Постанова Львівський апеляційний суд № 461/326/20

Справа № 461/326/20 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 33/811/346/20 Доповідач в 2-й інстанції: Калиняк О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі: судді - КалинякО.М. з участю захисника - Бабій І.М. представника Галицької митниці Держмитслужби - Зирянова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за ст. 472 МК України за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2020 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 Митного кодексу України закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил №4197/209000/19 від 04.11.2019 року, повернуто ОСОБА_1 . Згідно з протоколом про порушення митних правил 04 листопада 2019 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_1 на автомобілі марки «FIATDUCATO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, прямував з Республіки Польща в Україну в якості водіяз приватної поїздки через МАПП «Шегині» Львівської митниці ДФС, обравши формою проходження митного контролю смугу «червоний коридор».Під час проведення візуального огляду даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів, які є обов`язкові для письмового декларування, і товарів та предметів, заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України.Для здійснення митного оформлення ОСОБА_1 подав митну декларацію, в якій він заявив про відсутність в нього товару (особисті речі).Після завірення декларації штампом «Під митним контролем №280», під час проведення митного огляду транспортного засобу в салоні автомобіля (без ознак приховування) було виявлено не задекларований жодним пасажиром за встановленою формою товар, а саме: кофта торговельної марки «ТОNI» модель 1510 в асортименті в кількості 23 шт; кофта торговельної марки «ТОNI» модель 1593 в асортименті в кількості 12 шт; кофта торговельної марки «ТОNI» модель 1645 в асортименті в кількості 12 шт; кофта торговельної марки «ТОNI» модель 1629-6 в асортименті в кількості 5 шт. Про наявність товару ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав, тобто порушив ст. 257 Митного кодексу України, проте визнав своєю власністю після митного огляду. Таким чином ОСОБА_1 переміщував через митний кордон України вказаний товар шляхом недекларування, тобто, не зявивши за встановленою формою точні відомості про нього, а саме: про його кількість та вартість. На постанову суддіпредставникГалицької митниці ДержмитслужбиЧерепащук І.В.подав апеляційнускаргу, в якій просить скасувати постанову судді та винестинову постанову, якоюОСОБА_1 визнативинним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК Украни, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста відсотків вартості предметів правопорушення, конфіскувати вилучені товари, стягнутивитратимитниці у справі. В обґрунтуванняапеляційнихвимогпокликається на такі доводи: висновок суду є помилковим, необгрунтованим, постанова суду невмотивованою, незаконною та безпідставною. При декларуванніОСОБА_1 не вказав за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, порушивши вимоги ст. 257 МК України. ОСОБА_1 переміщував через митний кордон України товар шляхом недекларування, тобто, не заявивши за встановленою формою точні відомості про нього, а саме: про його кількість та вартість. Громадяни можуть не декларувати переміщувані ними товари, якщо такі не перевищують встановлені норми та обмеження, перемішуючись смугою руху «зелений коридор».У разі переміщення смугою руху «червоний коридор» товари, переміщувані громадянами, підлягають декларуванню. Законодавець передбачає декларування всіх переміщуваних товарів. Однак, оподаткуванню підлягають тільки ті, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, передбачену нормами ст. 374 Митного кодексу України.В законодавстві чітко прописаний обов`язок щодо вчинення або утримання від вчинення певних дій особою, а також правомірність її поведінки під час переміщення через митний кордон України, а саме обов`язок особи задекларувати товари, що переміщуються нею через митний кордон України. Заслухавши представника митниці Зирянова О.Ю. на підтримку апеляційної скарги, захисника Бабій І.М. щодо законності судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Органом митниці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 472 МК України як недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Висновок судді про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необгрунтованість постанови судді, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами. Своє рішення про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 ввозив речі загальною вагою 14 кг, вартістю 421,70 Євро, тобто в обсягах та вартістю, які не перевищують норми, встановлені ч.1 ст. 374 МК України, перетинав митний кордон не частіше одного разу на добу.Згідно з контрольним талоном транспортний засіб марки «FIATDUKATO» реєстраційний номер НОМЕР_1 переміщувався смугою руху «червоний коридор» з чотирма особами. Так як в одного з пасажирів було декілька об`ємних валіз, це й зумовило вибір ОСОБА_1 смуги руху «червоний коридор».Суд зазначив, що переміщення речей в межах норми по «червоному коридору» не суперечить ч.1 ст. 374 МК України, та погодився з доводами захисту, що переміщення речей в межах визначеної норми не заборонено смугою руху «червоний коридор», оскільки ні нормами Митного кодексу, ні технологічною схемою митного поста такої заборони не передбачено. Суд, врахувавши, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472МК України, дійшов висновку, що справа підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З таким висновком погоджується апеляційний суд. Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з п.3, п.4 ч.2 ст. 53 МК України документом, що підтверджує митну вартість товарів, є, за наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу), інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Апеляційний суд вважає правильним врахування судом першої інстанції при визначенні вартості товарів, які переміщувалися ОСОБА_1 через митний кордон, представлених стороною захисту чеку та рахунку № 19/234-11 від 01.1.2019 (а.с53-57), відповідно до яких вартість придбаних товарів, які ОСОБА_1 ввозив на територію України, становить 421,7 євро, оскільки такі документи є належними та допустимими доказами у справі й сумніву в їх достовірності не викликають. Відповідно до ч.1 ст. 374 МК України товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню та не є об`єктами оподаткування митними платежами. Оскільки ОСОБА_1 ввозив на митну територію України товар, вартість та вага якого не перевищувала відповідно 500 євро та 50 кг і такий товар письмовому декларуванню не підлягав, у ОСОБА_1 не виникало обов`язку декларувати товар й відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необгрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 без змін, а апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - без задоволення. Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Калиняк