Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/872/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 344/872/20 пров. № А/857/6019/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2020 року, головуючий суддя - Бородовський С.О., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування - головного спеціаліста відділу інспекторів з паркування Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради Вінтоняка Михайла Дмитровича, Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора з паркування - головного спеціаліста відділу інспекторів з паркування Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради Вінтоняка Михайла Дмитровича, Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради, в якому просив скасувати постанову серії ІФ №000090 від 21.11.2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на у розмірі 255 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16.01.2020 року ним отримано копію постанови серії ІФ №000090 від 21.11.2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за тих обставин, що 21.11.2019 року о 14:08 год. в м. Івано-Франківську по вул. Мельника 12, він допустив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР, чим порушив п.15.10 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Вказує на те, що правопорушення не вчиняв, вважає, що постанову винесено з порушеннями, не зазначено суть адміністративного правопорушення, не зазначено норму, якою встановлено заборону порушену позивачем, а саме не вказано підпункт пункту 15.10 ПДР, зайшовши на вказаний в постанові веб- сайт з ідентифікатором доступу він виявив наявність чотирьох фотознімків належного йому автомобіля, на яких відсутні дані наявності жодного заборонного дорожнього знаку в межах розташування транспортного засобу, таким чином відсутні докази щодо невиконання позивачем вимог ПДР. Просив позовні вимоги задоволити. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову інспектора з паркування головного спеціаліста відділу інспекторів з паркування Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради Вінтоняка Михайла Дмитровича серії ІФ №000090 від 21.11.2019 року та закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповноту дослідження доказів у справі, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні постанови, інспектором дотримано положення КУпАП України, ПДР України, правопорушення зафіксовано на робочий технічний прилад інспектора паркування: Lenovo TAB M10 (HD), який підключено до мережі інтернет, в якому налаштована та працює опція геолокації, що дає можливість фіксувати транспортні засоби, які здійснюють зупинку, стоянку, паркування з порушенням вимог ПДР. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.11.2019 року відповідачем складено постанову серії ІФ №000090 щодо позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП з підстав здійснення зупинки, стоянки транспортним засобом Opel Zafira реєстраційний номер НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР, чим порушено вимоги п. 15.10 ПДР. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено правомірність прийняття оскарженої постанови, судом не здобуто доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.34 розділу 33 ПДР дорожній знак «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Частиною 1 ст.122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» міститься роз`яснення про те, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Стаття 90 КАС України вказує, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її. З постанови серії ІФ №000090 від 21.11.2019 року видно, що ОСОБА_1 21.11.2019 р. о 14 год 08 хв в м. Івано-Франківську за адресою: вул. Мельника, 12 здійснив зупинку, стоянку транспортного засобу Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР, чим порушено вимоги п. 15.10 ПДР. Отже, правопорушення, яке кваліфікувалося відповідачем позивачу, стосується порушення правил зупинки транспортного засобу, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Згідно ч. 1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу. В доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», відповідач надав суду шість копії фотофіксації (а.с.48-53). Досліджуючи вказані копії фотофіксацій, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що надані суду копії фотофіксацій не доводять факт вчинення особою, яка керувала автомобілем (водієм) Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» ПДР правопорушення, а лише припускають і з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доведення вчинення адміністративного правопорушення не може будуватися на припущеннях, оскільки таке суперечитиме статті 62 Конституції України. Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не виконав обов`язку аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та не спростував твердження позивача про невчинення ним інкримінованого правопорушення. З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що постанова серії ІФ №000090 від 21.11.2019 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню. Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2020 року у справі №344/872/20 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повне судове рішення складено 06.07.20