Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/3757/18

29.11.22 22-ц/812/987/22 П О С Т А Н О В А Іменем України Провадження №22-ц/812/987/22 29 листопада 2022 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С., за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/3757/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коренко Тетяною Володимирівною, на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Гуденко Ольги Андріївни у приміщенні цього суду 11 лютого 2022 року, повний текст якого складений 17 лютого 2022 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєва Інна Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом, у с т а н о в и л а : У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яку прийняли в рівних частках він та син спадкодавця ОСОБА_5 , який на час смерті спадкодавця проживав разом з нею та позивачем у вказаній квартирі. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/4 часток вказаної квартири. Спадкоємців за законом першої та другої черг після його смерті немає. ОСОБА_3 у встановлений законодавством строк звернувся до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте дізнався, що спадкові справи вже відкрито приватним нотаріусом Матвєєвою І.М. за заявами ОСОБА_1 . Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 травня 2018 року приватним нотаріусом відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв`язку із тим, що в нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно та не надано доказів родинних або інших відносин із ОСОБА_5 . Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_5 він залишився єдиним спадкоємцем четвертої черги, оскільки перебуваючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_4 , проживав з її сином однією сім`єю з 1993 року і по час смерті. При цьому вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним бюджетом, мали спільні витрати та придбали різноманітне майно в інтересах сім'ї. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив встановити факт його проживання зі ОСОБА_5 однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 з 1993 року по час смерті спадкодавця ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом першої черги на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом четвертої черги на 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала до суду відзив, в якому просила позовні вимоги залишити без задоволення. Зазначала, що у справі відсутні будь-які докази щодо підтвердження обставин, на які посилається позивач. Пояснювала, що ОСОБА_3 вже довгий час не проживав зі своєю померлою дружиною та її сином, а їх шлюб був лише юридично оформлений, фактично, шлюбні відносини припинені вже дуже багато років тому. Позивач спірною квартирою взагалі не цікавиться та не підтримує її у належному стані, а всі комунальні платежі здійснює відповідач. У липні 2018 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коренко Т.В., подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 , зазначивши третьою особою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєва І.М., про встановлення факту проживання однією сім`єю, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років з 01 липня 2010 року і до моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менше як п`ять років з 01 липня 2010 року і до моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актом проживання від 10 травня 2018 року. 20 листопада 2017 року у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Матвєєвої І.М. із заявами про прийняття спадщини, проте 04 травня 2018 року отримала дві постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку із неможливістю встановити її родинні відносини зі спадкодавцями. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що з 01 липня 2010 року проживала зі спадкодавцями, вели спільне господарство, разом купували речі, продукти харчування, підтримували квартиру у належному стані та мали взаємні права та обов`язки. При цьому, ОСОБА_4 тяжко хворіла останні роки, потребувала сторонньої допомоги, яку надавала їй виключно ОСОБА_1 , яка опікувалася хворою, матеріально утримувала її. Після смерті матері ОСОБА_5 почав зловживати спиртними напоями, на зауваження ОСОБА_1 реагував не завжди, а коли вона відлучалася з квартири, то випивав. В подальшому ОСОБА_5 скаржився на біль в області печінки, проте відмовлявся від лікування. ОСОБА_3 жодного разу не запропонував свою допомогу, не надав жодних коштів на лікування та утримання, навіть не цікавився їх станом здоров`я. Саме ОСОБА_1 займалася похованням спадкодавців та їх поминками. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила: встановити факт спільного її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років з - ІНФОРМАЦІЯ_3 і до моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 та зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім`єю не менш як п`ять років - з 01 липня 2010 року і до моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 ; усунути відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Протокольною ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його спадкоємицю за заповітом ОСОБА_2 . Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 лютого 2022 року позовні вимоги позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 зі ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 з 1995 року по серпень 2017 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та був спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 1763 грн. судового збору. Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті сина своєї дружини - ОСОБА_5 , оскільки встановленими судом обставинами підтверджується, що він фактично проживав до самої смерті своєї дружини з нею однією сім`єю за адресою спірної квартири, а з ними проживав однією сім`єю і її син ОСОБА_5 . Так, показами усіх свідків, допитаних в судовому засіданні, підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 завжди проживали однією сім`єю, син був на її утриманні, вони вели спільне господарство. За такого, суд вважав встановленим факт спільного проживання і ОСОБА_3 з померлим однією сім`єю не менш як п`ять років до дня його смерті. Той факт, що ОСОБА_3 тимчасово не проживав в квартирі зі ОСОБА_5 на час, коли його дружина перебувала у відрядженнях, не спростовує того, що вони всі разом проживали однією сім`єю. Так, зловживання ОСОБА_5 спиртними напоями, що підтвердили також усі допитані в судовому засіданні свідки, унеможливлювало їх спільне перебування в квартирі за відсутності матері через агресивне ставлення ОСОБА_5 до вітчима, побиття останнього, що свідчить про вимушене тимчасове непроживання ОСОБА_3 за місцем свого постійного проживання у спірній квартирі . Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коренко Т.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та положенням чинного законодавства, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що районний суд не звернув уваги на те, що докази, які були додані позивачем за первісним позовом у сукупності не підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_3 зі ОСОБА_5 , як і не підтверджено жодними належними доказами ведення ним спільного побуту з померлою та померлим, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт. Надана довідка від 08 травня 2018 року про проживання ОСОБА_3 уквартирі АДРЕСА_1 не містить посилання на те, з якого і по який час він там проживав, а акт про спільне проживання від 05 травня 2018 року взагалі не завірений компетентними органами. В той же час сукупність доказів, які були долучені до зустрічної позовної заяви, дають підстави вважати, що вона дійсно проживала зі спадкодавцями однією сім`єю. Вказує, що ОСОБА_3 довгий час не проживав зі спадкодавцями, ніякої участі у лікуванні хворої дружини не приймав, не цікавився її життям та станом здоров`я. В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися. Від представників позивачів: за первісним позовом - ОСОБА_2 адвоката Душаченко І.С., за зустрічним позовом - ОСОБА_1 адвоката Коренко Т.В., відповідно, 29 листопада 2022 року та 28 листопада 2022 року надійшли заяви про проведення розгляду справи без участі сторін та їхніх представнків. Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, заяви представників сторін, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду. Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає. Як убачається з матеріалів справи і таке встановили суди першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 1995 року (том 1 а.с.6). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (том 1 а.с.119). Згідно довідки форми №3, яка видана 08 травня 2018 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1», ОСОБА_4 з 10 квітня 1973 року була прописана по день смерті у квартирі АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 18). В тій же квартирі, як зазначено у вказаній довідці, був зареєстрований з 14 травня 1992 року ОСОБА_5 - син ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (том 1 а.с.134). Як вбачається з фотокопії свідоцтва про право власності на житло, яке видано 13 грудня 1996 року службою приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, відповіді Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» адвокату Душаченку В.В. № 998 від 04 травня 2018 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і це право було зареєстровано за цими особами 25 березня 1997 року (а.с. 15, 17). 20 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. заведено спадкову справу № 22/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (том 1.а.с. 115-129). Із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_4 у шестимісячний строк звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 1 а.с.116, 124). Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої І.М. від 03 травня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_4 на належне спадкодавцю спадкове майно - частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки державна реєстрація на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а представник спадкоємця не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця (том 1 а.с.11). Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої І.М. від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на належне спадкодавцю спадкове майно - частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємець не надав нотаріусу жодних документів, що посвідчують родинні та інші відносини заявника зі спадкодавцем (том 1 а.с.75). 20 листопада 2017 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. заведено спадкову справу № 23/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (том 1 а.с.130-140). Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом 6-місячний строк звернулась ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 1 а.с.131,137 зворот). Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої І.М. від 03 травня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на належне спадкодавцю спадкове майно - частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки представник спадкоємця не надав нотаріусу жодних документів, що посвідчують родинні та інші відносин заявника зі спадкодавцем (том 1 а.с.12). Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої І.М. від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті. та ОСОБА_5 на належне спадкодавцям спадкове майно - частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємець не надав нотаріусу жодних документів, що посвідчують родинні та інші відносини заявника зі спадкодавцем (том 1 а.с.76). ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 (том 1 а.с.173). Відповідно до заповіту від 20 квітня 2018 року, ОСОБА_3 заповів все належне йому майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право - ОСОБА_2 (том 1 а.с.176). 28 вересня 2019 року державним нотаріусом Третьої миколаївською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 308/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини, поданою 28 вересня 2019 року (том 1 а.с.172-179). Постановою державного нотаріуса Третьої Миколаївської держнотконтори Фоменко С.П. від 14 грудня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи (оригінали), що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно (том 1 а.с.178 зворот, 179). Тобто у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а згодом і первісного позивача - ОСОБА_3 відкрилися спадщини щодо належного їм майна. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України). Частиною 1 стаття 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини згідно із частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Як зазначено у статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 1 статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Разом з тим положеннями частини 5 статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина 1 статті 196 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно з положеннями частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (на підставі вимог статті 1277 ЦК України). Зміст позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 свідчить про те, що він претендує на отримання у власність в судовому порядку у порядку спадкування за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_4 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності спадкодавця на вказане майно, а також у порядку спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги після смерті ОСОБА_5 право власності на 3/4 частини тієї ж квартири. Крім того ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру, оскільки вважала, що є спадкоємцем четвертої черги майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки проживала з ними однією сім`ю з 2010 року по день їхньої смерті, а також вважала, що є підстави для усунення позивача за первісним позовом від спадкування після дружини. Суд першої інстанції прийняв вказані позовні заяви до спільного провадження та розглянув справу, виходячи з того, що спір виник щодо спадкового майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вважає, що учасником спірних правовідносин як за первісним позовом, так і за зустрічним позовами є також Миколаївська міська рада, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 саме до Миколаївської міської ради перейде право на спірне спадкове майно, а тому вирішення спорів безпосередньо стосується інтересів цього органу місцевого самоврядування. Отже, у цій справі існує спір не тільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , котрі вважають себе спадкоємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але і з Миколаївською міською радою. Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Суд першої інстанції всупереч наведеним вище нормам процесуального права не сприяв учасникам процесу в реалізації ними їхніх процесуальних прав, не звернув уваги на те, що позови (первісний та зустрічний) було заявлено не до усіх належних відповідачів, при цьому не використав усіх наданих суду процесуальних можливостей для визначення складу учасників судового процесу та вирішення справи за їх участі у відповідному статусі. Таким чином, суд першої інстанції фактично не виконав завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Суд першої інстанції у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин, склад учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору, що призвело до передчасного ухвалення рішення про задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові. Колегія суддів приходить до висновку, що наведені порушення судом як норм матеріального права, що регулюють спадкові правовідносини, так і вимог процесуального закону в силу положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі про відмову у позові. При цьому колегія суддів вважає за необхідно врахувати положення частини 4 статті 367 ЦПК України та не обмежуватися доводами та вимогами апеляційної скарги, оскільки розгляд справи без належного складу учасників свідчить про суттєві порушення судом норм процесуального та матеріального права. Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності первісних та зустрічних позовних вимог, оскільки вважає ці висновки передчасними з огляду на непритягнення до участі у справі в якості співвідповідача Миколаївську міську раду. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 1, 13 ст. 141 ЦПК України). Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано, за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга задоволена частково, а в позовах відмовлено, наявні підстави для перерозподілу судових витрат (сплаченого сторонами судового збору) апеляційним судом наступним чином. Керуючись статтями 367-369, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коренко Тетяною Володимирівною задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 лютого 2022 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєва Інна Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, та у зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєва Інна Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю, усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилися ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , 2114 грн. 40 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська _______________________________________________ Повний текст постанови складений 29 листопада 2022 року