Постанова 4855 № 640/23638/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23638/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до Публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом. в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Пролісок" (надалі - ПАТ «ТК «Пролісок») податкову заборгованість у розмірі 28 601 944,46 грн. з рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 301 299,29 грн., по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 28 198 801,97 грн., з податку на прибуток у розмірі 53595,56 грн., з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 45 690,68 грн., військовий збір у розмірі 2 556,96 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі ПАТ «ТК «Пролісок», посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати згадане рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, яким би підтверджувалося наявність факту несплати податку. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом попередньої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в органах ДПС, як платник податків. На підставі контрольно-перевірочної роботи та винесених на підставі податкових повідомлень-рішень, а також на підставі самостійно задекларованих зобов`язань, але не сплачених у строк відповідно о закону у ПАТ «ТК «Пролісок» виник податковий борг у сумі 28 601 944,46 грн. За даними інтегрованої картки платника податків, за відповідачем обліковується податкова заборгованість яка складається: з податку на додану вартість у розмірі 301 299,29 грн., по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 28 198 801,97 грн., з податку на прибуток у розмірі 53 595,56 грн., з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 45 690,68 грн., військовий збір у розмірі 2 556,96 грн. Контролюючим органом було направлено ПАТ «ТК «Пролісок» податкову вимогу №1565-23 від 08.06.2015. Оскільки відповідачем добровільно не погашено податковий борг, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За приписами підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. За приписами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Так, відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов`язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на підставі статті 59 ПК України 08.06.2015 винесено податкову вимогу №1565-23 на суму 8 057 221,20 грн. Проте, доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, оскільки податкова вимога №1565-23 від 08.06.2015 на даний час не відкликана та не скасована, є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 ПК України. Крім того, слід зазначити, що оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою. За таких обставин можна дійти висновку, що за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 28 601 944,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Положеннями пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України). Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у м. Києві. Посилання апелянта на те, що позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, яким би підтверджувалося наявність факту несплати податку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи містять належним чином засвідчені докази, що підтверджують наявність у ПАТ «ТК «Пролісок» податкового боргу. Крім того, на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 податковим органом було додатково надіслано належним чином засвідчені документи на підтвердження наявності у товариства податкового боргу. Щодо суми податкового боргу, то вона була розрахована відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України правильно, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційних скаргах. Так, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс «Пролісок» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 30 червня 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко