Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/487/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/487/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Басай О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (розглянута в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0004054001. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у день проведення посадовими особами контролюючого органу фактичної перевірки вона та її працівник ОСОБА_2 були відсутні, відділ по реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів не працював. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця. Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності позивача належать: Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); Код КВЕД 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області 04.04.2018 з 15.25 год. по 15.40 год. проведено фактичну перевірку у магазині-кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання вимог, встановленими законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, за наслідками якої складено Акт від 05.04.2018 №145/10-36-40/2813717643 (002420). Згідно з висновками Акта перевірки, встановлено факт реалізації позивачем 03.02.2018 коньяку О`КВІН 5 зірок, об`ємом 0,5 л., міцністю 40% об., по ціні 122,50 грн., що підтверджується денним Z-звітом електронного журналу від 03.02.2018, у той час коли Постановою КМ України від 30.10.2008 №957 Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (зі змінами та доповненнями) встановлено, що мінімально-роздрібна ціна на такий напій та його об`єм становить 138,52 грн., чим порушено ст. 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів . Згідно з листом ГУ ДФС у Київській області від 25.04.2018 №1809/ФОП/10-36-40-00-10, висновки Акта перевірки залишено без змін. На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0004054001, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 10 000,00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з позовом про його оскарження. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Закон №481/95-ВР). Приписами ч. 1 ст. 16 розділу V Закону №481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог закону в частині реалізації алкогольного напою за ціною, нижчою від мінімально встановлено, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0007424001, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з Актом перевірки та письмового відзиву відповідача на позов слідує, що висновки про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено факт реалізації 03.02.2018 алкогольного напою по ціні, нижче встановленої мінімальної роздрібної ціни на такі алкогольні напої. Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Цією ж статтею Закону визначено, що мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари. Також визначено, що мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки. Постановою КМ України від 30.10.2008 №957 встановлено розміри мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (далі - Постанова №957). Приміткою 1 Постанови №957 визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Згідно з примітки 4 даної Постанови, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, визначені (розраховані) згідно з примітками 1-3 цього додатка, заокруглюються: - у бік зменшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 1 до 4 копійок; - у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 5 до 9 копійок. Згідно з Постановою №957 (в редакції Постанови КМ України від 13.12.2017 №969), мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту у коньяку (бренді) п`ять зірочок становить 692,60 грн. З викладеного слідує, що мінімальна роздрібна ціна за одну пляшку коньяку (бренді) п`ять зірочок, об`ємом на 0,5 л, міцністю 40% об. станом на 03.02.2018 становила: 692,60 грн. (мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту) х 40 % об. (міцність за об`ємом (у відсотках) х 0,5 л (місткість тари у літрах) / на 100 % = 138,50 грн. Як зазначено вище, згідно з висновками Акта перевірки, встановлено факт реалізації в магазині-кафетерії, який використовується ФОП ОСОБА_1 , 03.02.2018 алкогольного напою за ціною нижчою, ніж встановлена Постановою №957, а саме по ціні 122,50 грн. При цьому, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків Акта перевірки, позивачка не заперечує обставин викладених у даному Акті. Стосовно доводів позивачки про порушення посадовими особами контролюючого органу вимог закону щодо проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне. Згідно з п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Згідно з ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Відповідно до ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з наказом ГУ ДФС у Київській області від 26.03.2018 №625 призначено проведення фактичної перевірки, зокрема, 04.04.2018 магазин-кафетерію ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Посадовим особам контролюючого органу було видано відповідні направлення на проведення такої фактичної перевірки від 04.04.2018 №307 та №307. Пред`явлення посадовими особами контролюючого органу обов`язкових документів визначених п. 81.1 ст. 81 ПК України підтверджується змістом письмового пояснення гр. ОСОБА_3 , у яких зазначено про те, що особи, які представились податківцями надали документи на проведення перевірки відділу горілчаних виробів. Факт перебування гр. ОСОБА_3 у магазині-кафетерії 04.04.2018 за адресою: АДРЕСА_1 не заперечується позивачкою та підтверджується матеріалами фотофіксації. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, у посадових осіб були законодавчо визначені підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Також, у зв`язку з відмовою від підписання акту перевірки та його отримання складено відповідні акти. Щодо посилання позивачки про те, що у день проведення фактичної перевірки 04.04.2018 вона особисто та її працівник були відсутні на робочому місці, а відділ по реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів не працював, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та критично ставиться до зазначеного вище посилання, оскільки, як зазначено вище, перевіркою встановлено факт порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР та Постанови №957 не у день її проведення, а 03.02.2018 із денного Z-звіту електронного журналу, а дана обставина позивачкою не заперечується. При цьому, позивачкою не заявлено позовних вимог про оскарження дій контролюючого органу при проведенні вказаної фактичної перевірки, а тому судом не надається їм правова оцінка при прийнятті рішення у даній справі. Колегія суддів звертає увагу на теп, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що оскільки позивачкою не надано суду доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог з одночасним повним та належним виконанням відповідачем обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, адміністративний позов задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль