які були отримані позивачем внаслідок ДТП 25.06.2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наведеним вище діагнозом ОСОБА_1 , записами у медичній картці позивача №30904 та періодом їх оплати з 26.06.2018 року по 14.07.2018 року, який входить в період непрацездатності позивача. Що стосується тверджень ПрАТ «Страхова компанія «Перша» про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом передчасно, оскільки йому було повідомлено про відсутність необхідних документів для розгляду заяви та прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим виникла неможливість розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, тобто рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті відповідачем не приймалось, а заява від 06.02.2019 року по своїй суті не розглядалась, то слід зазначити наступне. Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах «а»-«ґ» цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди. Згідно ст. 36 даного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. При цьому невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, згідно ст. 37 вищевказаного Закону є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, а не зупинення строку прийняття рішення про здійснення такого відшкодування. Судом встановлено, що 06.02.2019 року позивачем було направлено відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування, а 01.03.2019 року - медичні документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (а.с. 55-64). Однак у встановлений законом строк з дня отримання заяви про страхове відшкодування страховою компанією не було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у його здійсненні та не направлено заявнику письмового повідомлення про прийняте рішення. З даним позовом до суду позивач звернувся 29.06.2019 року (а.с. 34). Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, місцевий суд не взяв до уваги вимоги ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Отже шкода, заподіяна здоров`ю, має визначатися саме із встановленої судом суми розміру шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого; розміру шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; розміру шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 року у справі №553/3281/14-ц (провадження №61-13806св18), від 13.11.2019 року у справі №233/4711/16-ц (провадження №61-25257св18), від 20.05.2020 року у справі №295/3788/15-ц (провадження №61-7766св18). Таким чином, беручи до уваги те, що розмір шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого становить 8352,56 грн., розмір відшкодування моральної шкоди - 417,63 грн. (8352,56:100х5). З огляду на викладене, судове рішення в частині відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Перша» моральної шкоди слід змінити, зазначивши суму моральної шкоди 417,63 грн. Щодо твердження апелянта про безпідставність стягнення з нього на користь позивача витрат за надання правової допомоги, оскільки позивачем на підтвердження понесення таких в порушення норм ЦПК України було надано тільки копію Квитанції №343202 від 15.11.2019 року, то такі також є безпідставними, оскільки частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Судом встановлено, що на підтвердження вказаних витрат на правову допомогу позивачем було долучено до позову Договір про надання правової допомоги від 10.06.2019 року, укладений між ним та адвокатом Дикуном І.В. (а.с. 31-32), копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Дикуна І.В. (а.с. 33); під час розгляду справи до закінчення судових дебатів представником позивача долучено також опис наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (а.с. 80, 100), Квитанцію №343202 від 15.11.2019 року на суму 6000,00 грн. за надання юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги (а.с. 83). З огляду на викладене в суду першої інстанції були підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат за професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 року по справі №761/11472/15-ц (провадження №61-23674св18), вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог. Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша» слід компенсувати судовий збір у розмірі 28,35 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» підлягає частковому задоволенню, а рішення Снятинського районного суду від 2 березня 2020 року зміні в частині відшкодування моральної шкоди та стягненні судового збору. В решті рішення суду слід залишити без змін. Частиною шостою ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задовольнити частково. Рішення Снятинського районного суду від 2 березня 2020 року в частині стягнення моральної шкоди та судового збору змінити. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (ЄДРПОУ: 31681672, адреса: вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) 417 (чотириста сімнадцять) грн. 63 коп. моральної шкоди. Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша» (ЄДРПОУ: 31681672, адреса: вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 35 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 6 липня 2020 року.