Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/28748/24

Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2025 р. Справа № 520/28748/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/28748/24 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної служби України (далі по тексту позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому позивач просив: -стягнути з відповідача суму податкового боргу в загальному розмірі 336 981,59 гривень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 , з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 20.01.2025 позов задоволено. Стягнуто до бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 336 981,59 грн (триста тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 59 копійок). Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у станом на 2022 рік Барвінківська міська територіальна громада входила до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а тому в силу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» № 2120-ІХ нарахування податкового боргу у розмірі 336981,59 грн з орендної плати за земельні ділянки державної та /або комунальної власності є протиправним. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податковий борг у сумі 336981,59 грн (дев`ятсот тридцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 59 копійок) з орендної плати за землю, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник у результаті несплати грошового зобов`язання, визначеного самостійно платником податків у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної форми власності): - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.03.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 01.05.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.05.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.06.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 01.08.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.08.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.09.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 31.10.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.11.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.12.2022 у розмірі 30 634,69 грн; - від 02.02.2022 №7055364 термін сплати 30.01.2023 у розмірі 30 634,69 грн. У зв`язку з несплатою грошових та податкових зобов`язань, податковим органом було надано позивачу податкову вимогу форми «Ф» від 07.06.2023 №0005020-1306-2040 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача. Поштове відправлення із податковою вимогою повернуто контролюючому органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку узгоджених сум грошових зобов`язань в загальній сумі 336981,59 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має податковий борг, який в добровільному порядку не сплачено, позивачем дотримано процедуру його стягнення, що є підставою для задоволення позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок сплати податків і зборів встановлений Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України). Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. У силу вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Сума узгодженого грошового зобов`язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями, у встановлений чинним законодавством строк відповідачем не сплачена, а тому набула статусу податкового боргу. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України. Приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Матеріалами справи встановлено, що контролюючим органом прийнято податкову вимогу «Ф» від 07.06.2023 №0005020-1306-2040 про наявність податкового боргу та направлено на адресу відповідача та поштове відправлення із податковою вимогою повернуто контролюючому органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». У розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України зазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу. Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано. Крім того, із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» також не встановлено, що відповідач звертався до суду із позовом про скасування вимоги несплати грошового зобов`язання, визначеного самостійно платником податків в податковій декларації про майновий стан і доходи, відтак сума заборгованості відповідача у розмірі 336981,59 грн перед бюджетом є узгодженою та підлягає сплаті. Відповідно до підпунктів 20.1.19 та 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати її правовий аналіз. Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі №380/783/21. Відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду у цій справі із зустрічним позовом, а доказів податкової вимоги в іншому судовому провадженні матеріали справи не містять. Якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг, не було скасовано і є чинним, грошові зобов`язання вважаються узгодженими. Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкового боргу в добровільному порядку або доказів його спростування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Харківській області. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 520/28748/24 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло