Постанова 4854 № 420/1199/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1199/22 Перша інстанція: суддя Вовченко О.А., повний текст судового рішення складено 05.04.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В : У січні 2022р. Головне управління ДПС в Одеській області (позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості з земельного податку з фізичних осіб - 191077 грн. 15 коп. на бюджетний рахунок UА048999980334159813000015742, банк отримувача Казначейство України (ЦАП), код 37607526, МФО 899998, КБК 18010700, отримувач коштів ГУК в Од.обд./м.Ізмаїл/18010700. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 13.10.2021, відповідно до довідки про суми податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість з земельного податку з фізичних осіб ОСОБА_1 перед бюджетом становить 191077 грн. 15 коп. Заборгованість з земельного податку з фізичних осіб виникла в результаті винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №334152-5206-1562 від. 05.12.2019 року на суму 191077,15 грн. В зв`язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №1883-13 від 02.10.2020. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року, адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість з земельного податку з фізичних осіб у сумі 191077,15 грн. на бюджетний рахунок UА048999980334159813000015742, банк отримувача Казначейство України (ЦАП), код 37607526, МФО 899998, КБК 18010700, отримувач коштів ГУК в Од.обд./м.Ізмаїл/18010700. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову податкового органу повністю. В обґрунтування скарги апелянт зазначив про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права, що виразилось у ненаправленні на адресу відповідач копії позовної заяви, своєчасному неповідомленні про поновлення провадження, що призвело до того, що позивач не ознайомився із матеріалами справи та не надав свої доводи з приводу поданого позову, що в результаті призвело до одностороннього та невсебічного розгляду справи та за матеріалами лише позивача з позбавленням відповідача права на захист. Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив докази, а саме підстави виникнення зобов`язань, в результаті чого було зроблено безпідставні висновки, оскільки за доводами апелянта він не є ані власником ані користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 4,2691га. Окрім того, апелянт зауважу й на тому, що судове рішення було прийнято про стягнення з відповідача заборгованості опираючись як на доказ лише на податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019р. №334152-5206-1502, не досліджуючи природу його виникнення та відповідність нормам діючого законодавства. Далі, у апеляційній скарзі відповідач у справі виклав також обставини, які на його думку свідчать про протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019р. №334152-5206-1502. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2022 №310514482 ОСОБА_1 належить 7/17 частки об`єкта нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 . Згідно листа виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 26.04.2019 №01/17-557, вказаний об`єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 розташований за земельній ділянці площею 4,2691 га. Також, суд першої інстанції встановив, що станом на 13.10.2021 відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІПК), податкова заборгованість ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб становить 191077,15 грн. Вказана заборгованість позивача виникла в результаті винесення податкового повідомлення-рішення: №334152-5206-1502 від 05.12.2019, яке відповідачем отримано 11.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, у добровільному порядку самостійно платник податків не сплатив вказану вище суму заборгованості, яка набула статусу узгодженої, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 191077,15грн., з метою погашення кого позивачем були здійснені передбачені чинним законодавством заходи, однак станом на день розгляду справи відповідачем жодних заперечень щодо суми податкового боргу чи доказів його погашення або скасування податкового повідомлення-рішення на підставі якого він виник або податкової вимоги не надано. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. З приводу тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції процесуального права, що призвело до позбавлення відповідача права на захист, одностороннього та невсебічного розгляду справи, колегія суддів такі оцінює критично виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст.8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. У відповідності до ч.1 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. За визначенням ч.1 ст.11 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Апеляційний суд звертає увагу, що норми КАС України встановлюють для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні. Так, згідно ст.174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Отже, передумовою для розгляду справи судом є, зокрема, належне направлення учасникам справи ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву головного управління ДПС в Одеській області. Відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також п`ятиденний строк для надання заперечень з урахуванням відповіді на відзив у разі його надання позивачем. Також повідомлено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження та справа буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження. У зв`язку із неможливістю повідомити відповідача поштою, засобами електронної пошти абро телефонного зв`язку, 18.07.2022р. Одеським окружним адміністративним судом було розміщено оголошення на сайті Одеського окружного адміністративного суду про відкриття 14.07.2022р. відповідною ухвалою суду провадження у цій справі. Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення, яким підтверджується отримання відповідачем ОСОБА_1 - 04.03.2023р. копії ухвали про відкриття провадження від 14.07.2022р. За вказаного, відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд цієї справи. Однак, упродовж встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку для подання відзиву на позовну заяву, такого відзиву із своїми запереченнями та доводами щодо поданого контролюючим органом позову до Одеського окружного адміністративного суду не надав. Посилання апелянта на зупинення провадження у справі в даному випадку є недоцільними та оцінюються колегією суддів критично, оскільки як вже було вказано вище, дану справу суд першої інстанції призначив до розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, зупинення провадження у справі було пов`язано із необхідністю отримання від позивача у справі додаткових доказів, а саме доказів на підставі яких було прийнято податкові повідомлення-рішення по якому виник податковий борг у відповідача, що стягується у даному провадженні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, про які зауважує апелянт у своїй скарзі є неґрунтовними та не свідчать про порушення права відповідача на захист. Відповідач не був позбавлений права надати свої заперечення та доводи щодо позову податкового органу після отримання ухвали про відкриття провадження у цій справі, а іншого ним не доведено. Посилання апелянта на не направлення судом першої інстанції на його адресу позовної заяви судова колегія відхиляє, оскільки даний позов подано суб`єктом владних повноважень, що передбачає надання до суду разом з позовом доказів направлення позову відповідачу у справі таким суб`єктом владних повноважень. Як свідчать матеріали справи, звертаючись з даним позовом до суду ГУ ДПС в Одеській області додало до позову докази направлення позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу. З огляду на викладене, на переконання судової колегії, доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції процесуальних норм права не є підтвердженими. Що стосується суті спірних правовідносин, апеляційний суд зважає на таке. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Платниками податків, в силу приписів п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Як встановлено п.п.14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошовим зобов`язанням платника податків, у розумінні ПК України, визнається сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України. Згідно з п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. У відповідності до п. 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: -наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); -сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу. За п. 20.1.34 та 20.1.35 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження». Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що станом на 13.10.2021р. відповідно до довідки про суми податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку, розрахунку позивача податкового боргу відповідача та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість з земельного податку з фізичних осіб ФО-ПП ОСОБА_1 перед бюджетом складає 191 077 грн. 15 коп. Вказана заборгованість, як вбачається з матеріалів справи виникла в результаті винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення форми Ф від 05.12.2019р. №334152-5206-1502, яким визначено податкове зобов`язання за платежем - земельний податок з фізичних осіб за 2019. у загальному розмірі 191 077,15 грн. (а.с. 13). Копію вказаного податкового повідомлення-рішення, як свідчать матеріали справи було направлено ГУ ДПС в Одеській області засобами поштового зв`язку на адресу ФОПП ОСОБА_1 та отримано останнім 11.01.2020р. У зв`язку із несплатою самостійно податкового зобов`язання визначеного у вказаному вище податковому повідомленні-рішенні, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» №1883-13 від 02.10.2020р., яку ФО-ПП ОСОБА_1 отримав 26.11.2020р., про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення. Колегія суддів зазначає, що враховуючи, що позов про стягнення податкового боргу податковим органом подано після спливу 60 днів після направлення (вручення) відповідачу податкової вимоги форми «Ф» №1883-13 від 02.10.2020р., позивач дотримався передбаченої законом процедури звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. В контексті надання оціни доводам апеляційної скарги судова колегія звертає увагу також на те, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості перевірити правомірність здійснення нарахування грошових зобов`язань в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу. Матеріали справи не містять доказів оскарження ФО-ПП ОСОБА_1 ані податкового повідомлення-рішення, ані податкової вимоги, а так само і доказів сплати суми заборгованості. Відповідність заявленого у позові розміру податкового боргу фактичному перевіряється судом за наслідками аналізу інтегрованої картки платника, яка в даному випадку наявна у справі та доводить позовні вимоги контролюючого органу. Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріалами підтверджується наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 191077,15грн. який узгодженим, однак станом на даний час відповідачем самостійно не сплачений, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку про задоволення позовних вимог ГУ ДПС в одеській області та стягнення вказаної суми боргу з відповідача. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи платника податків ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 420/1199/22 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський