Постанова 4824 № 361/3910/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/3910/19 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г. Провадження №22-ц/824/989/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ÎÑÎÁÀ_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ÎÑÎÁÀ_2 до ÎÑÎÁÀ_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року ÎÑÎÁÀ_2 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що він є суддею у відставці та працював суддею в Київському апеляційному адміністративному суді. Напередодні звільнення, у ході засідання Верховної Ради України, ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання), депутат Верховної Ради України ÎÑÎÁÀ_1 (Фракція БПП), з незрозумілих мотивів, перед голосуванням по постанові за реєстраційним номером 4697 від 19 травня 2016 року «Про звільнення суддів», яка, як зазначає позивач, його не стосувалась, з місця оголосив інформацію про нібито скоєння злочину позивачем, а саме, що начебто позивач «...у стані алкогольного сп'яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв'язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді» (стенограма пленарного засідання Верховної Ради України ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року). Відповідач при цьому повідомив Раду про те, що позивач начебто хоче звільнитися «за хворобою», чим спотворив підстави для його відставки, вказані в проекті постанови, що повинна бути розглянута пізніше. Більш того, відповідно стенограми засідання, відповідач розповів депутатам вигадану історію, яка із позивачем ніколи не відбувалась. Позивач в позовній заяві зазначив, що все проголошено відповідачем відносно нього - це груба брехня, оскільки позивач ніколи в житті він не був учасником ДТП в якому загинула хоча б одна дитина, тим більш, як стверджує відповідач, загинули двоє дітей. Позивач зазначав також, що він є автором двох монографій: «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_6», «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_7» та наукового посібника «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_8». Крім цього є автором більше ста наукових праць. Поширена відповідачем неправдива інформація, негативно вплинула на його репутацію як судді, громадянина та науковця та на аналогічні немайнові права рідних людей. Інформація подана у формі фактичних тверджень, не відповідає дійсності та ніколи не мала місця. Відповідач не повідомив Верховну Раду України про джерела своєї інформації, не послався на конкретні документи тощо. Дана інформація загальнодоступна і на цей час. Кожен бажаючий може прослухати чи прочитати виступ відповідача на сайті Верховної Ради України. Виступ відповідача розійшовся по інтернету, невідомі особи розповсюджують брехню про позивача, прямо посилаючись на виступ народного депутата ÎÑÎÁÀ_1 Такими брехливими публічними висловлюваннями відповідач принизив честь та гідність позивача. «Гучна» брехлива заява про ніби то скоєння позивачем злочину є грубо сфабрикованим «політичним шоу» та направлена на провокування суспільства на хибні кроки боротьби з «ворогами» - судовою системою України, завоювання дешевого авторитету та т.і. Таким чином, позивач вказує, що обвинувативши його публічно та безпідставно у скоєнні злочину перед народними депутатами України, великою кількістю громадян України, що дивились та слухали пряму трансляцію пленарного засідання, відповідач принизив його честь, гідність та ділову репутацію. Окрім того, позивач в позовній заяві стверджував, що відносно нього ніколи не порушувались кримінальні справи, він не має судимості, що підтверджується відповідною довідкою. На підставі викладеного, ÎÑÎÁÀ_2 просив суд першої інстанції визнати інформацію народного депутата України ÎÑÎÁÀ_1, оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року наступного змісту: «В стані алкогольного сп'яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв'язку з тим що потерпілих немає.» - недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ÎÑÎÁÀ_2, та стягнути з ÎÑÎÁÀ_1 на користь ÎÑÎÁÀ_2 судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано інформацію народного депутата України ÎÑÎÁÀ_1, оприлюднену в ході пленарного засідання Верховної Ради України ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року наступного змісту: «В стані алкогольного сп'яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв'язку з тим що потерпілих немає» - недостовірною та такою, що ганьбить честь гідність та ділову репутацію ÎÑÎÁÀ_2. Стягнуто з ÎÑÎÁÀ_1 на користь ÎÑÎÁÀ_2 судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ÎÑÎÁÀ_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги ÎÑÎÁÀ_1 зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи. Так відповідач відтворив загальновідому інформацію без спотворення та перекручування змісту, чим висловив оцінку відносно правдивості спірної інформації та висловив гостру критику діянь позивача. На підтвердження загальновідомості спірної інформації відповідач надав суду роздруківки 9 статей з інтернет-ресурсів, таких як Радіо Свобода, Українська правда та інших, менш відвідуваних сайтів. Відповідно до зазначених дат публікації статей, всі вони були оприлюднені задовго до моменту розповсюдження спірної інформації відповідачем, однак суд першої інстанції дослідивши зміст статей, дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем спірна інформація була розповсюджена з перекручуванням змісту відомостей, які розповсюджувались раніше засобами масової інформації. Такий висновок є помилковим, оскільки відповідач досить точно відтворив відомості, раніше опубліковані в ЗМІ без перекручування та спотворення основного змісту, який і є предметом оскарження. Адже позивач зазначає в позові, що його права порушує розповсюдження інформації про вбивство ним двох дітей. При цьому позивач не акцентує увагу на тому, скільки дітям було років: 12 чи

13. І якщо в частині віку дітей відомості є неточними, то це не свідчить про перекручування інформації та спотворення змісту. Відомості розповсюджені відповідачем: ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року на засіданні Верховної Ради України відповідачем було доведено до відома колег таку інформацію: «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров'я такого судді ÎÑÎÁÀ_2 Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп'яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв'язку з тим, що потерпілих немає». Відомості розповсюджені в ЗМІ: ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_9 року на сайті «Радіо Свобода» було опубліковано статтю «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_1». Цитата: «Вперше донецькі громадські діячі були по-справжньому шоковані ще в березні 2009 року, коли їм стало відомо про те, що претендентом на посаду судді Вищого адміністративного суду України став ÎÑÎÁÀ_2. У 2004 році, під час роботи суддею Київського райсуду Донецька, ця людина, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зробила в Донецьку ДТП, в результаті якого загинули двоє дітей. Принаймні, так стверджували правозахисники у своїх зверненнях у різні інстанції. Суддя довгий час знаходився під слідством, проте матеріали кримінальної справи так і не були передані до суду. А скаржитись відносно порушень при проведенні досудового слідства було вже нікому, оскільки мати дітей померла від горя, а батька знайшли повішеним.» ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_10 року на сайті «Українська правда» було опубліковано статтю «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_2». Цитата: «Суддю ÎÑÎÁÀ_2 звинувачували у тому, що він у 2004 році начебто спричинив ДТП, внаслідок якої загинуло двоє дітей. Слідство тривало довго, проте матеріали кримінальної справи так і не були передані до суду. Скаржитись відносно порушень при проведенні досудового слідства було нікому - мати дітей-жертв наїзду померла від горя, а батька знайшли повішеним». ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_11 року на сайті «World News» було опубліковано статтю «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_3». Цитата: «ÎÑÎÁÀ_2 судья убийца. Еще занимая должность судьи Киевского райсуда г. Донецка в 2004 году, находясь в состоянии алкогольного опьянения, ÎÑÎÁÀ_2 совершил в Донецке ДТП, в результате которого погибли двое детей. По информации общественников, донецкий судья долгое время находился под следствием, однако «материалы уголовного дела так и не были переданы в суд. В то же время, подать иск и пожаловаться на правонарушения было уже некому: мать и отец убитых детей долго не прожили.» ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_9 року на сайті «Центр суддівських студій» було опубліковано статтю «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_4» Цитата: «Вперше донецькі громадські діячі були по-справжньому шоковані ще в березні 2009 року, коли їм стало відомо про те, що претендентом на посаду судді Вищого адміністративного суду України став ÎÑÎÁÀ_2. У 2004 році, під час роботи суддею Київського райсуду Донецька, ця людина, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зробила в Донецьку ДТП, в результаті якого загинули двоє дітей. Принаймні, так стверджували правозахисники у своїх зверненнях у різні інстанції. Суддя довгий час знаходився під слідством, проте матеріали кримінальної справи так і не були передані до суду. А скаржитись відносно порушень при проведенні досудового слідства було вже нікому, оскільки мати дітей померла від горя, а батька знайшли повішеним. » Подібну за змістом інформацію містить решта публікацій, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Таким чином і відповідач, і ЗМІ, і згадані правозахисники розповсюдили такі відомості: - ÎÑÎÁÀ_2 був суддею Київського району міста Донецька; - ÎÑÎÁÀ_2 в стані алкогольного сп'яніння скоїв наїзд на двох дітей внаслідок якого вони загинули; - батьки дітей також трагічно загинули. Отже і ЗМІ, і правозахисники, і відповідач розповсюдили інформацію про одні і ті ж події. Відповідач не міг передати зміст публікацій дослівно, оскільки останні також не дослівно дублюють одна одну. Проте це не дає підстав для висновку про перекручування інформації відповідачем, оскільки він правильно відтворив основний зміст про кількість загиблих, причини смерті та причетність Позивача до цих подій. Також в апеляційній скарзі зазначено, що відповідач не цитував відверто образливі абзаци статей, такі як «...пьяний убийца, избежавший наказания», «донецкий судья пролез в столицу по трупам», або аналогічні. Він лише довів до відома колег інформацію, яку вважав важливою для прийняття рішення про задоволення заяви про відставку судді. За таких обставин є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те що, відповідач поширив відомості з перекручуванням інформації, яка розповсюджувалась раніше засобами масової інформації. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ÎÑÎÁÀ_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає розгляду справи. ÎÑÎÁÀ_1 в судове засідання не з'явився, судові повістки повертаються з відміткою про закінчення терміну зберігання, остання повістка з викликом на 01 липня 2020 року була залишена поштарем у поштовій скринці, про що відмічено на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Судом було дано оголошення про час, місце та час судового засідання на офіційному веб-сайті судової влади України. ÎÑÎÁÀ_2 в судове засідання з'явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ÎÑÎÁÀ_2 - суддя у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці Київського апеляційного адміністративного суду за № 01737. (а.с. 8). 08 вересня 2016 року у зв'язку із поданням заяви про відставку ÎÑÎÁÀ_2 звільнений з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року за № 1513. (а.с. 53-56). Згідно диплома доктора наук ÎÑÎÁÀ_2 захистив дисертацію за спеціальністю господарське право, господарсько-процесуальне право, та здобув науковий ступінь доктора юридичних наук. На підставі рішення Атестаційної колегії від 26 червня 2017 року отримав диплом за ÍÎÌÅÐ_1. Відповідно до поданої довідки серії ААА № 0669773 виданої Міністерством внутрішніх справ, за обліками МВС громадянин ÎÑÎÁÀ_2, ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_5, уродженець м. Донецьк, Донецької області, на території України станом на 28 травня 2019 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. (а.с. 71) ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року (13 година 35 хвилина 51 секунда згідно стенограми засідання), депутат Верховної Ради України ÎÑÎÁÀ_1 (Фракція БПП), оголосив інформацію про скоєння злочину суддею ÎÑÎÁÀ_2, а саме, що «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров'я такого судді ÎÑÎÁÀ_2 Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп'яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв'язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді. Я закликаю всіх голосувати, звичайно, за звільнення цих суддів. Але багатьох з них, особливо тих, хто там ховається за зняттям згідно стану здоров'я…» (стенограма пленарного засідання Верховної Ради України ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_12 року). (а.с. 47) Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є публічною особою, а тому він відкритий для критики і пильного нагляду громадськості, представників різних політичних партій й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. При цьому повинен забезпечуватися баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань з одного боку, яке не може бути безмежним й таким, що звільняло б відповідача від передбаченої законом цивільної відповідальності, та конституційними гарантіями іншої особи, права якої не можуть поглинатися тільки правом розповсюджувача інформації, та позбавляти її судового захисту на спростування недостовірної інформації про особу, в передбачений законом спосіб. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення - принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Судом першої інстанції правильно встановлено, що поширена відповідачем щодо позивача інформація є негативною і неправдивою. Відповідач фактично звинуватив позивача у вчиненні злочину. При цьому відповідач не посилався на джерело своєї обізнаності, а безапеляційно стверджував про те, що позивач вчинив злочин. Посилання відповідача на те, що він не перекручував поширену інтернет-виданнями інформацію є голослівними, оскільки як вбачається із наявних в матеріалах справи у копіях цих публікацій йшлось лише про припущення того, що ÎÑÎÁÀ_2 вчинив злочин. Так «Українська правда» в статті ²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_2» зазначала, що суддю ÎÑÎÁÀ_2 звинувачували у тому, що він начебто спричинив ДТП у якому загинуло двоє дітей. (а.с.155 т.1). В публікації на сайті Центр суддівських студій в статті «²ÍÔÎÐÌÀÖ²ß_1» було акцентовано на тому, що про вчинення позивачем ДТП в якому загинули діти є твердженням правозахисників у їх зверненнях в різні інстанції. (т.1, а.с. 167) Про обвинувачення ÎÑÎÁÀ_2 у скоєнні злочину саме правозахисниками йдеться і на інших маловідомих сайтах, таких як «Xайвей», «PRO TEST». Тобто в наданих відповідачем публікаціях факти скоєння ÎÑÎÁÀ_2 злочину не стверджуються, а зазначається, що це є лише твердженнями правозахисників. Таким чином, розповсюджена інтернет-виданнями інформація не містила в собі конкретних фактів про вчинення відповідачем злочину, а містила лише оціночні судження окремих осіб щодо дій позивача. Разом із тим, в своїй заяві в залі пленарних засідань Верховної Ради України відповідач стверджував про вчинення позивачем злочину, а не припускав таке вчинення. Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 591/7099/16-ц вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що розповсюджена відповідачем інформація не є оціночним судженням оскільки зміст та характер цієї інформації свідчить про наявність фактів. Однак такі факти у житті позивача були відсутні, отже розповсюджена відповідачем негативна інформація є недостовірною і такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ÎÑÎÁÀ_2 Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасоване з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 263, 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ÎÑÎÁÀ_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ÎÑÎÁÀ_2 до ÎÑÎÁÀ_1 про захист честі, гідності та ділової репутації залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 липня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: