Постанова 4870 № 926/615/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2021 р. Справа №926/615/20 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г., Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., та представників сторін: від позивача (скаржника) Попюк М.І. (в режимі відеоконференції в Господарському суді Закарпатської області) від відповідача Поляк М.В. (в режимі відеоконференції з використанням системи «EasyCon») від третіх осіб не з`явилися розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ужконтроль, вих.№28-20 від 28 серпня 2020 року на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13 серпня 2020 року (підписане 14.08.2020 року), суддя Дутка В.В. у справі №926/615/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ужконтроль, м. Ужгород до відповідача Комунального підприємства Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад, м. Чернівці третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія, м. Київ про стягнення збитків у сумі 361 084 грн. в с т а н о в и в : 16 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Комунального підприємства «Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад» про стягнення збитків у сумі 361 084 грн. Ухвалою суду від 26 травня 2020 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, а також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13 серпня 2020 року у справі №926/615/20 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування). Суд у рішенні зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди, який є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, на думку суду суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13 серпня 2020 року у справі №926/615/20 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача 361 084 грн. шкоди. Зокрема, зазначає, що позивач через свого представника звертався до страхової компанії, однак, така відмовила йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки таке здійснюється безпосередньо потерпілому. Наголошує, що позивач набув право власності на автомобіль після настання страхового випадку, відтак, має право на стягнення з відповідача шкоди. Зокрема, апелянт посилається на ст.ст.1166, 1172 ЦКУ України. Крім цього, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду відповіді на відзив, оскільки строк на подання такого судом не встановлювався, відтак, позивач такий строк не порушив. Щодо суті спору апелянт зазначає, що внаслідок ДТП його автомобіль отримав пошкодження як передньої його частини так і задньої, оскільки внаслідок удару його розвернуло, що вбачається із схеми ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивач вправі отримати страхове відшкодування від страхової компанії (страховика відповідача), однак, на думку представника відповідача, таке не отримано позивачем з вини останнього, оскільки не було надано необхідних документів на вимогу страхової компанії. Відповідач наголошує, що позивачу не було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, відтак, останній безпідставно звернувся до суду з цим позовом до КП Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад. Слід зазначити, що відзив відповідача подано з пропуском строку і з клопотанням про його поновлення, у зв`язку з перебуванням представника відповідача у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом №12/В від 31 серпня 2020 року, копія якого долучена до відзиву. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняти вказаний відзив. Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на підставі відповідних ухвал, проводились в режимі відеоконференції: за клопотанням позивача з Господарським судом Закарпатської області та за клопотанням відповідача поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon». В судове засідання 06 грудня 2021 року з`явилися представники сторін (в режимі відеоконференції). Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 13 серпня 2020 року у справі №926/615/20 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача 361 084 грн. шкоди, з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Поряд з тим, від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд до суду надійшло клопотання (вх.№01-04/6440/20 від 04.11.2020) про розгляд справи за відсутності його представника. Оскільки явка представників третіх осіб в судове засідання не визнавалась обов`язковою, зважаючи на клопотання ТзОВ Український лізинговий фонд, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності. Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного: Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2018 року о 11 год. 38 хв. в м. Чернівці, по вул. Подільське шосе, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки УАЗ 452Д, д.н.з НОМЕР_1 , який належить на праві власності КП «Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад», не впевнився в безпечності маневру, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем ТОYОТА НІGHLANDER, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , та який належить позивачу на праві власності, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Автомобіль марки ТОYОТА НІGHLANDER, номерний знак НОМЕР_2 придбаний позивачем у лізинг на підставі договору фінансового лізингу №4220-01/02/16-Н від 09 лютого 2016 року, відповідно до умов якого, до моменту повного викупу власником майна є лізингодавець, у зв`язку з чим державна реєстрація автомобіля відбулась 25 лютого 2016 року, виданий номерний знак НОМЕР_2 , власник ТОВ «Український лізинговий фонд». Після сплати всіх сум автомобіль 25 травня 2018 року перереєстрований за позивачем та виданий номерний знак НОМЕР_3 . З наведеного вбачається, що станом на день дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_2 , перебував у власності ТОВ «Український лізинговий фонд». 