Постанова 4801 № 128/1129/20

Справа № 128/1129/20 Провадження № 33/801/487/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А. Доповідач: Копаничук С. Г. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2020 року, якою визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №346278 від 26.04.2020 року, того ж дня о 10:12 год., по А/Д М 21 в смт. Стрижавка, Вінницького району, ОСОБА_1 керував автомобілем «Suzuki Swift», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичними сп`яніння, а саме блідність обличчя, тремтіння пальців, звужені зіниці очей. Від медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння відмовився в установленому законом порядку в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького районного суду від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і його притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн. в дохід держави та позбавлено права керувати транспортними засобами строком на один рік. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду поновити та, посилаючись на неправильне застосування судом норм КУпАП України, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у даній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 22.05.2020 року, а апеляційну скаргу вперше подав 04.06.2020 року, тобто протягом строку на апеляційне оскарження, визначеного нормами КУпАП, однак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не заявив, внаслідок чого постановою Вінницького апеляційного суду від 09.06.2020 року апеляційна скарга була йому повернута. Вказав, що він не був повідомлений про час і місце розгляду справи. Зазначив, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він не відмовлявся, однак відмовився від проходження огляду на стан наркотичного спяніння. При цьому пройти огляд у медичному закладі йому працівники поліції не пропонували. Зазначив, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить про порушення процедури встановленої пунктом 12 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015 року, яка затверджена Наказом МВС та МОЗ і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Також зазначив, що він не перебував в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння та після складення протоколу про адміністративне правопорушення, звернувся в КП ВОНД «Соціотерапія» та пройшов огляд на стан наркотичного та алкогольного сп`яніння в присутності працівника поліції. Результат лабораторного дослідження - негативний, що підтверджується довідкою з КП ВОНД «Соціотерапія» від 26.04.2020 року. Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а строк - поновленню. Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судове засідання 22.05.2020 року було проведено у відсутність ОСОБА_1 . При цьому матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляд справи у суді першої інстанції. Копія постанови суду від 22.05.2020 року була направлена судом на адресу ОСОБА_1 і отримана останнім 25.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням, наявним в матеріалах справи. 04.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на оскаржувану постанову суду, однак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не заявив, на підставі чого постановою Вінницького апеляційного суду від 09.06.2020 року апеляційна скарга була йому повернута. Повторно апеляційну скаргу він подав 09.06.2020 року і просив поновити строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції. Відтак, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду від 22 травня 2020 року є поважними, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Пункт 2.5. Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 346278 від 26.04.2020, поясненнями свідків, рапортом та іншими матеріалами справи. Однак, з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд першої інстанції не повно дослідив наявні в матеріалах справи докази і надав їм неналежну правову оцінку, внаслідок чого постанову суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою. За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Згідно пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8). Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2020 року близько 10:12 год., на А/Д М 21, в смт. Стрижавка, Вінницького району, ОСОБА_1 керував автомобілем «Suzuki Swift» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичними сп`яніння, а саме блідність обличчя, тремтіння пальців, звужені зіниці очей. Від медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння відмовився в установленому законом порядку в присутності двох свідків. При цьому, матеріали справи не містять направлення ОСОБА_1 для проведення огляду на стан наркотичного спяніння до відповідного закладу охорони здоров`я, вимоги до форми якого наведені у пункті 8 розділу ІІ Інструкції. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння. В даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, на підтвердження чого суду було надано протокол про адміністративне правопорушення та пояснення свідків. Однак, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом вчиненого правопорушення у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки обставини викладені у ньому і вина повинні підтверджуватись іншими доказами. Разом з тим, на підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, направлення на огляд, надано не було, що суперечить поняттю «у встановленому законом порядку». За таких обставин, інші докази, зокрема рапорти працівників поліції та письмові пояснення свідків, не можуть підтверджувати наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що порядок направлення ОСОБА_1 для огляду на стан наркотичного сп`яніння здійснено з порушенням вимог законодавства, що, в свою чергу, свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може вважатись доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов`язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу та не відсторонили його від керування ним. Вказане ставить під сумнів фактичні обставини справи та наявність обґрунтованих підстав стану наркотичного сп`яніння. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП . Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та відсутністю об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2020 року- скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: С.Г. Копаничук