Постанова 4852 № 340/4868/22

від 05.07.2023 ·

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 липня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4868/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року (головуючий у першій інстанції Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/4868/22 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Кропивницької територіальної громади Кіровоградської області (назва отримувача: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/18010200; код отримувача 37918230; номер рахунку UA348999980314080617000011002; код класифікації доходів бюджету 18010200) заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 82481,00 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року (прийнятим в спрощеному позовному провадженні) адміністративний позов задоволено, а саме суд: стягнув з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Кропивницької територіальної громади Кіровоградської області (назва отримувача: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/18010200; код отримувача 37918230; номер рахунку UA348999980314080617000011002; код класифікації доходів бюджету 18010200) заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 82 481,00 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що наведених правових норм слідує, що обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки покладається виключно на власника. Згідно податкових повідомлень-рішень, наявних в матеріалах справи, а також змісту позову, податок нараховувався ОСОБА_1 за нерухоме майно, а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідач не є власником вказаного домоволодіння станом на теперішній час і не був ним у 2016-2020 роках (період за який нараховано податковий борг), а тому він не має обов`язку щодо сплати податку за дане нерухоме майно. Про зазначені обставини наголошувалося і у відзиві на позов, до якого була долучена і інформаційна довідка з Реєстру, однак суд, не дав належної оцінки доводам відповідача і ухвалив незаконне рішення. Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 , дружина відповідача, набула право власності на зазначений будинок 10.10.2002 року на підставі договору міни посвідченого приватним нотаріусом Писаковською О.І. В (ст.8 Інформаційної довідки), в подальшому, у 2016 році, право власності на дане нерухоме майно перейшло до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (ст. 5 Інформаційної довідки), з 2019 року право власності зареєстровано за ОСОБА_3 (ст. 4 Інформаційної довідки). Згідно наданого витягу з Реєстру, з 26.04.2019 року (актуальна з 01.01.2013 року) право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_3 . У мотивувальній частині рішення, суд послався на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_2 площею 808,97 кв.м., яка належить ОСОБА_1 , однак, всі податкові повідомлення-рішення, які долучені до позову, були винесені щодо нерухомого майна, від`ємного від земельної ділянки, відповідно, отже, посилання суду на земельну ділянку, в обґрунтування правильності нарахування податкового боргу є недоцільним. Таким чином, зважаючи на відсутність доказів належності відповідачу на праві власності нерухомого майна, за який нараховано податковий борг, та подання документів, що підтверджують право власності третьої особи на дане майно, є підстави стверджувати про ухвалення судом неправосудного рішення. Апелянт зазначає, що до матеріалів позову, як правову підставу нарахування податкового зобов`язання, долучено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (датована 08.08.2022 року), відповідно до якої, по ОСОБА_1 у 2009 року було внесено обтяження: «арешт нерухомого майна», при цьому об`єктом обтяження значиться «невизначене майно, все майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ». Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Відповідно до довідки про заборгованість, розрахунку податкового боргу та облікової картки, відповідач має податковий борг в сумі 114 226,28 грн. За даними державного реєстру прав власності на нерухоме майно (час формування витягів 25.10.2022р.) ОСОБА_4 є власником домоволодіння, земельної ділянки, кадастровий номер: 3510100000:46:397:0016, за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа домоволодіння 509,23 кв.м, житлова площа 377,6 кв.м., площа земельної ділянки 808,97 (кв.м). Загальна вартість нерухомого майна 872 320 грн. (а.с.32). Також, за даними державного реєстру прав власності на нерухоме майно (час формування витягів 25.10.2022р.) ОСОБА_4 є власником житлового будинку, об`єкту житлової нерухомості, як боржник за договором іпотеки, за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа 157,5 кв.м, житлова площа 80.2 кв.м. (а.с.30,33). Позивач сформував та надіслав відповідачу податкові повідомлення рішення: - № 74384-13 від 03.01.2017 року, яким визначив грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2016 рік в сумі 536,36 грн. З розрахунку податку вбачається, що податок нараховано за об`єктом «домоволодіння» розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 509,23 кв.м. пільга у вигляді зменшення бази оподаткування

120. Конверт повернуто до контролюючого органу поштовий конверт з податковим повідомленням рішенням, причиною не вручення зазначено - «за закінченням терміну зберігання». - № 0125345-5207-1123 від 13.06.2020 року, яким визначив Відповідачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік в сумі 29872,77 грн. З розрахунку податку вбачається, що податок нараховано за об`єктом «домоволодіння» розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 509,23 кв.м., пільга у вигляді зменшення бази оподаткування

120. Конверт повернуто до контролюючого органу поштовий конверт з податковим повідомленням рішенням, причиною не вручення зазначено - «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до інтегрованої картки, відповідач має заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 82481,00 грн. в т.ч. 82481,00 грн. основного зобов`язання. Позивачем сформовано податкову вимогу 23.09.2021 року за №0027023-1303-1123, яка повернута до контролюючого органу поштовий конверт з податковою вимогою, причиною не вручення зазначено - «за закінченням терміну зберігання». Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України). За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ). Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Приписами пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпунктом 266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно приписів пп.277.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. За положенням пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Приписами пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у фізичних осіб, що мають у власності об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, виникає обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Під час судового розгляду з`ясовано та підтверджено відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, що протягом звітних періодів відповідач був власником об`єкта нерухомості, - домоволодіння загальною площею 509,23 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.32). Із наданих позивачем розрахунків податку на нерухоме майно вбачається, що при прийнятті вказаних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом при обчисленні сум податку було враховано положення п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України та зменшено базу оподаткування на 120 кв.м для житлового будинку. Оскільки відповідач є власником житлової нерухомості, тому саме вказаний об`єкт був врахований позивачем для обчислення суми спірного податку. Відповідачем не надано доказів, що до складу житлового будинку (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_2 , а саме до загальної площі 509,23 кв.м., входять нежитлові приміщення, які не підлягають оподаткуванню. Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Пунктом 42.1- 42.4 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Отже, податкові повідомлення-рішення № направлені позивачу, однак повернуті органу ДПС з відміткою пошти - «за закінченням терміну зберігання», вважаються врученими у відповідності до п. 42.4 ст. 42 ПК України. За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, або якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Отже, податкові повідомлення-рішення у межах вказаної справи вважаються належним чином врученими відповідачу, не оскаржені в судовому або адміністративному порядку та не скасовані. Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу, яка направлена поштою на податкову адресу платника податків, та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернута до контролюючого органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», вважається врученою у відповідності до вимог ПК України. Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась. Відповідно до пп. 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку. Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов`язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання. При цьому, як зазначалось, податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Вказаний борг нараховано за об`єктами нерухомості. Податковий борг підтверджується матеріалами справи. Крім того, суд зазначає, що борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків. Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов`язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності. Враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, копіями податкових декларацій та копією корінця податкової вимоги, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року в адміністративній справі №340/4868/22 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року в адміністративній справі №340/4868/22 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4852 № 340/4868/22

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше