Постанова 4856 № 822/28/17

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 822/28/17 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В`ячеслав Костянтинович Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В. 30 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В. суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (постанова ухвалена суддею Блонським В.К. 09 лютого 2017 року в м.Хмельницький, повний текст судового рішення складено 14 лютого 2017 року ) у справі за адміністративним позовом Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У січні 2017 року Красилівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулась в суд з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 смт. Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області суму податкового боргу в розмірі 116 399,83 грн. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 смт. Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області (і/н НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 116 399,83 грн., (сто шістнадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят три копійки). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на обліку Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з 04.07.2008 року. Посадовими особами Деражнянського відділення Красилівської ОДПІ встановлено, що станом на 21.12.2016 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 116 399,83 грн. Борг з податку на доходи фізичних осіб 1007,29 грн., який виник на підставі поданих декларацій про майновий стан і доходи №9089900287 від 07.02.2014 року, № 9079559377 від 31.01.2015 року, а також прийнятого податкового повідомлення-рішення №0006661720 від 03.04.2014 року. За розрахунками позивача сума боргу відповідача з податку на додану вартість становить 100764,16 грн., вказаний борг виник на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення №0006721720 від 03.04.2014 року. Податковий борг з єдиного внеску фізичних осіб-підприємців становить 14118,38 грн., і виник на підставі поданих відповідачем декларацій №1402514073 від 06.02.2014 року, №1503436606 від 28.01.2015 року та винесених податкових повідомлень-рішень №0006711720 від 16.07.2014 року та №0006731720 від 03.04.2014 року. Податковий борг по штрафах та інших фінансових санкціях становить 510 грн. виник на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення №0006731720 від 03.04.2014 року. Разом сума податкового боргу відповідача на момент звернення податкового органу до суду з цим позовом становила 116 399,83 грн. Встановлено також, що вказані вище податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу 14.05.2014 року. Оскільки відповідач не сплатив самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань з вказаних податків, визначених ним у податкових деклараціях у строки встановлені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача податкового боргу в загальному розмірі 116 399, 83 грн. підтверджено матеріалами справи в їх сукупності, податкові повідомлення - рішення та податкова вимога №393-00 від 20.05.2014 року не оскаржені відповідачем і є узгодженим податковим заобов`язанням, тому така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п. 20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації, а у випадках, передбачених п. 54.3 ст. 54 ПК України, обов`язок визначення суми грошових зобов`язань платника податків покладено на контролюючий орган, який згідно зі ст. 58 Податкового кодексу України реалізує такі повноваження шляхом надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення. Строки сплати сум податкового зобов`язання встановлені ст. 57 ПК України та складають 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, визначеного п. 49.18 ст. 48 ПК України, або протягом такого ж строку за днем отримання податкового повідомлення - рішення, а у випадку оскарження - за днем узгодження. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. За приписами п.п. 19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів здійснюють контролюючі органи. Контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на органи державної фіскальної служби. Крім того, п.п. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 на контролюючі органи покладено функцію застосування і своєчасного стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини закріплено також в п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України. Приписами пункту 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.п. 59.4-59.5 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України на контролюючі органи покладено також обов`язок здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 ПК України). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено податкову вимогу №393-00 від 20.05.2014 року, отриману 03.06.2014 року особисто відповідачем (а.с. 8), яка на час розгляду справи судом першої інстанції в судовому порядку не оскаржувалась та не є скасованою, зміненою або відкликаною. Колегія суддів зауважує на тому, що з дати направлення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував, у зв`язку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили. Відповідно до положень п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. При цьому, загальними положеннями ПК України щодо листування з платником податків передбачено таке. Так, відповідно до п.42.2 та 42.3 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. З матеріалів справи встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про наявність податкового боргу. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Колегія відхиляє доводи апелянта щодо такого трактування строку позовної давності враховуючи наступне. Підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном безнадійний розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов`язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, можуть бути заявлені протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. У свою чергу пункт 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання. При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов`язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Контролюючі органи згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 за №1844/24376 (далі - Порядок №577). Згідно з пунктом 2.1 Порядку №577 під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури. Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (пункти 3.1, 3.2 Порядку №577). На виконання пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку (виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажорних обставин), платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо строків позовної давності, оскільки вимоги позивача про стягнення податкового боргу подано з дотриманням строку звернення до суду. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 червня 2020 року. Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.