28 лютого 2018 року Садгірським районним судом міста Чернівці винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 (працюючого водієм КП «Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад») до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з Звітом №41 від 20 березня 2018 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , на замовлення фізичної особи ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 08 лютого 2018 року, становить 154 725,36 грн. Відповідно до видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), складених у липні-серпні 2018 року позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рахівське автотранспортне підприємство 12139» - як виконавцем, вартість робіт по ремонту автомобіля марки ТОYОТА НІGHLANDER номерний знак НОМЕР_3 становить 361 084 грн. У березні 2020 року ТзОВ «Ужконтроль» звернулось до суду з цим позовом про стягнення з КП «Дирекція з обслуговування майна спільної власності територіальних громад» збитків у сумі 361 084 грн. Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст.22 ЦК України). В силу положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 1192 ЦК України передбачено, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України). Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст.999 ЦК України). Згідно з ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди. Відповідно до п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: -у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; -у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відтак, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля (винуватця ДТП) УАЗ 452Д, д.н.з НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується Полісом №АК/7315966 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06 жовтня 2017 року зі строком дії до 06 жовтня 2018 року. Слід зазначити, що власником автомобіля марки ТОYОТА НІGHLANDER, номерний знак НОМЕР_2 , який отримав ушкодження внаслідок ДТП, станом на час такої ДТП, було Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», відтак, саме останнє вправі звертатися до страховика з відповідною заявою на виплату страхового відшкодування. Судом встановлено, що позивач придбав наведений вище автомобіль у лізинг на підставі договору фінансового лізингу №4220-01/02/16-Н від 09 лютого 2016 року, при цьому, власником автомобіля позивач став 25 травня 2018 року (номерний знак НОМЕР_3 ), тобто після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 07 лютого 2018 року. З листа Чернівецького обласного управління ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 02 квітня 2020 року вбачається, що 09 лютого 2018 року страховик отримав повідомлення від страхувальника КП «Дирекція ОМСВТГ» стосовно настання ДТП з автомобілем УАЗ 452Д р/н НОМЕР_1 . Окрім повідомлення, були надані копії документів, необхідних для реєстрації повідомлення про ДТП. Поряд з тим у вказаному листі страховик повідомив, що до головного офісу стосовно вказаного ДТП звертався із заявою ОСОБА_4 (засновник ТзОВ «Ужконтроль»), якому була направлена відповідь на заяву, але документів, які необхідні для розгляду даної справи він так і не надав, що унеможливило подальший розгляд страховиком цієї справи. Відносно страхувальника КП «Дирекція ОМСВТГ» страховик зазначив, що документи необхідні для реєстрації повідомлення про ДТП, надані без порушення строків. З наведеного вбачається, що позивачу не було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а натомість останній не подав документів, необхідних страховику для розгляду справи, що унеможливило подальший її розгляд страховиком. Поряд з тим, листом за вих.№1504/18 від 26 травня 2020 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомило, що власник або інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування із заявою на виплату страхового відшкодування до компанії не зверталися, у зв`язку з чим рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування не приймалося. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, колегія суддів зазначає наступне: У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. З наведеного вбачається, що висновок суду першої інстанції про те, що зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних відповідачем у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська страхова пожежно-страхова компанія», що відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи. Колегія суддів враховує наведені вище висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, зважаючи на відсутність, станом на час прийняття цієї постанови, висновків Великої Палати Верховного Суду, які б вказували на іншу правову позицію у вирішенні спірних правовідносин. Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними. Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13 серпня 2020 року у справі №926/615/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль» без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Матеріали справи №926/615/20 повернути до Господарського суду Чернівецької області. Повну постанову складено 08 грудня 2021 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бойко С.М. Суддя Бонк Т.Б.