Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/10723/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 р.Справа № 480/10723/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Л.М. Опімах) від 23.01.2026 року по справі № 480/10723/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2024 № 1028618280901, від 15.08.2024 № 1029518280901. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не дотримані вимоги п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України стосовно вручення наказу про проведення фактичної перевірки платнику податків або його уповноваженому представнику, або особі, яка проводить розрахункові операції. При цьому вказівка в акті перевірки про вручення наказу копії наказу від 25.06.2024 № 1328-кп Про проведення фактичної перевірки бармену ОСОБА_2 , особі, яка фактично проводить розрахункові операції, не відповідає дійсності. Тобто до перевірки посадові особи податкового органу не допускалися. Вказував, що зі змісту акта фактичної перевірки вбачається, що перевіряємий період відповідачем визначений з 27.06.2021 по 25.06.2024. Проте частина цього періоду з 27.06.2021 по 31.12.2022 охоплений раніше проведеною документальною плановою виїзною перевіркою, за наслідками якої складений акт 20.11.2023 № 7172/18-28-24-04/3078217337/207, в ході якої порушень виробництва /зберігання/обліку підакцизних товарів встановлено не було. Тобто, відповідач повторно провів перевірку за відсутності законодавчо визначених підстав. Зазначив, що відповідач провів документальну невиїзну перевірку замість фактичної. Так, у акті перевірки відображено тривалість перевірки з 14-00 год 25.06.2024 по 15-15 год 02.07.2024, тобто 8 діб. Проте, за місцем провадження господарської діяльності позивача перевіряючи не було, а фактично перевірка проводилася у приміщення податкового органу і виключно на підставі інформації, що є у розпорядженні податкового органу. Також посилався на неправильне визначення штрафних санкцій відповідачем, який застосував положення Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 18.06.2024 № 3817-ІХ ( далі - Закон № 3817-ІХ), оскільки порушення мали місце під час дії Закону України 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пального (далі Закон № 481-ВР), який встановлював відповідальність у вигляді штрафних санкцій у меншому розмірі. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року по справі № 480/10723/24 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 1028618280901 від 15.08.2024 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 362100 (триста шістдесят дві тисячі сто) грн 00 коп, та № 1029518280901 від 15.08.2024 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 127800 ( сто двадцять сім тисяч вісімсот) грн 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4899,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що перевіркою встановлено несвоєчасне подання Звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (форма № 2-РС) за січень 2023 року (кількість днів порушення граничного терміну - 4 дні) та неподання Звітів про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (форма № 2-РС) за лютий 2023 року - травень 2024 року ФОП ОСОБА_1 , чим, у свою чергу, порушено ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР. Також, у ході перевірки поданих ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області «Звітів про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (форма № 2-РС) встановлено факти подання таких звітів з недостовірними відомостями. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не може проводити фактичну перевірку за попередній період та використовувати інформацію з баз даних ДПС для її висновків є помилковими, оскільки ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст. 102 ПК України (не пізніше 1095 днів). Зазначає, що Головне управління ДПС у Сумській області правомірно в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановило порушення, що були допущені протягом 1095 днів (3 роки) до дати останнього дня перевірки на підставі інформації, що міститься в базах даних ДПС. Вказує, що посилання позивача на п. 80.3 ст. 80 Податкового кодексу України для обґрунтування своєї позиції є недоречним, з огляду на те, що норми цієї статті регулюють процедуру проведення фактичної перевірки виключно за наявності підстави, передбаченої пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, тоді як фактичні обставини справи № 480/10723/24 свідчать про проведення перевірки за наявності підстави, передбаченої пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Також посилається на те, що твердження про те, що в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях розмір санкції неправомірно визначено за завищеними нормами Закону України № 3817 від 18.06.2024 замість норм Закону України № 481/95-ВР суперечить нормам чинного законодавства. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 25.06.2024 Головним управлінням ДПС у Сумській області, у зв`язку з наявністю інформації про несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (форма № 2-РС (місячна) за січень 2023 року та неподання таких звітів за лютий 2023 року травень 2024 року та з метою здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, обігу та транспортування підакцизних товарів, прийнятий наказ № 1328-кп «Про проведення фактичної перевірки за місцем провадження діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » (том 1 а.с. 143). На підставі акта про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів від 02.07.2024 № 7554/А/18-28-09-01/ НОМЕР_1 Головним управління ДПС в Сумській області 15.08.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення № 1028618280901 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 362100 ( триста шістдесят дві тисячі сто) грн. 00 коп., та № 1029518280901 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 127800 ( сто двадцять сім тисяч вісімсот) грн 00 коп (а.с.3, 34). За змісту акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, позивач вчинив порушення ч. 3 ст. 16 Закону № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пального, які полягали у несвоєчасному поданні Звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (форма № 2-РС) за січень 2023 року та неподання таких Звітів за лютий 2023 року травень 2024 року, а також подання Звітів з недостовірними відомостями за липень-жовтень 2021 року та червень-липень 2022 року (а.с. 7-9). Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. 80.3. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки. 80.4. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. 80.5. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. 80.6. Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). 80.7. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. 80.8. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що фактична перевірка може проводитися за умови дотримання наступних умов: повинна бути наявною одна з визначених підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки; підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава); копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава). Відповідно до статті 80 ПК України, нормативне регулювання передбачає окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, але за обов`язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах пункті 80.2 статті 80 ПК України. Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок врегульований статтею 81 ПК України. Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Пунктом 81.2. статті 81 ПК України передбачено, що в разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього. При вирішенні цього спору слід враховувати висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21) відносно того, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах подібних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, незазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки, не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставі для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава), пред`явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава). Згідно установленої практики Верховного Суду оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Оцінка вказаних підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Тобто, у разі якщо підставами позову, щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/11701/24. Судовим розглядом встановлено, що фактично перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Сумській області № 1328-кп від 25.06.2024 «Про проведення фактичної перевірки». Підставою прийняття цього наказу, зокрема, зазначено пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто: «у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального». Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що закон пов`язує правомірність проведення, зокрема фактичної перевірки, із виконанням контролюючим органом обов`язку із вручення/пред`явлення визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (1) платнику податків, (2) уповноваженій особі, (3) особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію. За змістом акту перевірки № 7554/А/18-28-09-01/3078217337 від 02.07.2024, 25.06.2024 о 13 год. 47 хв., придбано ОСОБА_3 в кількості 2 л за ціною 110,00 грн. за літр, на загальну суму 220,0 грн. Реалізація товару здійснена особою, яка фактично проводить розрахункові операції - барменом ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з видачою розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції (фіскальний чек № 0009368 від 25.06.2024). Відповідно до умов та порядку допуску до проведення фактичної перевірки, визначених п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу, особі, яка фактично проводить розрахункові операції бармену ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 25.06.2024 о 14:00 вручено копію наказу від 25.06.2024 за № 1328-кп «Про проведення фактичної перевірки» та пред`явлено для ознайомлення під підпис направлення на проведення перевірки від 25.06.2024 за № 2261/H/18-28-09-01 та № 2262/H/18-28-09-01 та службові посвідчення. Також в акті вказано, що ОСОБА_2 після отримання копії наказу та ознайомлення з службовими посвідченням та направленнями на проведення перевірки відмовилась від підпису в направленнях, про що складено відповідний акт № 808/C/18-28-09-01/ НОМЕР_1 від 25.06.2024, який відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу є підставою для початку проведення перевірки. В свою чергу, позивач наполягає на тому, що дана обставина не відповідає дійсності, оскільки такий наказ не був вручений і відповідно до проведення перевірки перевіряючі не допускалися. Надаючи оцінку цим обставинам, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія акту відмови від підпису в направленнях на перевірку № 808/0/18-28-09-01/ НОМЕР_1 від 25.06.2024, в якому зазначається про те, що особі, яка фактично проводить розрахункові операції бармену ОСОБА_2 25.06.2024 о 14:00 вручено копію наказу від 25.06.2024 за № 1328-кп «Про проведення фактичної перевірки» та пред`явлено для ознайомлення під підпис направлення на проведення перевірки від 25.06.2024 за № 2261/H/18-28-09-01 та № 2262/H/18-28-09-01 та службові посвідчення. У цьому акті фіксується обставина того, що особа, яка фактично проводить розрахункові операції бармен ОСОБА_2 відмовилася від підпису в направленнях (без зазначення причин). Отже, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем дотримані вимоги наведених в норм стосовно повідомлення платника податків про перевірку, зокрема особі, яка фактично проводила розрахункові операції - бармену ОСОБА_2 25.06.2024 о 14:00 вручено копію наказу від 25.06.2024 за № 1328-кп Про проведення фактичної перевірки та пред`явлено для ознайомлення під підпис направлення на проведення перевірки від 25.06.2024 за № 2261/Н/18-28-09-01 та № 2262/Н/18-28-09-01 та службові посвідчення. ОСОБА_2 після отримання копії наказу та ознайомлення з службовими посвідченням та направленнями на проведення перевірки відмовилась від підпису в направленнях, про що складений акт № 808/С/18-28-09-01/3078217337 від 25.06.2024, який відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України є підставою для початку проведення перевірки ( том 1 а.с.116). Крім того, допитані в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тобто посадові особи відповідача, які проводили фактичну перевірку, підтвердили вручення копії наказу особі, яка фактично проводила розрахункові операції та її відмову від підпису в направленнях, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними. Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст. 102 Податкового кодексу (не пізніше 1095 днів). За встановленими у цій справі обставинами, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у зв`язку зі встановленими контролюючим органом порушеннями ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР. Разом з тим, судом розглядом встановлено, що згідно Акту № 7172/18-28-24-04/3078217337/207 від 20.11.2023, контролюючим органом проводилася документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2022. В розділі 2.11.2 цього Акту «Перевірка дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зазначено, що перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_6 (фактично міститься описка в найменуванні суб`єкта господарювання), зазначено, що вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами доповненнями), згідно наданих документів за період з 01.12.20 по 31.12.22, порушень не встановлено. Фактів придбання, зберігання та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів згідно наданих документів за період з 01.12.20 по 31.12.22 без відповідної ліцензії не встановлено. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протиправним проведення фактичної перевірки за період з 27.06.2021 по 31.12.2022, охоплений попередньою документальною плановою виїзною перевіркою, результати якої оформлені актом перевірки від 20.11.2023 № 7172/18-28-24-04/3078217337/207 і, як наслідок, притягнення позивача до відповідальності за цей період. Доводи апелянта про те, що питання своєчасності подання, а також достовірності відомостей поданих «Звітів про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» (форма № 2-РС) не було предметом зазначеної документальної перевірки суд відхиляє, оскільки в межах спірних правовідносин позивача притягнуто до відповідальності за порушення ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, в той час як при проведенні документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 порушень цього Закону не встановлено. Надаючи оцінку доводам позивача про те, що проведена податковим органом перевірка за своїм змістом є документальною перевіркою та запереченням апелянта з цього приводу, суд зазначає таке. В обґрунтування вимог в цій частині позивач посилається на те, що за змістом акту перевірки вказано: «Початок перевірки 25.06.2024 о 14 год.00 хвилин», та на стор.6 акту перевірки зазначено, що: «Перевірку завершено 02.07.2024 о 15 год. 15 хвилин», тобто перевірка ніби-то проходила 8 діб та враховуючи той факт, що фактична перевірка проводиться за місцем провадження господарської діяльності, отже перевіряючі мали бути 8 діб за місцем проведення господарської діяльності Позивача. Однак, в зазначений час перевіяючі не були на перевірці, отже перевірка проводилась не за місцем провадження діяльності, а в приміщенні Головного управління ДПС у Сумській області. Вважає, що дану обставину підтверджують і висновки перевіряючих зроблені на стор. 6 акту перевірки, а саме виключно на підставі інформації, яка знаходиться в приміщенні Головного управління ДПС у Сумській області. Надаючи оцінку цим доводам, суд зазначає, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктами 62.1- 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 ПК України). Згідно пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: 72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків; 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". За приписами пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Відповідно до пункт 74.3 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. Положеннями статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки. Виходячи з наведеного, відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься інформаційних базах. Що стосується доводів про застосування штрафних санкцій за законом, який не діяв під час порушення, колегія суддів зазначає таке. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захист) здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України. 27.07.2024 набрав чинності Закон України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817). Відповідно до частини 1 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 3817 встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень. Частиною 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» встановлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) (далі Закон) та Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону. Судовим розглядом встановлено, що описані в акті фактичної перевірки обставини і події, які, на думку податкового органу, утворюють склад правопорушення, мали місце під час дії Закону № 481/95-ВР, так само і акт фактичної перевірки складений 02.07.2024 під час дії Закону № 481/95-ВР, а на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень (15.08.2024) діяв Закон № 3817-ІХ, який набрав чинності 27.07.2024 та штрафні санкцій були застосовані контролюючим органом саме на підставі Закону № 3817-ІХ. Так, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відповідальність визначена згідно Закону № 3817-ІХ в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат - 21 300 грн за кожне порушення, в той час як за порушення Закону № 481/95-ВР відповідальність встановлена у розмірі 17000 грн за кожне порушення. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема, у Рішенні від 12 лютого 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Отже, при визначенні суми штрафу відповідачем застосовано положення статті 73 Закону № 3817-IX, які порівняно з положеннями статті 16 Закону № 481/95-ВР визначають суми штрафної санкції у більшому розмірі, а тому дія цього закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом. На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується із загальними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2024 № 1028618280901, від 15.08.2024 № 1029518280901. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року по справі № 480/10723/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 25.05.2026 року