Постанова 4824 № 756/2292/20

Справа № 756/2292/20 Головуючий у 1 інстанції Шевчук А.В. Провадження № 33/824/1923/2020 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 24 червня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 062578 від 07.02.2020 року « 07 лютого 2020 року о 22 год. 35 хв. у м. Києві по вул. Богатирська, 3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей розширені, що не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП». Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафув розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн.,з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу і події правопорушення. Постанову суду вважає невмотивованою та такою, що не відповідає обставинам справи та наявним доказам. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівники поліції, зупинивши його автомобіль і зазначивши формальну причину зупинки без будь-яких причин та ознак, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився, однак через деякий час запропонували везти до лікарні для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що він за порадою працівників поліції відмовився. Після цього працівники поліції його відпустили. Однак, зважаючи на вказані обставини, він самостійно звернувся до медичної установи «Соціотерапія» для проходження відповідного огляду, однак у проведенні вказаного огляду йому було відмовлено, так як огляд проводиться тільки в присутності поліції і з їх направленням. Після цього він звернувся до іншої медичної установи і пройшов повний огляд на стан сп`яніння, за результатами якого слідів алкоголю та психотропних речовин в організму не виявлено. Пояснення свідків, які містяться в матеріалах справи, вважає нікчемними, оскільки вони виготовлені на заздалегідь надрукованих бланках, що є недопустимим порушенням. Разом з тим, відсторонення від керування транспортним засобом не було, працівники поліції після вказаної події просто його відпустили. А тому вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначає, що про оскаржувану постанову дізнався 07.04.2020 року при ознайомленні з матеріалами справи, однак вказана заява під час його ознайомлення в матеріалах справи була відсутня. Зазначає, що він неодноразово звертався до суду для ознайомлення з матеріалами справи, однак йому було відмовлено, посилаючись на обмеження внаслідок карантину. У зв`язку з викладеним, просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду. Враховуючи доводи апелянта про причини пропуску строку на оскарження постанови, апеляційний суд визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 20.03.2020 року підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час та місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається із матеріалів справи, зазначена справа була розглянута у відсутності ОСОБА_1 , при цьому, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Розглянувши справу за даних обставин, суддя місцевого суду, допустив порушення гарантованих ст. 268 КУпАП прав ОСОБА_1 . Право ОСОБА_1 - особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду і скористалась правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи, у відсутності ОСОБА_1 , без допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, без виклику працівників поліції, які складали матеріали даного провадження щодо ОСОБА_1 , прийняв рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення. В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Але апеляційний суд не може погодитися з висновком місцевого суду, який не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Згідно ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до ч. 3, ч. 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, який визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Згідно п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Апеляційним судом з метою перевірки доводів апеляційної скарги неодноразово викликалися свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також працівник поліції ОСОБА_5 , який складав протокол про адміністративне правопорушення, однак вказані особи, які були повідомлені належним чином про місце та час апеляційного перегляду справи, в судове засідання не з`явилися, пояснення не надали. Зазначені обставини позбавили суд апеляційної інстанції можливості допитати свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а також інспектора поліції ОСОБА_6 та оцінити їх показання у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, тому апеляційний суд вважає, що письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , допит яких неможливо було провести в судовому засіданні з наведених вище підстав та надати їм оцінку, а також протокол про адміністративне правопорушення, який був складений на підставі письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не можуть слугувати беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив доводи, викладені в апеляційній скарзі та зазначив, що працівники поліції безпідставно звинуватили його у тому, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння і після його вимоги пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу, працівники поліції змінили свої підозри і звинуватили його у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я, при цьому жодного попереднього огляду не провівши і ознак не встановивши. Зважаючи, що він поспішає на вокзал зустріти свою матір та не маючи часу він відмовився від проходження огляду і після складання на нього протоколу, він будучи не відстороненим від керування поїхав на вокзал і забравши матір, поїхав до лікарні для проходження відповідного огляду, оскільки категорично заперечував проти звинувачень працівників поліції щодо перебування його в стані наркотичного сп`яніння. Згідно п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Матеріали справи містять відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, однак при оцінці наданого поліцейськими відеозапису суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 (зареєстрованої в МЮ України 11.01.2019 року № 28/32999, в подальшому Інструкція від 18.12.2018) включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). А тому, суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо того, що ознак наркотичного сп`яніння він не мав, оскільки зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння працівниками поліції не перевірялись. Наявний в справі відеозапис є короткочасним та не містить всіх подій, в тому числі не містить запису встановлення працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння, а тому ставити під сумнів пояснення ОСОБА_1 у суду немає. У зв`язку із викладеним суд не знаходить правових підстав для визнання відеозапису події, зробленого за допомогою нагрудної відеокамери поліцейського належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. На думку апеляційного суду, відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не може становити складу адміністративного правопорушення за умови, коли вимога про проходження медичного огляду була безпідставною, а дії працівників поліції не відповідали вимогам закону. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. З матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівники поліції, склавши відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог ст. ст. 265-2, 266 КУпАП не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу, не відсторонили його від керування цим транспортним засобом та дозволили йому продовжувати управляти автомобілем, підтвердивши цим необґрунтованість підозр щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння та відсутність підстав для направлення його для медичного огляду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Отже, будь-які докази, які б беззаперечно вказували на те, що 07.02.2020 року ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, матеріали справи не містять. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року щодо ОСОБА_1 - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов