Постанова 4855 № 751/1737/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/1737/20 Суддя (судді) першої інстанції: Філатова Л.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Харківській області і старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції у Харківській області Пономарьова Руслана Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Харківській області і старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції у Харківській області Пономарьова Руслана Володимировича, в якому просив: визнати незаконною і скасувати постанову серії ЕАК №2213942 від 08.03.2020. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки при розгляді справи відповідачем було проігноровано його доводи стосовно пояснення неможливості побачити знак про початок населеного пункту, який був встановлений з порушенням. Так, як у місці розміщення знаку про початок населеного пункту дорога має дві смуги в одному напрямку, а він рухався у лівій смузі та робив випередження іншого транспортного засобу, то був не в змозі побачити знак про початок населеного пункту, та своїми діями не спричинив небезпеки дорожнього руху. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дорожні знаки повинні розміщуватись таким чином, щоб інформацію, яку вони передавали, могли сприймати ті учасники руху, для яких вона призначена. Оскільки дорожній знак 5.45 був розміщений тільки праворуч від проїзної частини дороги, яка має по дві смуги у кожному напряму, це є порушенням Правил дорожнього руху, відтак позивача не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, інспектором 3 батальйону 6 роти УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Пономарьовим Р.В. 08.03.2020 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2213942, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини третьої ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. (а.с.5). Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 08.03.2020 о 09 год. 46 хв. в селищі Травневе Харківської області, на трасі М-03, 448 км, позивач, керуючи автомобілем «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 123 км/год., тобто перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 73 км/год., швидкість руху якого вимірювалась приладом TruCam ТС 000755, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою ст. 122 КУпАП. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова серії ЕАК №2213942 від 08.03.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст. 122 КУпАП, винесена відповідачем у межах своїх повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283 та 284 КУпАП, та вина позивача у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами по справі, а тому відсутні підстави для скасування даної постанови. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У силу вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше. Вказане узгоджується з пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України згідно з підпунктом «б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 8.2-1 Правил дорожнього руху України дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Аналогічні вимоги до встановлення дорожніх знаків закріплені в підпункті 10.1.1 Національного стандарту України «Безпека дорожнього руху. Знаки Дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014» (далі - ДСТУ 4100-2014). Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху України визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема підпункт «ґ» вказує на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Так, знак 5.45 «Початок населеного пункту» застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. При цьому, у відповідності до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною третьою статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказані норми свідчать про те, що Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі перевищення у населених пунктах встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. При цьому, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП). Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 08.03.2020 ОСОБА_1 о 09 год. 46 хв., керуючи транспортним засобом «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_1 , на 448 кілометрі автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, в населеному пункті с. Травневе Харківської області рухався зі швидкістю 123 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 73 км/год., що свідчить про порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху. При цьому, фіксація швидкості руху автомобіля «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_1 , на вказаній ділянці автодороги була проведена поліцейським за допомогою засобу фото- та відео-фіксації - TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000755). Зазначений доказ суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що у постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості, та правомірність застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam підтверджується сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № ІІА-МІ/1-2903-2012. Крім того, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12, та відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17314, яке чинне до 18.11.2020, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 18 листопада 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000755 є придатним до застосування. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує факт перевищення ним швидкості більше ніж на 50 км/год з огляду на здійснення обгону іншого транспортного засобу лівою смугою дороги, однак вказує, що дані обставини завадили йому помітити знак п. 5.45 Правил дорожнього руху, що позначав початок населеного пункту. З наданих позивачем фотознімків до суду першої інстанції та відеозапису, приєднаного до апеляційної скарги вбачається, що ділянка дороги, на якій був зупинений позивач, має дві смуги в одному напрямку, з правого боку дороги поза проїзної частини встановлено знак 5.45 «Початок населеного пункту» «Травневе». У відповідності до п. 10.7.39 Національного стандарту України «Безпека дорожнього руху. Знаки Дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014» знаки 5.45 «Початок населеного пункту» і 5.46 «Кінець населеного пункту» повинні застосовуватись для позначення населеного пункту (відповідно початку та кінця), в якому діють спеціальні вимоги, що регулюють порядок руху в населених пунктах, і установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. На дорогах з однією, двома або трьома смугами для руху в обох напрямках знак 5.46 допускається розміщувати ліворуч, на зворотному боці знака 5.45, призначеного для зустрічного руху. У той же час, вказаний стандарт ДСТУ 4100-2014 не містить будь-яких додаткових вимог щодо обов`язкового дублювання дорожніх знаків 5.45 та 5.46. При цьому, позивач не заперечує факту того, що знак 5.45 розташовано лише з правого боку, що свідчить про обізнаність позивача про наявність такого знаку під час його проїзду та про початок населеного пункту. Вказаний знак 5.45 «Початок населеного пункту» «Травневе» встановлений на правому узбіччі дороги, а інформація на ньому є добре видною, а позивачем у свою чергу не надано належних доказів розташування такого дорожнього знака з порушенням вимог Правил дорожнього руху та ДСТУ 4100-2014. Сам по собі факт візуального несприйняття дорожнього знаку позивачем у певний момент часу не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки є наслідком взаємодії як об`єктивних явищ природи так і суб`єктивних процесів (швидкість сприйняття та аналізу дорожньої обстановки, здатність уважно спостерігати за нею). Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕАК №2213942 від 08.03.2020. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук