Постанова Львівський апеляційний суд № 464/9099/13-ц

Справа № 464/9099/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П. Провадження № 22-ц/811/1953/18 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Сеньків Х.І. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 23 листопада 2017 року, - ВСТАНОВИВ: представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Оскаржуваною ухвалою заяву представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 28 листопада 2013 року у справі №464/9099/13 залишено без задоволення. Ухвалу оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що істотною для справи обставиною, яка не була і не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором є недійсність кредитного договору, на підставі якого суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості. Зазначена обставина підтверджується рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року, яким кредитний договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 визнано недійсним. 19.06.2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи ускладненнями прибуття представника до суду у зв`язку із встановленими обмеженнями пересування громадян в громадському транспорті м. Львова. Колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк» на підставі наявних у справі даних та доказів з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Представник АТ КБ «ПриватБанк» приймав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, надавав пояснення, заперечуючи щодо задоволення апеляційної скарги. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Дана справа перебуває в провадженні судів з 06.04.2017 року, а безпосередньо в суді апеляційної інстанції з жовтня 2018 року, тобто, 1рік і 8 місяців, відтак у відповідача було достатньо часу для наведення своїх доводів, в тому числі і у відзиві на апеляційну скаргу (Т. 2 а.с. 1-35). Станом на час апеляційного розгляду справи (22.06.2020 року) введений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантин триває вже більше трьох місяців і строки його завершення нікому не відомі: ця обставина є загальновідомою і не потребує доказування (частина 3 статті 82 ЦПК України). В той же час, з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії в Україні карантину та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196 було затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, однак від відповідача чи його представника заяв до суду про участь у апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції не поступало. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Залишаючи без задоволення заяву про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, з яких заявник просить скасувати рішення суду за нововиявленими обставинами, є по суті новими обставинами, про які стороні було відомо ще на момент розгляду справи по суті, а відтак такі не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.361 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з ново виявленими обставинами Пункт 3 ч.2 ст. 361 ЦПК України передбачає, що підставами для перегляду рішення, ухвали чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення (п.1 роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у з`язку з нововиявленими обставинами»). Згідно з роз`ясненнями п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК 2004 року), ч.2 ст. 423 діючого ЦПК України. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вказана правова норма передбачає, що це мають бути обставини, вони повинні бути істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору, вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. При цьому наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій ст. 361 ЦПК України 2004 року, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення, суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 23 450,07 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 16.08.2006 року. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2015 року залишено без змін. Тобто, рішення Сихівського районного суду м. Львова, про перегляд якого звернувся заявник, набрало законної сили 24.02.2015 року. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року у справі №464/2490/15-ц кредитний договір укладений 16 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» визнано недійсним. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року залишено без змін. У зв`язку з оскарженням ПАТ КБ «ПриватБанк» ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02.03.2017 року та рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01.12.2016 року, апеляційне провадження у справі про перегляд рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2013 року за нововиявленими обставинами було зупинене. Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року залишено без змін. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року зазначив, що суди попередніх інстанцій вірно встановили, що згідно з висновком криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів від 11 серпня 2016 року №1233, рукописні записи у графах, розташованих на зворотній стороні документу після слова «Заява» та на лицевій стороні в графі «Дата» на Заяві про видачу кредитної карки АТ КБ «ПриватБанк» від 16 серпня 2006 року, виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 в графі « ОСОБА_6 » на лицевій стороні Заяви про видачу кредитної картки АТ КБ «ПриватБанк» від 16 серпня 2006 року виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою, а відтак дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог та визнання оспорюваного правочину недійсним, а саме, кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Таким чином, судовими рішеннями безспірно встановлено недійсність кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. З рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернулася ОСОБА_4 , вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», свої висновки про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості обгрунтовував наявністю дійсного кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який недійсним в судовому порядку не визнавався. Як на нововиявлену обставину заявник посилається на істотну для справи обставину, що не була встановлена судом під час розгляду справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалення 28.11.2013 року Сихівським районним судом м. Львова рішення у цій справі, і така обставина не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи, це недійсність кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку і про таку обставину стало відомо лише після встановлення цієї обставини судом та ухвалення судових рішень про визнання договору недійсним. Заявник вважає, що встановлена судом обставина впливає на висновки суду першої інстанції при ухваленні рішення від 28.11.2013 року щодо факту порушення ОСОБА_4 прав чи законних інтересів ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних у кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. У справі, по якій 28.11.2013 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено рішення, яке просить переглянути заявник за нововиявленими обставинами, на час її розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, кредитний договір між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладений 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, не був визнаний недійсним. Разом з тим, частина 1 ст. 236 ЦК України передбачає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а відтак кредитний договір між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладений 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, був недійсним з моменту його вчинення. Матеріалами справи підтверджується, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01.12.2016 року про визнання недійсним кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, набрало законної сили 02.03.2017 року, разом з тим, з врахуванням положень ч.1 ст. 236 ЦК України, згаданий кредитний договір вважається недійсним з моменту його вчинення, а відтак обставина щодо недійсності кредитного договору існувала в момент ухвалення судових рішень про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості. Зазначена обставина є істотною обставиною для даної справи, ця обставина не була встановлена і врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2013 року, про перегляд якого за нововиявленими обставинами звернулася ОСОБА_4 , оскільки звернення до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» обгрунтовував наявністю кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому визнаний судом недійсним. Враховуючи положення ст. 4 ЦПК України, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підставності позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором залежать від встановлення судом факту порушення у зв`язку з укладенням цього договору прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Позов підлягає до задоволення лише у випадку порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася за захистом до суду. На думку колегії суддів встановлення судом першої інстанції факту порушення прав ПАТ КБ «ПриватБанк» укладенням 16 серпня 2006 року кредитного договору, який ще з моменту його укладення був недійсним, що було встановлено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.12.2016 року, яке набрало законної сили 02.03.2017 року, впливає на висновки суду першої інстанції щодо підставності позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за цим договором, порушення ОСОБА_1 прав чи законних інтересів банку. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що після набрання 02.03.2017 року законної сили рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01.12.2016 року у справі про визнання недійсним кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладеного 16 серпня 2006 року про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, ОСОБА_4 стали відомі обставини, які є істотними для справи, які не були встановлені судом першої інстанції, такі не були та не могли бути їй відомі під час розгляду даної справи, хоча такі могли вплинути на встановлення судом факту порушення у зв`язку з вчиненням оспорюваного правочину прав позивача, а також на висновки суду про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, на наявність чи відсутність порушення прав ПАТ КБ «ПриватБанк». З урахуванням вищенаведеного, ч.1 ст. 363 ЦПК України 2004 року, а також позиції Верховного Суду щодо відсутності у суду апеляційної інстанції повноважень щодо ухвалення судового рішення по суті заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, висловленої у постанові ВС від 16.01.2018 року у справі №1519/2 -1411/11 провадження №61-1373св17, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 23 листопада 2017 року скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 01.07.2020 року. Головуючий: Шеремета Н.О. Судді: Крайник Н.П. Цяцяк Р.П.