Постанова 4804 № 266/475/17

22-ц/804/1741/20 266/475/17 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2020 року місто Маріуполь справа № 266/475/17 провадження № 22-ц/804/1741/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого Пономарьової О.М., суддів Гаврилової Г.Л., Мальцевої Є.Є., секретар судового засідання Сікора М.М. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , Обслуговуючий кооператив човнової станції «Волна» розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого на підставі угоди про надання правової допомоги діє адвокат Довженко В.І., на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі суді Пантелєєва Д.Г. від 10 березня 2020 року, дата складання повного тексту рішення 18 березня 2020 року, в с т а н о в и в: 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розділ спадкового майна. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року визнано право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_5 в розмірі ? частини спадкового майна. За відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано право власності по ? частині спадкового майна. Після смерті ОСОБА_2 позивач отримав належну йому частку в спадковому майні та збільшив свою частку до ? частки спадкового майна. Частка відповідача ОСОБА_3 складає ? частку від спадкового майна, враховуючи збільшення позовних вимог, просив виділити йому - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 363 560,00 грн, припинивши право власності на ? частку вказаного об`єкту ОСОБА_3 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частку вказаної квартири; нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , вартістю 294 494,00 грн, припинивши право власності на ? частку вказаного об`єкту ОСОБА_3 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частку нежитлового приміщення; однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 191 800,00 грн, припинивши право власності на цей об`єкт за ОСОБА_3 на ? частину цього об`єкту і визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру. двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 273 840 грн., припинивши право власності на цей об`єкт за ОСОБА_3 на ? частину цієї квартири, і визнати за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру. ОСОБА_3 виділити в натурі двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , вартістю 257 980 грн, припинивши право власності на цей об`єкт за ОСОБА_1 на ? частки і визнати за ОСОБА_3 право власності на цю квартиру. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 до порівняння часткок - 87 438 грн 50 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на оцінку спадкового майна.(т. 1 а.с. 3-4, т. 2 а.с. 105-108). 13 квітня 2018 року до суду подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про розділ спадкового майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року частково задоволено його позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна», визнано недійсним заповіт, складений спадкодавцем ОСОБА_5 від 24 листопада 2011 року та договори дарування, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Також задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , визнано право власності за ОСОБА_1 на ? частку в спадковому майні, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частині в спадковому майні, яке складалось з АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 . Вказане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про розділ спадкового майна в натурі і визнання права власності в порядку спадкування. В задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. ОСОБА_3 вважає, що до поділу включено не все спадкове майно, бо після смерті спадкодавця ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: АДРЕСА_6 , вартість якого складає 780 000 грн; квартири АДРЕСА_2, вартістю 650 000 грн; квартири АДРЕСА_5, вартістю 338 000 грн; квартири АДРЕСА_3, вартістю 286 000 грн; квартири АДРЕСА_4, вартістю 286 000 грн ; квартири АДРЕСА_1 вартістю 442 000 грн; квартира АДРЕСА_7, вартістю 390 000 грн; ? частки земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_3 та ? частки гаражу в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна», вартістю 390 000 грн; ? частки земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_2 та ? частки даного гаражу в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна», вартістю 390 000 грн, які розташовані по АДРЕСА_8 . Просив виділити йому в натурі АДРЕСА_5; АДРЕСА_3 , стягнути на його користь компенсацію долі в спільному майні в сумі 305 500 грн 00 коп. Рішенням Приморського районного суду міста Маріпуоля Донецької області від 10 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ спадкового майна задоволено. Виділено ОСОБА_1 в натурі наступне майно: - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 363 560,00 грн, припинивши право власності на ? частку вказаного об`єкту ОСОБА_3 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частку вказаної квартири; - нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , вартістю 294 494,00 грн, припинивши право власності на ? частку вказаного об`єкту ОСОБА_3 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частку нежитлового приміщення; - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 191 800,00 грн, припинивши право власності на цей об`єкт за ОСОБА_3 на ? частину цього об`єкту і визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру. - двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 273 840,00 грн, припинивши право власності на цей об`єкт за ОСОБА_3 на ? частину цієї квартири, і визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру в цілому. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 10 243,00 грн. Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат на проведення оцінки нерухомого майна. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про розділ спадкового майна задоволено частково. Виділено ОСОБА_3 в натурі наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , вартістю 257 980,00 грн, припинивши право власності на цей об`єкт за ОСОБА_1 на 3/4 частки і визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру в цілому. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 до порівняння часток суму, внесену 21 серпня 2019 року на депозит Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області згідно з платіжним дорученням №22310359 в розмірі 87 438 гривень 50 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 2 095 гривень 10 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 352 гривень 40 копійок. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що п. 6 ст. 3 ЦК України закріплені засади справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим. Рішеннями судів у цивільній справі №0519/6927/2012 встановлено, що на спірне майно АДРЕСА_6 , вартість якого складає 780 000 грн та ? частку земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_3 та ? частку гаражу в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна» вартістю 390 000 грн, які розташовані по АДРЕСА_8 , відсутні правовстановлюючі документи, тому вказане майно не може входити до складу спадщини. Після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, отримав частку ОСОБА_2 , його власна частка зросла з ? частки спадкового майна до ? частки спадкового майна, що становить переважну частку. Вартість квартири, яка виділена судом в натурі ОСОБА_3 , з урахуванням принципу співмірності та врахуванням часток майна, двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , вартістю 257 980,00 грн, частка власності в якій ОСОБА_1 становить ? частки, загалом вартість спадкового майна складає 1 381 674 грн 00 коп., вартість ? частки якого становить 1 036 255,50 грн, вартість ? частки - 345 418, 50 грн, до порівняння часток якої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суд стягнув 87438,50 грн (345418,50 - 257980, 00), які внесено на депозит Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області. 08 квітня 2020 року відповідач за основним позовом ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого на підставі угоди про надання правової допомоги діє адвокат Довженко В.І., звернувся з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2020 року та, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати частково в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням вартості будинку АДРЕСА_6 , як вартості будівельних матеріалів. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовані причини відсутності правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_6 , що має суттєве значення для правильного вирішення спору. Поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги ст. 331 ЦК України, відповідно до яких до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо. Які були використані в процесі його будівництва. У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити компенсацію, визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладення, суд у своєму рішенні має зазначити ці матеріали чи обладнання. Суд першої інстанції не мав законних підстав виключати зі спадкової маси АДРЕСА_6 , а повинен був врахувати під час розподілу вартість даного будинку, як вартість будівельних матеріалів, з яких він виготовлений. Це призвело до того, що будинок залишився у одноособовому володінні ОСОБА_1 , а загальна вартість майна, що підлягає розподілу, була штучно зменьшена на користь ОСОБА_1 09 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення. Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток за формою №

119. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з положеннями ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам закону відповідає у повній мірі. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюб з ОСОБА_8 з 30 жовтня1982 року (т.1, а. с. 7) 17 жовтня 1997 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано (т. 1, а. с. 8) 15 січня 2010 року ОСОБА_1 знову зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (т.1, а. с. 9) Відповідач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком є позивач ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 18), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 10) Після смерті матері ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття спадщини, в якій зазначив, що крім нього спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 19) Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна», визнано недійсним заповіт, складений спадкодавцем ОСОБА_5 від 24 листопада 2011 року та договори дарування, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Також задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та визнано право власності за ОСОБА_1 на ? частку в спадковому майні, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частині в спадковому майні, яке складалося з АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 (т. 1 , а. с. 21-25) Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04 червня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року, рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна в натурі, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9 рішення залишено без змін (т. 1, а. с. 26-29, 30-35). Вищевказаною ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що суди першої та другої інстанцій дійшли правильного висновку, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про відсторонення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від права спадкування, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що позовні вимоги заявлені передчасно, та що на спірне майно - АДРЕСА_6 вартість якого складає 780 000 грн та ? частка земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_3 та ? частку гаражу в обслуговуючому кооперативі човнової станції « Волна » вартістю 390 000 грн, які розташовані по АДРЕСА_8 відсутні правовстановлюючі документи, тому вказане майно не може входити до складу спадщини. За життя ОСОБА_5 належала АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 (т. 1 , а. с. 34-35, 36-38) Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Скалун Р.В. від 31 ждовтня 2016 року відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 39) Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 належить ? частина спадкового майна після смерті ОСОБА_5 за умови відмови від своєї частки в спадщини спадкоємця ОСОБА_4 , по ? частці належить спадкоємцям ОСОБА_2 , батьку спадкодавця та ОСОБА_3 , сину спадкодавця (т. 1, а. с. 114) Відповідно до висновку №7-с судової оціночно-будівельної експертизи дійсна вартість нежитлового приміщення АДРЕСА_2 складає 294 494 гривень 00 коп. (т. 1, а. с. 61-80) Звітом про оцінку вартості нерухомого майна від 14 вересня 2017 року встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить 363 560,00 гривень (т. 1, а. с. 107-125), вартість квартири АДРЕСА_3 становить 191 800,00 гривень (т. 1, а. с. 126-148), вартість квартири АДРЕСА_9 складає 273 840,00 гривень (т. 1, а. с. 149-168), вартість квартири АДРЕСА_5 складає 257 980,00 гривень (т. 1, а. с. 149-168). Вказане майно належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 192-238) ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 35), який за життя склав заповіт, відповідно до якого все належне йому майно він заповів ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 36-37). Суд встановив, що після смерті ОСОБА_2 все належне йому майно успадкував ОСОБА_1 , отже його доля в спадковому майні збільшилась на належну ОСОБА_2 долю, яка складала ? частину спадкового майна та становить ? частини спадкового майна (т. 2, а. с. 45-69) Матеріалами справи підтверджено, що АДРЕСА_7 придбана ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 98-99, 100-101), тобто є його особистою приватною власністю. Позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області відповідно до платіжного доручення №22310359 від 21 серпня 2019 року внесено 87 438 гривень 50 коп. до порівняння сум часток в спадковому майні (т. 2, а. с. 111) Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Статтею 1278 ЦК України встановлено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Водночас паложеннями ст. 1267 ЦК України визначено, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. В пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при поділі спадкового майна необхідно застосовувати норми, які регулюють відповідні відносини спільної часткової власності. Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною;3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Припинення у співвласника права на частку у спільній власності можливе при наявності однієї з умов, передбачених ч.1 ст.365 ЦК. Приймаючи рішення про розподіл спдкового майна , суд першої інстанції обгрунтовано виходив з закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим; та аналогічної правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у цивільній справі №6-2925цс15. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд першої інстанції підставно послався, що рішеннями судів в цивільній справі №0519/6927/2012 встановлено, що на спірне майно АДРЕСА_6 , вартість якого складає 780 000 грн та ? частка земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_3 та ? частка гаражу в обслуговуючому кооперативі човнової станції « Волна » вартістю 390 000 грн, які розташовані по АДРЕСА_8 , відсутні правовстановлюючі документи, тому вказане майно не може входити до складу спадщини. Вказані висновки спростовують доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованого виключення вищевказаного майна зі спадкового. Доводи апеляційної скарги щодо розподілу вищевказаного майна, врахувавши вартість будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва, не впливають на правильність судового рішення, оскільки ОСОБА_3 таких вимог в суді першої інстанції не заявлялося, питання про проведення оцінки використаних будівельних матеріалів та обладнання ОСОБА_3 не ініціювалосяь. Після смерті ОСОБА_2 , який мав частку, яка дорівнювала ? частці в спадковому майні, ОСОБА_1 , яка спадкоємець за заповітом отримав частку ОСОБА_2 , його власна частка зросла з ? частки спадкового майна до ? частки спадкового майна, що становить переважну частку. Вартість квартири, яку суд виділив в натурі ОСОБА_3 , з урахуванням принципу співмірності та врахуванням часток майна, двокімнатна квартира АДРЕСА_5 , вартістю 257 980,00 грн, частка власності в якій ОСОБА_1 становить ? частки, загалом вартість спадкового майна складає 1 381 674 гр. 00 коп., вартість ? частки якого становить 1 036 255,50 грн., вартість ? частки - 345 418, 50 грн. Тому суд обгрунтовано до порівняння часток у спадковому майні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнув 87 438,50 грн (345 418,50 - 257980, 00), які внесено на депозит Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності. Таким чином суд першої інстанції розглянув позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих сторонами. Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За вказаних обставин доводи позивача про неправильність судового рпішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 12 травня 2020 року ОСОБА_3 відстрочено сплату судового збору в сумі 6 147,92 грн за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення про апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 без задоволення, з останньог належить стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 6 147 гривень 92 коп. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого на підставі угоди про надання правової допомоги діє адвокат Довженко В.І., залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець міста Маріуполя Донецької області, ІПН НОМЕР_1 ) в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету22030106) судовий збір в розмірі 6 147 (шість тисяч сто сорок сім) гривень 92 коп. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 01 липня 2020 року. Головуючий О.М. Пономарьова Судді Г.Л. Гаврилова Є.Є. Мальцева