Постанова 4855 № 750/2161/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/2161/20 Суддя (судді) першої інстанції: Цибенко І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Пугач Дмитра Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2020 року з адміністративним позовом до Інспектора 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Пугач Дмитра Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: 1) скасувати постанову по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною шостою ст. 121 КУпАП серії ЕАК № 2188498 від 02.03.2020 та закрити справу про адміністративне правопорушення; 2) визнати протиправними дії інспектора Пугача Д.С. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу. Позов обґрунтовано тим, що 02.03.2020 в с. Кіпті Козелецького району Чернігівської області автомобіль під керуванням позивача було зупинено співробітниками патрульної поліції, та протиправно винесено винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою ст. 121 КУпАП за нібито порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху, так як поліцейським не було залучено до розгляду справи адвоката чи захисника, не надано йому доказів про інкриміноване йому правопорушення, не роз`яснено його права. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2020 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відеозапис з нагрудної камери відповідача не відповідає дійсним обставинам справи, так як вказане відео не було надано позивачу для ознайомлення, окрім того, на такому відео відсутня фіксація номерних знаків автомобіля та водія, який рухався на цьому транспортному засобі. Окрім того, апелянт звертає увагу, що відповідачем не було встановлено у його діях складу адміністративного правопорушення, зокрема за рух транспортним засобом у крайній лівій полосі, причиною якого була зупинка транспортного засобу, втім йому було інкриміновано правопорушення за неосвітлення державного номерного знаку. Також апелянт вказує, що протиправність дій поліцейського підтверджується доказами в відеохостінгу Youtube, які знаходяться у вільному доступі за відповідним посиланням. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕАК № 2188498 від 02.03.2020 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 170 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що 02.03.2020 о 20 год. 40 хв. на 98 км автомобільної дороги М-01 в с. Кіпті, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби був неосвітлений задній державний номерний знак, чим порушив вимоги п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем надано відеоматеріали, з яких вбачається порушення позивачем п.п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, а саме факт керування транспортним засобом з неосвітленим державним номерним знаком у темну пору доби, тому в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою ст.121 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог п. 11 частини першої ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, частиною першою ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція № 1395). Згідно п. 1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, частиною першою ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції 1395 закріплено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. У той же час, в рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/15 зазначено, що у статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу. Однак, зміни щодо переліку тих правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, яким статтю 258 КУпАП доповнено частиною другою такого змісту: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі». Тобто, законодавець доповнив існуючий перелік тими правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. При цьому, рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, ухвалено до внесення відповідних змін до статті 258 КУпАП, а тому не може бути застосовано до спірних правовідносин. Таким чином, у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 121 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення не вимагається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення (за наявності відповідних підстав) виноситься безпосередньо на місці вчинення правопорушення посадовою особою органу (підрозділу) Національної поліції. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 127/16456/16-а та від 18 листопада 2019 року у справі №158/1820/16-а, від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а. Відтак, вказані норми чинного законодавства спростовують доводи позивача щодо протиправного винесення оскаржуваної постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складення відповідного протоколу. Як наслідок, підстави для задоволення позовних вимог в частини оскарження дій інспектора Пугача Д .С. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу - відсутні. Перевіряючи зміст постанови серії серії ЕАК № 2188498 від 02.03.2020 про притягнення позивача до відповідальності за частиною шостою ст.121 КУпАП, колегія суддів приходить до наступних висновків. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У силу вимог пункту 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом, зокрема без номерного знака або з номерним знаком, що: неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Згідно розділу 1 загальних положень ПДР, недостатня видимість - це видимість дороги в напрямку руху менше 300 м. в сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо; темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця. Отже, частина доби від моменту сходу сонця і до заходу вважається світлою порою доби, під час якої у водіїв немає обов`язку здійснювати рух з освітленим номерним знаком. Частиною шостою статті 121 КУпАП визначено, що за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим - встановлена відповідальність шляхом накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) (за наявності всіх інших необхідних ознак складу правопорушення), становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною шостою статті 121 КУпАП. Таким чином, Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі керування автомобілем з номерним знаком, який є неосвітленим у темну пору року або в умовах недостатньої видимості. При цьому, колегія суддів враховує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП). Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Так, згідно оскаржуваної постанови, 02.03.2020 о 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби був неосвітлений задній державний номерний знак, чим порушив вимоги п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху. У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо. З матеріалів справи вбачається, що фіксація вчиненого правопорушення - відсутність підсвітки державного номерного знаку на автомобілі «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , була проведена поліцейським за допомогою засобу нагрудної камери поліцейського, що підтверджується відеозаписами за №00143 та №00088. Зазначений доказ суд визнає належним та допустимим у відповідності до статті 73-74 КАС України з огляду на те, що оскаржувана постанова від 02 березня 2020 року серії ЕАК № 2188498 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить посилання на технічні засоби, за допомогою якого здійснено відеофіксацію даного правопорушення. У свою чергу, на вказаному відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано відсутність підсвітки заднього державного номерного знаку на автомобілі позивача та факт намагання ОСОБА_1 полагодити вказану несправність. Твердження позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адмінправопорушення з посиланням на відео, розміщене в Інтернеті в відеохостінгу Youtube, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки з вказаного відеозапису судом не виявлено порушень, допущених патрульним інспектором, при розгляді справи про адміністративне правопорушення. При цьому, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи: роз`яснено позивачу права, в тому числі право на правову допомогу, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано ним оцінку, надано в якості доказу відеоматеріали. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи відповідачем судом не встановлено. Не заслуговують уваги доводи позивача про те, що відеозапис, здійснений на відеокамеру поліцейського, не є доказом по справі, оскільки інспектор не повідомив інвентарні номери карт пам`яті бодікамер, що передбачено наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» та відеозапис незаконно та протиправно вмикався та вимикався. Всупереч твердженню позивача наданий відповідачем відеозапис містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості), тому останній має розглядатись судом як речовий доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб. Зазначений доказ відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки одержаний з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи. Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою ст. 121 КУпАП. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕАК № 2188498 від 02 березня 2020 року. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук