Постанова 4854 № 420/3316/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3316/20 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е., за участю представника апелянта Новак Л.А., представника відповідача Хлистуна Р.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "Будова" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, постановлену в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Колективного підприємства "Будова" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо зазначення в постанові № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 дати набрання законної сили 17.12.2019; визнати протиправними дії управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо подання заяви про примусове виконання постанови № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019; зобов`язати управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; стягнути судові витрати у справі з управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на користь КП «Будова» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та витрати на правничу допомогу. 28 квітня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду від Колективного підприємства «Будова» надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ВП №61419543, яке відкрито 28.02.2020 року щодо КП «Будова», та зупинення дії постанови № 072/19/539-вих від 02.12.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради. В обґрунтування заяви зазначено, що 16.12.2019 р. КП «Будова» з дотриманням п`ятнадцятиденного терміну звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 072/19/53 9-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12,2019, а також повідомили Управління ДАБК ОМР про оскарження вищезазначеної постанови листом від 16.12.2019. 21.12.2019 р. Одеський окружний адміністративний суд ухвалив відкрити провадження по справі № 420/7591/19 за позовом КП БУДОВА до Управління ДАБК ОМР та призначив перше судове засідання на 20 січня 2020 року. Позивач відмічає, що вищезазначене судове оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду, п. 29 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 06.04.1995 №

244. Однак на адресу КП «Будова» надійшла Постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2020 року ВП № 61419543, винесена на підставі Постанови від 02.12.2019 № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що видана Управлінням ДАБК ОМР. Подання відповідачем заяви про примусове виконання постанови №072/19/539- вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 є протиправною дією Управління ДАБК ОМР, яка спрямована на порушення прав КП «Будова», що зумовило позивача звернутися із даним позовом. При цьому 22.04.2020 р. старший державний виконавець Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наклав арешти на кошти боржника, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 22.04.2020 за ВП №61419543. Після надходження на адресу КП «Будова» постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2020 року на ВП №61419543 на адресу начальника Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Шуляченко М.Б. була направлена заява про повернення виконавчого документа стягувачу № 136 від 04.03.2020 з відміткою про отримання 04.03.2020, згідно якої третю особу по справі було повідомлено про оскарження в судовому порядку постанови Управління ДАБК ОМР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 072/19/539-вих від 02.12.2019. Позивач наголошує, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду, п. 29 Постанови КМУ. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державною архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом, ч, 2 п. 31 Постанови КМУ №

244. Таким чином, постанова №072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 не набрала законної сили та не може бути подана до органів державної виконавчої служби для виконання, у примусовому порядку. Отже Управлінню ДАБК ОМР було відомо, про те, що КП «Будова» звернулося до суду із захистом свого права та вищезазначена постанова не може бути подана для її виконання. Проте, незважаючи на виконання КП «Будова всіх необхідних умов, відповідно до чинного законодавства України, Управління ДАБК ОМР під час розгляду судом адміністративного позову звернулись до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 072/19/539-вих від 02.12.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яка оскаржується в межах судової справи. Позивач зазначає, що протиправні дії управління ДАБК ОМР призвели до того, що державний виконавець вніс відомості щодо КП «Будова» до Єдиного реєстру боржників. Також державний виконавець може здійснити заходи примусового виконання відносно КП «Будова» в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у задоволенні заяви Колективного підприємства "Будова" про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, Колективне підприємство "Будова" надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву КП «Будова» про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зазначено, що враховуючи порушення відповідачем Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995, наявні ознаки протиправності оспорюваних дій, які є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову. Тоді як перевірка безпосередньо правомірності/протиправності оскаржуваних дій відповідача має бути здійснена судом при вирішенні спору по суті. Також апелянт вказує, що КП "Будова" звернулось з позовом до суду для захисту своїх прав саме від неправомірних дій відповідача, які направлені на примусове виконання постанови №072/19/539- вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року, яка оскаржується в судовому порядку. Тому, в даному випадку, враховуючи предмет позову, наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги. В заяві про забезпечення позову вказано про негативні наслідки, які можуть настати для позивача в результаті невжиття заходів забезпечення позову, а саме те, що застосування до КП "Будова" вищезазначених заходів примусового характеру призводять до того, що КП "Будова" будуть нанесені матеріальні збитки, що в свою чергу призведе до невчасного виконання зобов`язань перед третіми особами. Отже, на думку апелянта, обставини, наведені позивачем в заяві про забезпечення позову, свідчать про очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та про те, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним та адекватним із заявленими позовними вимогами. Апелянт зазначає, що витрати позивача, пов`язані з відновленням його прав, будуть значними, враховуючи необхідність сплати сум судового збору за подання позову, за імовірне подання апеляційної, касаційної скарг, здійснення оплати правничої допомоги адвоката за складання заяв по суті, заяв з процесуальних питань, забезпечення представництва позивача адвокатом у судових засіданнях. Крім того, позивач зазнає значних витрат внаслідок необхідності оплати штрафних санкцій контрагентам за укладеними з позивачем договорами за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з причини примусового стягнення грошових коштів позивача під час виконавчого провадження. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем та третьою особою не надано. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2019 Управлінням ДАБК ОМР було видано Наказ № 01-13/437ДАБК про проведення позапланової перевірки на об`єкті: Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 3, за результатами якої складено Протокол та Припис. Розгляд справи про правопорушення відбувся 02.12,2019 о 12:30 год. у приміщенні Управління ДАБК ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, 6, за результатами якої заступник начальника Управління ДАБК ОМР В.Ю. Єфремов виніс Постанову від 02.12.2019 № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в якій постановив визнати КП «Будова» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та наклав штраф у сумі: 742 590 грн. Не погодившись із прийнятими за результатами контрольного заходу актами, КМ «Будова» оскаржила останні до ООАС і ухвалою судді Єфіменко К.С. від 16.04.2020 відкрито провадження по справі № 420/7591/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ЛЕКС», Колективного підприємства «Будова» до Управління ДАБК Одеської міської ради , заступника начальника управління начальника інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Єфремова Вячеслава Юрійовича, заступника начальника інспекційного відділу №1 Управління ДАБК Одеської міської ради Лисого Сергія Олександровича про визнання протиправною та скасувати постанову Управління ДАБК Одеської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року №072/19/539-вих., визнання протиправним та скасування припису від 18.11.2019 року Управління ДАБК Одеської міської ради з вимогою зупинити виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Єврейська, 3 з 18.11.2019 року до моменту отримання права на виконання будівельних робіт, виданий заступником начальника інспекційного відділу №1 Управління ДАБК Одеської міської ради Лисим С.О., визнання протиправними дії заступника начальника інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Лисого С.О. щодо видання припису Управління ДАБК Одеської міської ради від 18.11.2019 року з вимогою зупинити виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Єврейська, 3 з 18.11.2019 до моменту отримання права на виконання будівельних робіт, визнання протиправними дії заступника начальника управління начальника інспекційного відділу №1 Управління ДАБК Одеської міської ради Єфремова Вячеслава Юрійовича, щодо винесення постанови Управління ДАБК Одеської міської ради №072/19/539-вих. від 02.12.2019 року. В подальшому на адресу КП «БУДОВА» надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2020 ВП №61419543, винесена на підставі постанови від 02.12.2019 № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що видана Управлінням ДАБК ОМР, що зумовило позивача звернутись із даним позовом. Після відкриття ООАС 21.04.2020 провадження по справі № 420/3316/20, старший державний виконавець Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22.04.2020 наклав арешти на кошти боржника, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 22.04.2020 року за ВП № 61419543, і зазначена обставина на погляд позивача потребує забезпечення цього позову в заявлений спосіб. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення виконавчого провадження ВП № 61419543, яке не є предметом спору в даній справі, та зупинення дії постанови № 072/19/539-вих від 02.12.2019, яка є предметом спору у справі № 420/7591/19, є неприйнятним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Частинами 1,2 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з ч.1,2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У відповідності до ч.4 ст.150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС). Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. За правилами п.17 Постанови Пленуму ВАСУ за №2 від 6.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду у даній справі є визнаня протиправними дій управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо зазначення в постанові № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 дати набрання законної сили 17.12.2019; визнання протиправними дій управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо подання заяви про примусове виконання постанови № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019; зобов`язання управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість в заяві про забезпечення позову КП «Будова» просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження ВП №61419543, яке відкрито 28.02.2020 року щодо КП «Будова» та зупинення дії постанови № 072/19/539-вих від 02.12.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стверджувані позивачем ознаки протиправності дій щодо зазначення в постанові № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 дати набрання законної сили 17.12.2019, а також щодо подання заяви про примусове виконання № 072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 - не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. Заявлена позивачем заява спрямована на зупинення виконавчого провадження ВП №61419543, яке відкрито 28.02.2020 щодо КП «Будова», та зупинення дії постанови № 072/19/539-вих від 02.12.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради, що оскаржується в межах іншої адміністративної справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи позивача є недостатніми підставами для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне. Повноваження відповідача, як суб`єкта владних повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте судова колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 р. Справа №826/16216/18, та від 03.10.20218 року справа №826/5233/18. Крім того, як вже було зазначено вище, постанова №072/19/539-вих від 02.12.2019 р. про накладення штрафу, дію якої просить зупинити апелянт в заяві про забезпечення позову, є предмет розгляду в іншій справі, а тому з такою вимогою апелянт повинен звертатись в рамках справи, предметом розгляду якої є оскаржувана постанова. Колегія суддів зазначає, що у разі забезпечення даного позову до ухвалення судом рішення по справі, яке набуде законної сили до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі. Крім того, колегія суддів зазначає, що виконання виконавчих документів є повноваженнями органів виконавчої служби, які вони зобов`язані вчиняти в разі їх надходження. Також, заявником не надано обґрунтованих підстав наявності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Законодавством передбачено обов`язковість виконання рішення суду, а тому, у випадку скасування оскаржуваної постанови позивач матиме правові підґрунтя для відновлення своїх прав шляхом виконання рішення суду. Колегія суддів зазначає, що позивачем не подано до суду жодних обгрунтованих мотивів та доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову, а вказані доводи є лише припущеннями позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки при забезпеченні позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів, а апелянтом не надано доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також апелянтом не вказано ні в заяві про забезпечення позову ні в апеляційній скарзі ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Оцінюючи в сукупності наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Будова" - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 02.07.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик